ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 червня 2019 року № 826/10347/17
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНСЬКИЙ ТРАКТИР» до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001094001, № 0001084001 від 19.05.2017 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНСЬКИЙ ТРАКТИР» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001094001, № 0001084001 від 19.05.2017.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що за наслідками фактичної перевірки ТОВ «ПАНСЬКИЙ ТРАКТИР» встановлено порушення ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 №481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб'єктом, без узгодження статусу громадського харчування у кафе за адресою: м. Київ, вул. Клавдііївська , 40-б, а також порушення абз 3 п.4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Позивач не погоджується з вищезазначеними порушеннями та зазначає, що при складанні висновків перевірки відповідачем використано необґрунтовані дані, а також суб'єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів у відповідності до вимог чинного законодавства. Не були взяті до уваги пояснення позивача, тому висновки, викладені в акті є помилковими, а винесенні рішення є безпідставними.
Відповідач із доводами позивача не погоджується, зазначає про те, що Головне управління ДФС у м. Києві при проведенні перевірки та винесенні податкових повідомлень-рішень № 0001094001, № 0001084001 від 19.05.2017 діяло відповідно до вимог чинного законодавства, тому висновки перевірки і прийняті на її підставі рішення є правомірними. Просить у позові відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні 14.11.2017 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами у кафе «ПАНСЬКИЙ ТРАКТИР», що розташований за адресою: м. Київ , вул.Клавдієвська, 40-б, за результатами якої складено акт від 18.04.2017 №26/126/40/38800897.
Перевіркою встановлено порушення вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (із змінами та доповненнями) та абз. 3 п.4 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
На підставі акта перевірки від 18.04.2017 №26/126/40/38800897 прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001094001, № 0001084001 від 19.05.2017 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 6 800,00 грн. та 17000 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон № 481).
Статтею 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів, безпосередньо громадянами та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Місце торгівлі - це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв.м., обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
За приписами пункту 11 частини 1 статті 15-3 Закону № 481 забороняється продаж пива (крім безалкогольного) у невизначених для цього місцях торгівлі.
Відповідно до частини 6 статті 15-3 Закону № 481 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 (далі - Правила №854).
Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та зазначає, що згідно з наказом Міністерства економіки України від 09.10.2006 №309 «Про внесення змін до деяких наказів» поняття громадське харчування змінено на поняття ресторанне господарство. Так як товариство має статус закладу ресторанного господарства, висновок податкового органу про порушення вимог ст. 15-3 Закону № 481 є помилковим, а податкове повідомлення-рішення складене на підставі висновків, які суперечать фактичним обставинам діяльності позивача, не відповідає чинному законодавству України, є необґрунтованим та повинно бути скасоване.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Правил №854 роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.
Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів; забороняється торгівля алкогольними напоями на розлив у закладах ресторанного господарства за відсутності належних санітарно-гігієнічних умов та обладнання (забезпеченість проточною питною водою, посудом, мірними місткостями, одноразовим посудом тощо, наявність умов для миття посуду) та інших вимог, передбачених законодавством. (п. 22 Правил №854).
Відтак, здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці має право виключно підприємство ресторанного господарства або спеціалізований відділ, що має статус суб'єкта господарювання громадського харчування, суб'єкта господарювання з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та відповідно до зареєстрованих видів економічної діяльності за кодами класифікації КВЕД-2010 - 56.10-56.30.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №820/1335/17 (№К/9901/4590/17).
Згідно п. 29 Правил №854 суб'єкти господарювання (юридичні та фізичні особи), які мають право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та їх працівники зобов'язані дотримуватись Законів України "Про захист прав споживачів", Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833, та інших нормативних документів прямо чи/та побічно регламентуючих торговельну діяльність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833 був затверджений Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, який визначає загальні умови провадження торговельної діяльності суб'єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (у подальшому - Порядок №833).
Згідно з п. 3 Порядку №833 торговельна діяльність провадиться суб'єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а також ресторанного господарства.
Згідно з п. 6 Порядку №833 суб'єкт господарювання може мати, зокрема, роздрібну, дрібнороздрібну торговельну мережу - для провадження роздрібної торговельної діяльності; мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо) - для здійснення ресторанного обслуговування.
Згідно з п. 5 Порядку №833 суб'єкт господарювання провадить торговельну діяльність після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності відповідних документів дозвільного характеру та ліцензії.
Відповідно до Порядку №833 передбачені особливості роботи закладів ресторанного господарства, що регулюються правилами, які затверджуються Мінекономіки за погодженням з Мінфіном, крім випадків, установлених законом.
В свою чергу Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства (назва із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства економіки України від 09.10.2006 №309) затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №219, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.08.2002 за №680/6968 (у подальшому - Правила №219).
Згідно з наказом Міністерства економіки України "Про внесення змін до деяких наказів" від 09.10.2006 року № 309 поняття громадське харчування замінено на поняття ресторанне господарство.
Згідно з п. 1.3 Правил №219 ресторанне господарство - вид економічної діяльності суб'єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього; заклад ресторанного господарства - організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів; технологічний процес закладу ресторанного господарства - сукупність операцій, які забезпечують виробництво кулінарної продукції, булочних і борошняних кондитерських виробів та їх продаж; продукція власного виробництва - продукція, яку виробляють заклади ресторанного господарства і продають як кулінарну продукцію, булочні та борошняні кондитерські вироби /далі - продукція/.
При цьому, Законом № 481 не передбачено визначення та порядок отримання статусу підприємства ресторанного господарства або з універсальним асортиментом товарів.
Вичерпні визначення понять об'єкт (заклад) ресторанного господарства, об'єкт (заклад) роздрібної торгівлі, супермаркет тощо містяться в Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 24 жовтня 2005 року № 327.
Згідно із пунктом 3.1.5 вказаної Інструкції за спеціалізацією магазини поділяють на: спеціалізовані та неспеціалізовані (універсальні). Останні є різновидами магазинів, асортимент яких включає широку (5 і більше) номенклатуру товарних груп.
Згідно із ст. 259 Господарського кодексу України вид господарської діяльності має місце у разі об'єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання послуг. Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати ряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації. Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту.
Як вбачається із витягу з ЄДРПОУ, долученого до матеріалів справи, одним із основних видів діяльності за КВЕД ТОВ «ПАНСЬКИЙ ТРАКТИР» є 56.10. - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Водночас, судом встановлено, що позивач мав діючу та зареєстровану в ДПІ ГУ ДФС Святошинського району м. Києва ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями Серії АЖ №072434 .
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що не знайшло свого підтвердження зазначене в акті порушення статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", в зв'язку із чим винесене податкове повідомлення-рішення № 001094001 від 19.05.2017 року є незаконним і підлягає скасуванню.
Крім зазначеного, перевіркою було встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, описаних в додатку № 1 до акту перевірки, без марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушено абз 3 п.4 ст 11 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в України, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Згідно з актом фактичної перевірки № 26/126/40/38800897 від 18.07.2017 року та додатком до акту, в присутності представника ТОВ "ПАНСЬКИЙ ТРАКТИР", встановлено факт зберігання алкогольних напоїв, зазначених у додатку № 1, без наявності марок акцизного податку встановленого зразка.
Як зазначає позивач, на місці проведення перевірки представником ТОВ "ПАНСЬКИЙ ТРАКТИР" були надані пояснення щодо виявлених, на думку перевіряючих, недоліків, у відповідності до яких, на пляшках були відсутні марки акцизного податку, в зв'язку з їх відкорковуванням. Ці пляшки на момент перевірки знаходилися на полиці бару для реалізації на розлив, були неповними і на них були наявні сліди клею та клаптики марок акцизного податку, які не можуть залишатися непошкодженими, в зв'язку із відкорковуванням пляшок. Однак, вищевикладені пояснення не були відображені в акті фактичної перевірки.
Крім того, відповідачем не надана оцінка вказаним поясненням ні при розгляді заперечень на акт перевірки, ні при наданні відзиву на позовну заяву.
Проаналізувавши акт перевірки та додані до нього матеріали, суду зазначає наступне.
На аркуші 3 акту перевірки зазначено про те, що встановлений факт зберігання, з метою подальшої реалізації напоїв, описаних в додатку № 1 до акту перевірки, без марок акцизного податку встановленого зразка - підтверджується фото.
Як вбачається із матеріалів справи, до акту перевірки долучений додаток № 1, однак фотографій, на яких зафіксоване вказане порушення, а саме відсутність акцизних марок на пляшках з алкоголем, не додано.
Відповідач у відзиву на позовну заяву вказані факти не спростував, фотографії на підтвердження своєї позиції суду не надав.
За правилами підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Згідно з підпункту 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Відповідно до пункту 226.1, пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки
При цьому зберігання та реалізація алкогольних напоїв за наявності марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством розповсюджується на продаж повної (невідкоркованої) пляшки або іншої тари з алкогольним напоєм, натомість у разі реалізації у закладах алкогольних напоїв на розлив чинним законодавством не вимагається збереження марки акцизного податку на такій пляшці або іншій тарі.
Таким чином, суд зазначає, що законодавством не покладено на платників податку обов'язок зберігати розірвані марки акцизного податку після відкупорювання (розкривання) товару, адже очевидно, що в силу мети маркування і технології наклеювання марок акцизного податку, відкривання відповідної пляшки або іншої тари для реалізації алкогольних напоїв на розлив, виключає збереження марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений абзацом 3 частини 4 статті 11 Закону № 481, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 19.05.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Між тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем допущене порушення, визначене абзацом 3 частини 4 статті 11 та статтею 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНСЬКИЙ ТРАКТИР» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНСЬКИЙ ТРАКТИР» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від № 0001094001, № 0001084001 від 19.05.2017;
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судовий збір у сумі 3 200,00 грн. (три тисячі двісті гривень) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНСЬКИЙ ТРАКТИР».
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).
Суддя Н.Г. Вєкуа