25 лютого 2010 р. № 8/41-92
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.
суддів Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
за участю представників сторін
позивача
відповідачів (2)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1, дов. №22 від 03.11. 2009р.
ОСОБА_2 дов. №09-32/525
Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в місті Луцьк"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду
від06.10.2009 року
у справі
господарського суду № 8/41-92
Волинської області
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області
до1.Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат"
2.Закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанк в місті Луцьк"
провизнання частково недійсним договору застави від 08.02.2006 року № 332 та договору іпотеки від 08.02.2006 року № 321/11
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області звернулося до господарського суду Волинської області з позовом, в якому просило визнати частково недійсним договір застави від 08.02.2006 року №332 та додаткову угоду до нього від 08.05.2008 року №3322 та частково визнати недійсним договір іпотеки від 08.02.2006 року №321/11, які укладені між Відкритим акціонерним товариством “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” та Закритим акціонерним товариством АКПІБ “Промінвестбанк” в частині включення до опису державного майна.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області, згоди на передачу в заставу чи іпотеку спірного державного майна, що знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” не надавало.
Господарський суд Волинської області рішенням від 03.06.2009 року (суддя Кравчук А.М.) позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області задовольнив повністю, визнав частково недійсним договір застави від 08.02.2006 року №332, додаткову угоду до нього від 08.05.2008 року №3322, договір іпотеки від 08.02.2006 року №321/1, які укладені між Відкритим акціонерним товариством “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” та Закритим акціонерним товариством АКПІБ “Промінвестбанк” в частині включення до опису державного майна, що передається в заставу. Рішення суду мотивоване тим, що Відкрите акціонерне товариство “Луцький картонно - руберойдовий комбінат” не є власником заставленого майна, згоду на передачу державного майна в заставу чи іпотеку ФДМ України не надавав, отже, оспорювані договори в частині включення державного майна до опису майна, що передається в заставу та іпотеку, підлягають визнанню недійсними як такі, що укладені всупереч норм законодавства, зокрема, статті 11 Закону України “Про заставу”, частини 2 статті 583 Цивільного кодексу України.
Львівський апеляційний господарський суд постановою віл 06.10.2009 року (судді Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2009 року залишив без змін, з тих самих підстав.
З касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернулося Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в місті Луцьк", яке просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 року, як такі що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій неповно з'ясували фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для розгляду справи, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих рішень. Зокрема скаржник посилається не те, що він не знав та міг знати про права третіх осіб щодо предмету застави (іпотеки), а саме спірного майна, отже він є добросовісним заставодержателем. Також скаржник зазначає, що всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано доказів які б підтверджували яким чином спірне майно вибуло з його володіння.
Позивач у справі не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., заслухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні та постанові, правильності застосування норм матеріального процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
В процесі розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 8.02.2006 року між ВАТ “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” а ЗАТ АКПІБ “Промінвестбанк” укладено договір застави та договір іпотеки, які посвідчені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_3 реєстр. N №322, 320. Згідно з пунктом 1 договору застави від 08.02.2006р., пунктом 1 додаткової угоди до нього від 08.05.2008р., та пунктом 1.1 договору іпотеки даною заставою забезпечуються зобов'язання по кредитному договору №9-4 від 08.02.2006 року. Пунктом 1 цього ж договору сторони визначили, що предметом застави є майно, яке перелічене в описі майна, що передається в заставу та належить заставодавцю (ВАТ “Луцький картонно -руберойдовий комбінат”) на підставі балансової довідки, виданої ВАТ “Луцький картонно -руберойдовий комбінат”08.02.2006р. №111/04, яке знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 3.
Згідно з описом в перелік майно, що підлягає заставі, включено наступне майно: Центрафуга Суми (інв. № 8024), Центрафуга Суми (інв. № 8025), Центрафуга ОГШ 502-2-04 (інв. № 8089), Центрафуга ОГШ 501 К (інв. № 8107), Система герметизації об'єкта (інв. № 22003), Система вентиляції і водопостачання (інв. № 22004), Система вентиляції (інв. № 22005), Ліфт грузовий Н 3,2 (інв. № 22006), Радіостанція Карат 2Н (інв. № 22007), Радіостанція Карат 2Н (інв. № 22008), Вентилятор електричний ручний 2тш (інв. № 22009), Вентилятор електричний ручний 2тш (інв. № 22010), Вентилятор електричний ручний 2тш (інв. № 22011), Пістолет 338 Auto пневматичний (інв. № 22014), Пістолет 338 Auto пневматичний (інв. № 22015), Пістолет 1008 RepeataiR пневматичний (інв. № 22016).
Предметом іпотеки згідно з пунктом 1.2 договору іпотеки від 08.02.2006р. є нерухоме майно зі всіма його приналежностями, яке розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 3, яке перелічене в описі майна, що передається в іпотеку, та належить іпотекодавцю (ВАТ “Луцький картонно -руберойдовий комбінат”) на праві власності на підставі дублікатів Наказів ФДМ України, виданих 28.03.2005р. з переліком нерухомого майна та на підставі балансових довідок, виданих ВАТ “Луцький картонно -руберойдовий комбінат”08.02.2006р. №№109/04, 110/04.
Відповідно до цього опису в перелік майна, що підлягає іпотеці, включено таке майно: Насосна станція перекачки промстоків (інв. № 8006), Камера утворення осадку (хлобкообразовуюча) (інв. № 8007), Відстійники радіальні (інв. № 8008), Трубопроводи очисних споруд (інв. № 8009), Резервуар ж/б 50 м3 (інв. № 8019).
В процесі розгляду справи на підставі зібраних у справі доказів суди встановили, що відповідно до Реєстру державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств (а. с. 21-22), перелічене майно в процесі приватизації не увійшло до статутного фонду ВАТ “Луцький картонно -руберойдовий комбінат” та залишилось в державній власності на балансі даного підприємства. Крім того, судами встановлено, що Фонд державного майна України не надавав згоду на передачу державного майна в заставу чи іпотеку.
Поняття застави викладені в статті 572 Цивільного кодексу України за приписами якої, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (стаття 576 Цього Кодексу).
Статтею 583 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено що заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Зазначеною нормою кореспондується стаття 11 Закону України "Про заставу", згідно із якою, заставодавцем при заставі майна може бути підприємство чи організація, що є власником майна і має право відчужувати заставлене майно, або держава в особі уповноважених нею органів, а також підприємство чи організація, яким власником передано це майно і право застави на нього.
Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Відповідно до статті 215 вказаного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. За приписами частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відтак, враховуючи, що суди попередніх інстанцій встановили на основі повного та об'єктивного дослідження обставин справи, що спірне майно є державним, воно не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, що Фонд державного майна України не надавав згоду на передачу державного майна в заставу та іпотеку, а відтак вірно застосували приписи чинного законодавства і підстави для скасування рішення та постанови у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 року у справі № 8/41-92 залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в місті Луцьк" -без задоволення.
Головуючий суддя Г.Кравчук
Судді Т.Гоголь
В.Швець