ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 червня 2019 року № 640/5032/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової А.І.
про визнання протиправною та скасування постанов
Суд прийняв до уваги таке:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить :
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової А.І. від 23.05.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 306 874,49 грн. у виконавчому провадженні № 49249930;
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової А.І. від 23.05.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56455807;
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової А.І. від 23.05.2018 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 56455807.
Підставою позову зазначено те, що примусове виконання у виконавчому провадженні №49249930 не здійснювалось, а виконавчий документ повернутий без виконання стягувачу за його заявою, що, з урахуванням відсутності фактичного стягнення з боржника коштів, свідчить про відсутність законних підстав для стягнення з боржника виконавчого збору. Зазначає, що оскаржувану постанову винесено з порушенням порядку, оскільки на дату винесення постанови від 23.05.2018 про стягнення виконавчого збору державним виконавцем не було винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, яка прийнята лише 18.06.2018. Також зазначає про відсутність заборгованості перед стягувачем.
Підставою позову зазначено те, що примусове виконання у виконавчому провадженні №49249930 не здійснювалось, а виконавчий документ повернутий без виконання стягувачу за його заявою, що, з урахуванням відсутності фактичного стягнення з боржника коштів, свідчить про відсутність законних підстав для стягнення з боржника виконавчого збору. Зазначає, що оскаржувану постанову винесено з порушенням порядку, оскільки на дату винесення постанови від 23.05.2018 про стягнення виконавчого збору державним виконавцем не було винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, яка прийнята лише 18.06.2018. Також зазначає про відсутність заборгованості перед стягувачем.
На підтвердження зазначених у позовній заяві обставин надав копії: оскаржуваних постанов державного виконавця від 23.05.2018 і супровідного листа державного виконавця від 23.05.2018 №56455807/5, заяви представника ПАТ «Укрсоцбанк» Супрун О.В. про повернення виконавчого документа та фіскального чеку від 12.06.2018 №8428, довідок ПАТ «Укрсоцбанк» від 23.06.2018 №04.22-08/96-6206 і від 27.06.2018 №07-02/96-6346, а також послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.02.2018 №910/1587/13 та від 18.04.2018 №761/11524/15-ц.
Уповноваженим представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи. Правом подачі відзиву уповноважений представник не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозовою А.І. у виконавчому провадженні № 49249930 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 306 874,49 грн.
На виконання постанови від 23.05.2018 ВП № 49249930 про стягнення виконавчого збору, 23.05.2018 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56455807 щодо стягнення з відповідача на користь держави виконавчого збору у розмірі 306 874,49 грн.
Також, 23.05.2018 державним виконавцем у виконавчому провадженні № 56455807 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно позивача.
Позивач, не погодившись із вказаними постановами відповідача звернувся до суду з даним позовом. Крім того, позивач просив суд визнати поважними причини пропуску строків на оскарження постанов державного виконавця та поновити їх.
Оскаржувані постанови винесені у зв'язку зі здійсненням виконавчого провадження № 49249930, що перебувало у провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві при примусовому виконанні виконавчого листа № 755/10002/15-ц, виданого 18.06.2015 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Баяна» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 3 043 001,34 грн та витрат по оплаті третейського збору у розмірі 25 500 грн та 243,60 грн судового збору.
22.05.2018 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 49249930, згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В свою чергу, 23.05.2018 року відповідачем були винесені оскаржувані постанови, на підставі ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що оскаржувані постанови у встановленому законодавством порядку позивач не отримував. Про наявність відкритого виконавчого провадження № 56455807 позивачеві стало відомо лише 04.07.2018 під час візиту до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справах виконавчого провадження № 49249930. Зазначене підтверджується розпискою позивача від 04.07.2018 про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, оригінал якої наявний в матеріалах виконавчого провадження.
Не погоджуючись з постановами державного виконавця від 23.05.2018 ВП № 56455807 про відкриття виконавчого провадження та від 23.05.2018 ВП № 56455807 про арешт майна боржника, позивач попередньо оскаржував вказані постанови в судовому порядку. Проте, за результатами розгляду та вирішення судового спору у справі № 755/16360/18 Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалено рішення від 18.03.2019, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову, оскільки постанову державного виконавця від 23.05.2018 ВП № 49249930 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 306874,49 грн., на підставі якої було винесено постанову від 23.05.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56455807 та постанову від 23.05.2018 про арешт майна боржника, не було скасовано в адміністративному чи судовому порядку.
За наявної відмови суду у задоволенні позовних вимог у справі № 755/16360/18, у зв'язку з чим права та законні інтереси позивача не були поновлені, позивач звернувся з позовом про скасування постанови державного виконавця від 23.05.2018 ВП № 49249930 про стягнення виконавчого збору у розмірі 306 874,49 грн. Постанови державного виконавця від 23.05.2018 ВП № 56455807 про відкриття виконавчого провадження та від 23.05.2018 ВП № 56455807 про арешт майна боржника оскаржуються позивачем на підставі протиправності постанови державного виконавця від 23.05.2018 ВП № 49249930 про стягнення виконавчого збору у розмірі 306 874,49 грн.
Матеріали справи свідчать про здійснення позивачем дій щодо оскарження в судовому порядку постанов державного виконавця від 23.05.2018 ВП № 56455807 про відкриття виконавчого провадження та від 23.05.2018 ВП № 56455807 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні, з урахуванням передбаченого 10-денного строку для їх оскарження. З огляду на прийняте Окружним адміністративним судом міста Києва рішення у справі № 755/16360/18 про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з наявною постановою від 23.05.2018 ВП № 49249930 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 306874,49 грн., оцінивши всі фактичні обставини, підтверджені документально, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить із такого.
Частиною 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачається, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, а саме пунктів 20, 21 Розділу ІІІ «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання.
У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
В ч. 2 ст. 27 цього Закону встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Судом встановлено, що постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової А.І. від 23.05.2018 ВП № 49249930 про стягнення виконавчого збору у розмірі 306 874,49 грн винесено у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу за заявою останнього.
Втім, виконавчий збір не може бути стягнутий лише на підставі повернення виконавчого документа стягувачу за заявою останнього. Законодавством передбачається, що виконавчий збір стягується з урахуванням фактично стягнутої суми заборгованості у виконавчому провадженні. Відтак, у разі повернення виконавчого документа стягувачу та за відсутності фактів стягнення заборгованості обов'язок щодо сплати виконавчого збору у боржника не виникає.
Стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми заборгованості з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувача за заявою останнього призведе до виникнення умов для повторного стягнення з боржника суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Дані висновки суду узгоджуються з постановою Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі № 761/11524/15-ц.
Постанова про накладення арешту на майно підлягає визнанню протиправною та скасуванню, як така, що прийнята на підставі неправомірно прийнятих постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про відкриття виконавчого провадження по стягненню такого виконавчого збору.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку оскаржувані рішення прийняті відповідачем за відсутності передбачених законодавством підстав, тобто, необґрунтовано, що є підставою для визнання постанов протиправними та їх скасування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової А.І. від 23.05.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 306 874,49 грн. у виконавчому провадженні № 49249930.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової А.І. від 23.05.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56455807.
4. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лозової А.І. від 23.05.2018 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 56455807.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 4 605,54 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (місцезнаходження: вул. Виборзька, 32, м. Київ, 03056; ідентифікаційний код: 34691374).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (місцезнаходження: вул. Виборзька, 32, м. Київ, 03056; ідентифікаційний код: 34691374).
Суддя Р.О. Арсірій