11 березня 2010 р. № 31/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. -головуючий,
Могил С.К.,
Самусенко С.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Плюс Дім"
на рішеннягосподарського суду міста Києва від 23 квітня 2009 року
у справі№ 31/11
господарського судуміста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Буд Арт Плюс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дім Плюс Дім"
простягнення 40 328 грн. 90 коп.
за участю представників сторін
від позивача -Маркусевич Б.С.від відповідача -Оніщук В.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Арт Плюс" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім Плюс Дім" (з урахуванням уточнених позовних вимог) про повернення грошових коштів у сумі 34 312 грн. 80 коп., сплачених за роботу по договору № 01-051В від 20.01.2008, сплату пені у сумі 2 547 грн. 43 коп., відшкодування інфляційних витрат у розмірі 2 828 грн. 48 коп. та 3 % річних у сумі 640 грн. 19 коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2009 у справі № 31/11 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Дім Плюс Дім" на користь ТОВ "Буд Арт Плюс" грошові кошти у сумі 34 312 грн.80 коп., інфляційні витрати у сумі 2 828 грн. 48 коп., 3 % річних у розмірі 640 грн. 19 коп. та пеню в розмірі 254 грн.; в решті позову відмовлено.
ТОВ "Дім Плюс Дім" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2009 у справі № 31/11, а справу відправити на новий розгляд до господарського суду міста Києва, оскільки вважає висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Буд Арт Плюс" просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2009 у справі № 31/11, а касаційну скаргу ТОВ "Дім Плюс Дім" без задоволення.
Вищим господарським судом України ухвалою від 08.02.2010 у справі №31/11 порушено касаційне провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов укладеного договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи місцевим господарським судом 20.01.2008 між ТОВ "БудАртПлюс" та ТОВ "Дім плюс дім" укладено договір № 01-051В, за умовами якого відповідач як виконавець взяв на себе зобов'язання виконати роботи по визначенню інженерно-геологічних умов ділянки для проектування водогону та колектору до котеджного містечка в смт. Лукавиця Обухівського району Київської області, а позивач як замовник, зобов'язався оплатити роботи наступним чином: 50 % -попередня оплата, остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється позивачем протягом 3-х календарних днів з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт.
Відповідно до договору № 01-051В від 20.01.2008 вартість робіт становить 68 525 грн. 60 коп.
Згідно п. 3.1 договору відповідач зобов'язаний протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання передоплати надавати позивачу як замовнику дані про фактичне виконання та завершення робіт, разом із звітом надсилати чи надавати акти виконаних робіт.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до договору позивач часткового перерахував відповідачу аванс за виконання робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 102 від 26.02.2008 на суму 34 312 грн. 80 коп.
Разом з тим, місцевим судом встановлено, що відповідач в свою чергу в порушення взятих на себе зобов'язань по договору за виконані роботи не звітував, відповідної документації не передавав, а отже фактично допустив прострочення виконання договірних умов, враховуючи, що він повинен був звітувати про виконані роботи в термін, зазначений умовами договору.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідач прострочив виконання робіт за договором № 01-051В від 20.01.2008 і ці обставини спричинили втрату інтересу замовника до виконання запланованих робіт.
У зв'язку з вищевикладеним місцевий господарський суд дійшов висновку, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, враховуючи, що відповідач в установленому порядку не спростував розміру та суті заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна інстанція звертає увагу на помилкове застосування в даному випадку ст.625 ЦК України з огляду на відсутність грошового зобов'язання за договором у відповідача та не дослідження судом підстав нарахування пені.
У касаційній скарзі ТОВ "Дім Плюс Дім" зазначає, що сторони за договором № 01-051В від 20.01.2008 дійшли згоди, що попередня оплата в розмірі 50 % від узгодженої вартості робіт має бути перерахована позивачем на рахунок відповідача протягом двох днів з моменту підписання договору, тобто до 22.01.2008.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що строк виконання за даним договором складає 30 днів з дня надходження передплати, визначеної у п. 2.2 договору, тобто до 22.02.2008.
Проте, як вказує скаржник, позивач в порушення умов договору попередню оплату перерахував лише 26.02.2008, у зв'язку з чим сам позивач порушив строк оплати, що потягло за собою порушення строків виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Як зазначає відповідач у касаційній скарзі, враховуючи вказані обставини, до виконання своїх зобов'язань за договором він приступив лише 27.02.2008, при цьому, уклавши договір № 02/02/08 з TOB "Гірничо-геологічна компанія ГЕОСАЙТ", яке зобов'язалося провести роботи по визначенню інженерно-геологічних умов ділянки для проектування водогону та колектору до котеджного містечка в с.м.т. Лукавиця Обухівського району Київської області. Вартість зазначених робіт сторони оцінили в 54 325 грн. 17 коп.
Відповідач вказує, що TOB "Гірничо-геологічна компанія ГЕОСАЙТ" свої зобов'язання за договором № 02/02/08 від 27.02.2008 виконало, про що свідчить підписаний сторонами акт здавання-прийняття робіт від 28.03.2008.
Тобто, як стверджує відповідач у касаційній скарзі, станом на 28.03.2008 роботи за спірним договором № 01-051В від 20.01.2008, укладеним між ТОВ "БудАртПлюс" та ТОВ "Дім плюс дім", по визначенню інженерно-геологічних умов ділянки для проектування водогону та колектору до котеджного містечка в с.м.т. Лукавиця Обухівського району Київської області, були виконані.
Скаржник зазначає, що для звітування про виконані роботи він намагався зв'язатися з позивачем, але це виявилося неможливим, оскільки при підписані договору позивач не вказав реквізити, місцезнаходження та засоби зв'язку підприємства.
Крім того, як стверджує відповідач, з часу підписання договору позивач виконанням робіт за спірним договором не цікавився, а звернувся до відповідача лише 10.10.2008, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи викладене, вбачається, що прийняте господарським судом першої інстанції рішення не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому вказане рішення не відповідають положенням ст. 43 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції скасовує рішення місцевого господарського суду і передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід врахувати вищенаведене, дослідити належним чином умови договору № 01-051В від 20.01.2008, перевірити наявність чи відсутність вказаного у касаційній скарзі договору № 02/02/08 від 27.02.2008, укладеного між ТОВ "Дім плюс дім" та TOB "Гірничо-геологічна компанія ГЕОСАЙТ" на виконання спірного договору № 01-051В від 20.01.2008, а також інших можливих доказів на підтвердження виконання ТОВ "Дім плюс дім" умов договору № 01-051В від 20.01.2008, всебічно, повно і об'єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та прийняти відповідне законне рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ТОВ "Дім Плюс Дім" задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2009 у справі № 31/11 скасувати.
Справу № 31/11 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Є. Борденюк
Судді: С. Могил
С. Самусенко