ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 червня 2019 року № 826/10021/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення нарахування пенсії за віком та її виплати ОСОБА_1 (з урахуванням проведених виплат), починаючи з 01.01.2018 в сумі 12 690,58 грн. щомісячно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити нарахування пенсії за віком та здійснити її виплату ОСОБА_1 (з урахуванням проведених виплат), починаючи з 01.01.2018 в сумі 12 690,58 грн. щомісячно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 07.04.2017 року йому нараховано пенсію за віком, при призначенні якої розмір становив 12 690,58 грн. Після масового перерахунку пенсій з 01.10.2017 відповідач продовжував виплачувати пенсію в розмірі не більше максимально допустимого обмеження - 10740,00 грн. Поряд з цим, зазначає, що звернувшись до відповідача з заявою про виплату пенсії у повному розмірі, позивач отримав відмову, з якою не погоджується та вважає протиправною, оскільки з 01.01.2018 не діє встановлене Законом обмеження щодо виплати пенсії.
Ухвалою суду від 03.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки перерахунок пенсії позивачу здійснено на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VІІІ. Пояснив, що станом на 30.09.2017 загальний розмір пенсії позивача становив 10740,00 грн, що забезпечує максимальну виплату. Як працюючому пенсіонеру, позивачеві виплачувалась пенсія у розмірі 85 % від розміру пенсії. Зазначив, що після перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 загальний розмір пенсії становить 10740,00 грн, у тому числі: 9306,43 грн - основний розмір пенсії; 87,29 грн - доплата за понаднормовий стаж; 1346,28 грн - доплата до розміру пенсії з 01.10.2017. Таким чином, вважає, що у зв'язку зі зміною норм пенсійного забезпечення з 01.10.2017, Управління правомірно застосувало норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
18 січня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що у зв'язку зі зменшенням позивачу розміру пенсії внаслідок її перерахунку, проведеного відповідачем, пенсія має виплачуватися у встановленому раніше розмірі. При цьому наголошено, що з 01.01.2018 року припинили своє існування тимчасові обмеження щодо максимального розміру пенсії у 10 740,00 грн.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Згідно з розпорядження управління №262940100536 від 27.03.2017 року розмір пенсії позивача становить з 07.04.2017 року довічно - 12 690,58 грн.
На неодноразові звернення ОСОБА_1 ГУ ПФУ в м. Києві надано відповіді, згідно яких коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1,35 становив 0,57038. З 1 жовтня 2017 року позивачу проведено масовий перерахунок, відповідно до якого розмір пенсії зменшується. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1 з 01 жовтня 2017 року становить 0,42250. Перерахунок пенсії проведено відповідно норм чинного законодавства.
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19, частини 3 статті 22 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний суд України у Рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 визначив, що: «зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку… Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами і свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики».
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 7 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV) загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною третьою статті 27 Закону № 1058-IV максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
З огляду на вищевказане, розмір пенсії позивача було обмежено максимальним розміром 10740 грн. до 31 грудня 2017 року.
Відповідачем, як вказано у відзиві було знято обмеження пенсії позивача максимальним розміром 10740 гривень та здійснено її перерахунок із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, до проведення перерахунку з урахуванням зняття обмеження пенсії максимальний розміром 10740 грн. та збільшення з 01 січня 2018 року прожиткового мінімуму, розмір пенсії мав би бути більшим, ніж після її перерахунку на виконання Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII. Вказане суперечить абз. 2 пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII. З огляду на таке, пенсія позивачу має виплачуватись в раніше встановленому розмірі, а з 01 січня 2018 року без обмеження максимальним розміром 10740 грн., проте з урахуванням приписів ч.3 ст. 27 Закону №1058-ІV.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01.01.2018 установлено прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
Таким чином, з 01.01.2018 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 13 730 гривень.
Разом з тим, позивач в позовній заяві зазначає, що йому виплачується пенсія в розмірі 10740 грн. Доказів зворотного суду не пред'явлено.
З урахуванням наведеного та з огляду на те, що пенсія ОСОБА_1 складає 12 690,58 грн., суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати позивачу з 01.01.2018 пенсії з обмеженням максимальним розміром 10 740 грн.
Нормами статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За змістом статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
При вирішенні даної справи суд враховує, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Moskal v. Poland"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Lelas v. Croatia"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Pincova and Pine v. the Czech Republic", "Gashi v. Croatia", "Trgo v. Croatia").
Враховуючи викладене у сукупності та те, що відповідач, перераховуючи пенсію з врахуванням пункту 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, не врахував пункт 4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, суд, з метою відновлення прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача виплачувати позивачеві пенсію в раніше встановленому розмірі, а саме: 12 690,58 грн, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 242, 243, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення нарахування пенсії за віком та її виплати ОСОБА_1 (з урахуванням проведених виплат), починаючи з 01.01.2018 в сумі 12 690,58 грн. щомісячно
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити нарахування пенсії за віком та здійснити її виплату ОСОБА_1 (з урахуванням проведених виплат), починаючи з 01.01.2018 в сумі 12 690,58 грн. щомісячно.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульваро-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили у порядку та сроки, встановленні статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа