Головуючий І інстанції: О.В. Соп'яненко
04 червня 2019 р. Справа № 480/4329/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2018, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/4329/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) у призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до вислуги, яка становить 25 років 10 місяців 17 днів згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпеченні осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) призначити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за вислугу років згідно п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі передбаченому п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з дня звернення із заявою про призначення пенсії.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2018 позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) у призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до вислуги, яка становить 25 років 10 місяців 17 днів згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпеченні осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) призначити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за вислугу років згідно п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі передбаченому п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з дня звернення із заявою про призначення пенсії.
Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "а" ст.12 Закону №2262-ХІІ. Вказує, що відповідно до п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку особам, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 роки 6 місяців і більше. Оскільки відповідно до наданих документів вислуга років на день звільнення зі служби у календарному обчисленні позивача складає 19 років 07 місяців 24 днів, відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечує, вважає, що судом першої інстанції рішення прийняте з дотриманням вимог закону і з урахуванням процесуальних норм. Вказує, що апеляційна скарга не містить фактів порушення чи не правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що могли б стати підставою для скасування рішення.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на різних посадах (а.с.11-17).
Наказом ДУ "Роменська виправна колонія (№56)" Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції №135/ОС-18 від 21.09.2018 ОСОБА_1 звільнений зі служби на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) (а.с. 18).
Згідно витягу з наказу станом на день звільнення вислуга позивача в органах внутрішніх справ та Національної поліції України складає:
- в календарному обчисленні - 19 років, 07 місяців 24 дні;
- у пільговому обчисленні - 25 років, 10 місяців, 17 днів.
Після звільнення позивачем, відповідно до вимог пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", підготовлено та направлено пакет документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення пенсії за вислугу років.
Листом від 05.11.2018 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення від 31.10.2018 №71 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги. Вказано, що відповідно до п. "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років може бути призначена за наявності вислуги 23 роки та 6 місяців і більше, а за наданими документами вислуга становить 19 років, 07 місяців, 24 дні (а.с.19. 22).
Вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з аналізу Закону №2262-ХІІ та Порядку КМУ №393 випливає, що приписи останніх не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги. Нормами вказаних нормативно-правових актів не встановлено також виключень з того, що роки вислуги в пільговому обрахуванні не можуть зараховуватись до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії, а впливають лише на розмір пенсії. Відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не врахував вимоги статті 17-1 Закону №2262-ХІІ, якою встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядком чітко визначений порядок обчислення вислуги, що надає право на пенсію, і ст. 17-1 Закону №2262-ХІІ прямо вказує на обов'язок відповідача такий порядок застосовувати, використовуючи ст.12 Закону №2262-ХІІ як норму загальну, а статтю 17-1 Закону №2262-ХІІ і постанови КМУ №393 - як спеціальну.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ).
Пунктом "б" статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Одночасно стаття 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Згідно з частиною другої статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
При цьому, згідно з ч.4 ст.17 Закону № 2262-ХІІ, при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Виходячи з наведеного, в Законі № 2262-XII не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 23 років 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 23 років 6 місяців, та визначено виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
З огляду на викладене, для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року по справі № 161/4876/17, від 27.02.2019 по справі № 295/6454/17, які є обов'язковими для врахування в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Єдиний виняток щодо можливості зарахування до календарної вислуги років певного періоду встановлений у абзаці 13 пункту "а" статті 12 Закону № 2622, яким передбачено, що до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону, а саме час навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач до календарної вислуги у пільговому обчисленні просить зарахувати не період навчання, а стаж його роботи на посадах начальницького та рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби (пп. «г» п.3 Порядку № 393), що Законом № 2262-ХІІ не передбачено.
Матеріалами справи підтверджено, що на час звільнення позивача зі служби позивач мав 19 років 07 місяців та 24 дні календарної вислуги років.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII календарної вислуги років.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2018 по справі № 480/4329/18 скасувати.
Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов