04 березня 2010 р. № 44/131
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.
за участю представників сторін
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
не з'явилися, належним чином повідомлені про час і місце засідання суду
Дацюк Ю.О., дов від 12.06.2009 року
Товариства з обмеженою відповідальністю "Марті Україна ЕЛ ЕЛ СІ"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від12.11.2009 року
у справі№ 44/131
за позовомДочірнього підприємства "Дрогобицький тарний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Металімпекс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Марті Україна ЕЛ ЕЛ СІ"
простягнення боргу
за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Марті Україна ЕЛ ЕЛ СІ"
доДочірнього підприємства "Дрогобицький тарний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Металімпекс"
простягнення боргу
Дочірнє підприємство "Дрогобицький тарний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Металімпекс" звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою (та уточненням позовних вимог) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марті Україна ЕЛ ЕЛ СІ" основного боргу в сумі 166 548,91 грн., 16 488,09 грн. інфляційних втрат, 21573,79грн. пені та 3% річних у сумі 2687,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору та не оплатив позивачеві вартість виготовленої продукції за договором №11/01-08 від 11.01.2008 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Марті Україна ЕЛ ЕЛ СІ" звернулося до суду першої інстанції з зустрічним позовом, в якому просило стягнути з Дочірнього підприємства "Дрогобицький тарний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Металімпекс" 257 505,39 грн. боргу, який складає вартість переданих на зберігання металевих каркасів.
Господарський суд м. Києва рішенням від 17.08.2009 року (суддя Чеберяк П.П.) позовні вимоги за первісним позовом задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марті Україна ЕЛ ЕЛ СІ" на користь Дочірнього підприємства "Дрогобицький тарний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Металімпекс" 166 548,91 грн. основного боргу, 2 697,72 грн. річних, 16 488, 09 грн. збитків від інфляції в решті позову було відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог також відмовлено. Рішення вмотивоване тим, що позивач за первісним позовом довів наявність боргу у стягнутій сумі, а сплата річних та інфляційних втрат передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Марті Україна ЕЛ ЕЛ СІ" не вимагало від Дочірнього підприємства "Дрогобицький тарний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Металімпекс" повернення речі яка передана останньому на зберігання, а відтак немає підстав вважати, що тарний комбінат порушив свої зобов'язання за договором зберігання.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 12.11.2009 року (судді Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В.) рішення господарського суду м. Києва від 17.08.2009 року залишив без змін, з тих самих підстав.
З касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Марті Україна ЕЛ ЕЛ СІ" в якій просить скасувати рішенням господарського суду м. Києва від 18.08.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2009 року і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому скаржник посилається на порушення приписів частини 2 статті 938, частини 2 статті 951 Цивільного кодексу України.
Позивач справі не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні та постанові, правильності застосування норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
В процесі розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.01.2008 року між Дочірнім підприємством "Дрогобицький тарний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Металімпекс та Товариством з обмеженою відповідальністю "Марті Україна ЕЛ ЕЛ СІ" було укладено договір № 08/01-08 на виготовлення оснастки для металевих конструкцій просторових каркасів типу КП1-КП5.
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець взяв на себе зобов'язання на свій ризик виконати за дорученням замовника оснастку просторових каркасів з використанням власних матеріалів та проектну документацію цієї роботи, а замовник в свою чергу зобов'язувався прийти продукцію та оплати її.
Пунктом 2.1. договору обумовлено,що оплата виготовленої продукції здійснюється відповідачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача згідно з наданими та попередньо погодженими калькуляціями. Вартість виготовлення оснастки становить 51 808,37 грн., вартість проектної документації -17 000,00 грн.(пункт 2.2 договору).
Судами встановлено, що за , актом прийму -передачі від 31.01.2008 року відповідач прийняв виготовлену позивачем оснастку для каркасів вартістю 51 808,37 грн. та проектну документацію вартістю 17 000,00 грн., факт наявності заборгованості підтверджено і актом звірки взаєморозрахунків, який складений станом на 22.07.2008 року.
Крім того, 11.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 11/01-08, за умовами якого позивач зобов'язався на свій ризик виконати за дорученням відповідача з використанням матеріалів відповідача просторові каркаси, а відповідач зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її.
Відповідно до п. 3.1. договору позивач зобов'язався розпочати виготовлення продукції після підготовки приміщень та виготовлення оснастки для виробництва каркасів та погодження сторонами проектної документації. Оплата виготовленої продукції здійснюється відповідачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача згідно з наданими та попередньо погодженими калькуляціями ( пункт 2.1. договору).
В пункті 2.2. договору сторони обумовили, що розрахунки здійснюються в наступному порядку: 150 000,00 грн., як попередня оплата перераховується протягом 3 днів з моменту підписання договору від 11.01.2008 року подальші розрахунки - по факту отримання виготовленої продукції.
На виконання умов договору на виготовлення каркасів позивачем було виготовлено, а відповідачем прийнято каркасів загальною вартістю 959 477,54 грн. Зазначене підтверджено підписаними сторонами актами -калькуляціями на виготовлення металевих конструкцій просторових каркасів від 29.02.2008 року, від 31.03.2008 року, від 21.07.2008 року, актами прийому -передачі від 29.02.2008 року, від 31.03.2008 року, від 21.07.2008 року та актом звірки взаєморозрахунків станом на 22.07.2008 року.
Отже суди встановили, що на виконання умов договорів позивачем виконано роботу на загальну суму 1 028 285, 91 грн., а відповідачем було переказано на розрахунковий рахунок позивача кошти на суму 861 737, 00 грн., що підтверджується виписками з банку. Отже, борг відповідача за первісним позовом перед позивачем склав 166 548, 91 грн. Зазначений борг в обумовлений договором термін сплачений не був, що і стало підставою для звернення з позовом в суд.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно з вимогами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведені законодавчі приписи, а також встановлені господарськими судами обставини справи, касаційна інстанція визнає обґрунтованими та законними судові рішення прийняти у даній справі щодо задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марті Україна ЕЛ ЕЛ СІ" на користь Дочірнього підприємства "Дрогобицький тарний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Металімпекс" 166 548,91 грн. основного боргу, 2 697,72 грн. річних та 16 488, 09 грн. збитків від інфляції.
Предметом спору за зустрічним позовом є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Марті Україна ЕЛ ЕЛ СІ" про стягнення з тарного комбінату 257 505,39 грн. вартості переданих на зберігання металевих каркасів та залишків секцій КП1-КП5. Розглядаючи зустрічну позовну вимогу суди встановили, що за актом збереження від 22.07.2008 року Дочірнє підприємство "Дрогобицький тарний комбінат" отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Марті Україна ЕЛ ЕЛ СІ" на зберігання металеві каркаси та залишки секцій КП1-КП5, вартість яких, за розрахунком товариства, становить 424 054,30 грн. Суди також встановили, що з вимогою про повернення спірної продукції позивач за зустрічним позовом не звертався.
Загальні положення про зберігання унормовані главою 66 Цивільного кодексу України. За приписами статті 936 цього Кодексу - за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною ( поклажодавцем ), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (стаття 937 Цивільного кодексу України).Обов'язок зберігача повернути річ унормований статтею 949 Цивільного кодексу України. За приписами цієї норми, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах ( стаття 950 цього Кодексу).Збитки завдані поклажодавцеві відшкодовуються у відповідності до статті 951 Кодексу про який йдеться. За приписами цієї норми, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Оскільки, в процесі розгляду справи попередні суди встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Марті Україна ЕЛ ЕЛ СІ" не зверталося до Дочірнього підприємства"Дрогобицький тарний комбінат" з вимогою про повернення речі яка передана на зберігання та не довело пошкодження чи втрату зберігачем речі переданої на зберігання судами вірно було застосовано приписи норм матеріального права, яке регулюють спірні правовідносини, а відтак доводи викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи. За таких обставин, переглянута постанова у справі відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги не спростовують наведеного, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених обставин справи.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду м. Києва від 17.08.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2009 року у справі № 44/131 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марті Україна ЕЛ ЕЛ СІ" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Г. Кравчук
Судді Т.Гоголь
В.Швець