09 березня 2010 р. № 50/621
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Панової І.Ю. -головуючого
Білошкап О.В.,
Коваленка В.М.,
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі міста Києва
на постанову господарського суду міста Києва від 23.10.2009
у справі№ 50/621 господарського суду міста Києва
за заявою ВАТ "Державний ощадний банк України"
доТОВ "Київська продовольча компанія"
про визнання банкрутом
за участю представників сторін:
від ВАТ "Державний ощадний банк України" - Йора Т.П.
від ДПІ у Подільському районі міста Києва -Пепелюк О.В.
Постановою господарського суду міста Києва від 23.10.2009 у справі № 50/621 на підставі ст.ст. 22-25, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ТОВ "Київська продовольча компанія" визнано банкрутом; відкрито відносно ТОВ "Київська продовольча компанія" ліквідаційну процедуру; визнано ВАТ "Державний ощадний банк України" кредитором до банкрута на суму 30980, 25 грн. ліквідатором банкрута призначено -ВАТ "Державний ощадний банк України".
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Подільському районі міста Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на розгляд до господарського суду міста Києва, посилаючись на порушення місцевим судом норм ГПК України та ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Заслухавши пояснення представників ДПІ у Подільському районі міста Києва та ВАТ "Державний ощадний банк України", переглянувши в касаційному порядку прийняту у справі постанову місцевого господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2009 порушено провадження у справі за заявою ВАТ "Державний ощадний банк України" до ТОВ "Київська продовольча компанія" про визнання останнього банкрутом, в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду міста Києва від 23.10.2009 у справі № 50/621 на підставі ст.ст. 22-25, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ТОВ "Київська продовольча компанія" визнано банкрутом; відкрито відносно ТОВ "Київська продовольча компанія" ліквідаційну процедуру; визнано ВАТ "Державний ощадний банк України" кредитором до банкрута на суму 30980, 25 грн. ліквідатором банкрута призначено -ВАТ "Державний ощадний банк України".
Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,якщо інше не передбачено цим Законом.
Статтею 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону в площині безспірності грошових вимог, а саме -справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також пред'явлені до виконання відповідно до вимог Закону України " Про виконавче провадження", незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, -всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.
В обґрунтування касаційної скарги, ДПІ у Подільському районі міста Києва посилалось на те, що судом, при розгляді даної справи, не прийнято до уваги вимоги викладені в Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", зокрема в частині того, що лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є доказом відсутності боржника.
Проте, судом першої інстанції встановлено, що заява про визнання ТОВ "Київська продовольча компанія" банкрутом, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обґрунтована відсутністю останнього за місцем його знаходження, а як доказ відсутності боржника за своїм місцезнаходженням ВАТ "Державний ощадний банк України" було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який містить запис про відсутність ТОВ "Київська продовольча компанія" за місцем його знаходження.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі -виконавчий орган).
Згідно з ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Отже згідно вимог статті 34 ГПК України, факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру є доказом відсутності боржника.
Вказані обставини спростовують доводи касаційної скарги про відсутність належних доказів відсутності ТОВ "Київська продовольча компанія" за її місцезнаходженням.
Також в обґрунтування касаційної скарги, ДПІ у Подільському районі міста Києва посилалось на те, що в заяві ВАТ "Державний ощадний банк України" відсутні посилання на обставини та не додані докази на яких ґрунтуються заявлені ініціюючим кредитором вимоги.
Доводи заявника касаційної скарги суперечать встановленим судом обставинам та наявним матеріалам справи та не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції до уваги, виходячи з такого.
В обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором надано рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2005 у справі 12/453 про стягнення з ТОВ "Київська продовольча компанія" на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" 30980, 25 грн. та постанови Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження , а також про повернення виконавчого документу ініціюючому кредитору у зв'язку з відсутністю у останнього грошових коштів та майна, що свідчить про наявність у ТОВ "Київська продовольча компанія" непогашеної заборгованості перед ВАТ "Державний ощадний банк України", яка має безспірний характер. Вимоги кредитора пред'явлені до виконання у встановленому законом порядку.
Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою надано суду належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням та безспірності грошових вимог кредитора та неплатоспроможності боржника.
Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що господарський суд міста Києва у відповідності до вимог чинного законодавства порушив провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника , з дотриманням вимог ст. 34 ГПК України, встановив безспірність вимог ініціюючого кредитора та факт відсутності боржника, правомірно продовжив процедуру банкрутства ТОВ "Київська продовольча компанія" та визнав постановою його банкрутом, правові підстави для скасування постанови господарського суду відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі міста Києва залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Києва від 23.10.2009 у справі № 50/621 залишити без змін.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді О.В. Білошкап
В.М. Коваленко