29 травня 2019 р. Справа № 440/3568/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бершова Г.Є.
суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 (суддя С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 21.01.19) по справі № 440/3568/18
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області , Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області
про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі по тексту - відповідач1, УСЗН Крюківського району), виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі по тексту - відповідач2, виконком Кременчуцької міськради) про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (в особі його комісії з вирішення питань надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг на оплату житлово-комунальних послуг за фактичним місцем проживання) прийняте у вигляді протоколу комісії від 30.02.2018 №06-К в частині відмови у призначені субсидії ОСОБА_1 з січня 2018 року; визнання протиправним та скасування рішення управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 20.03.2018 про відмову у наданні ОСОБА_1 субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з січня 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов'язання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (в особі його комісії з вирішення питань надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг на оплату житлово-комунальних послуг за фактичним місцем проживання) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язання управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні ОСОБА_1 субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки остання фактично зверталась про призначення їй субсидії з лютого 2018 року. Наголошувала, що не встановлено жодною нормою такої підстави для відмови у наданні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг як відсутність у особи, яка звернулась за таким призначенням документального підтвердження фактичного проживання станом на початок місяця, в якому звернулась особа. З урахуванням припущення про звернення позивача із заявою у січні 2018 року, нею зауважено, що вона фактично проживала у будинку за договором найму (оренди) з 01.01.2018, а сам договір зареєстрований 21.01.2018. При цьому плата за житлово-комунальні послуги з 01.01.2018 нараховується на ім'я ОСОБА_1 . Відтак, приймаючи оспорювані рішення відповідач діяв поза межами встановлених повноважень, а тому останні є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року позовні вимоги було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області оформлене протоколом комісії з вирішення питань надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг на оплату житлово-комунальних послуг за фактичним місцем проживання від 20.03.2018 №06-К в частині відмови у призначенні субсидії ОСОБА_1 з січня 2018 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 20.03.2018 про відмову у наданні ОСОБА_1 субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з січня 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Зобов'язано управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області та виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 січня 2018 року з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відмови скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.
Відповідно до вимог статті 308 КАС України рішення суду першої інстанції переглядається в межах відмови у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 05 лютого 2018 року до УСЗН Крюківського району надійшла заява ОСОБА_1 (вх. № 104) про призначення житлової субсидії разом з доданими до неї копіями наступних документів, завірених підписом позивача: декларацію від 31.01.2018 про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, складену на бланку встановленої форми - на 1 аркуші; сторінок 1-5 та 8-11 мого паспорту (для посвідчення моєї особи) - на 3 аркушах на 5 сторінках - кожна сторінка завірена моїм підписом; моєї картки платника податків з моїм ідентифікаційним номером - на 1 аркуші - завірену моїм підписом; договору найму (оренди) житла стосовно будинку, в якому проживаю ОСОБА_1 та члени її сім'ї, укладеного 22.01.2018 між нею та власником будинку ОСОБА_2 , зареєстрованого у ЦНАП м. Кременчука - на 2 аркушах на 3 сторінках; договору купівлі-продажу будинку, в якому ОСОБА_1 проживала станом на дату звернення (за адресою: АДРЕСА_2 ), від 20.12.2017 укладеного між ОСОБА_3 (колишньою власницею) та ОСОБА_2 (нинішнім власником) - на 2 аркушах на 4 сторінках; Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.12.2017 про підтвердження реєстрації права власності на вказаний будинок за ОСОБА_4 - на 1 аркуші; довідки від 05.01.2018 про взяття мене ( ОСОБА_1 ) на облік в якості внутрішньо переміщеної особи - на 1аркуші; довідки від 05.01.2018, про взяття ОСОБА_5 (чоловіка) на облік в якості внутрішньо переміщеної особи - на 1 аркуші; довідки від 05.01.2018 про взяття ОСОБА_6 (сина) на облік в якості внутрішньо переміщеної особи - на 1 аркуші /а.с. 5-19, т.2/.
За результатами розгляду такого звернення комісією з вирішення питань надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг на оплату житлово-комунальних послуг за фактичним місцем проживання прийнято рішення, оформлене протоколом комісії від 30.02.2018 №06-К, яким відмовлено у призначенні субсидії ОСОБА_1 з січня 2018 року на підставі договору оренди, оскільки на початок місяця відсутнє документальне підтвердження фактичного проживання родини за адресою, зазначеною у заяві /а.с. 37, т.1/.
Рішенням управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 20.03.2018 про відмову субсидій ОСОБА_1 відмовлено у наданні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг по заяві від 31.01.2018 з січня 2018 року за наявності договору найму на підставі рішення комісії від 20.03.2018 та акту обстеження матеріально-побутових умов, оскільки на початок місяця, з якого призначається субсидія, відсутнє документальне підтвердження фактичного проживання її родини за адресою, зазначеною у заяві /а.с. 34, т. 1/.
Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернулась до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині, що оскаржується, та зазначає, що воно скасуванню не підлягає з таких підстав.
Так, основною аргументацією відмови УСЗН Крюківського району у наданні позивачу субсидії є дата звернення, а саме: відповідач зазначає, що відповідно до відбитку штемпелю датою відправлення ним визначено 31 січня 2018 року, а відтак місяцем звернення визначено січень 2018 року.
На противагу викладеному, представником позивача пояснено, що дійсно до відділення поштового зв'язку Гапонова А.Ю. звернулась саме наприкінці робочого дня 31 січня 2018 року, а в силу технічної неможливості провести реєстрації такого відправлення працівником прийняття пакету документів завершено лише 01 лютого 2018 року. Викладене підтверджено як квитанцією про оплату послуг поштового зв'язку, так і відомостями з інтернет-ресурсу з відстеження поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» /а.с. 28-29, т.1/.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування викладеного.
Згідно з п.14 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону, але не більше ніж на 12 місяців, і розраховується: на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня; на опалювальний сезон - з 1 жовтня по 30 квітня.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що місяцем звернення позивача із заявою про призначення субсидії варто вважати лютий 2018 року, а станом на вказаний місяць ОСОБА_1 підтверджено всі відомості, у тому числі стосовно місця проживання та належної реєстрації договору найму житла такого місця проживання позивача та її сім'ї.
При цьому, колегією суддів встановлено, що відповідачем відмовлено у призначенні позивачу субсидії з січня 2018 року.
Таким чином, рішення про призначення або відмову у призначенні субсидії позивачу на підставі раніше поданої заяви позивача з лютого 2018 року відповідачем не приймалося.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Призначення субсидії відноситься виключно до функцій органів соціального захисту.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного захисту прав позивача у даних спірних правовідносинах, належним способом захисту позивача є зобов'язання управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області та виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 січня 2018 року з урахуванням висновків суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 по справі № 440/3568/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г.Є. Бершов
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов
Постанова складена в повному обсязі 04.06.19.