Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, Україна, 37600
Справа № 541/1891/15-к
Провадження № 1-кп/541/4/2019
04 червня 2019 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 захисника - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження внесене 21.03.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015170260000284, по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працює, на утриманні має одну малолітню дитину, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого
установив:
20 березня 2015 року близько 18 год. 10 хв. ОСОБА_6 , знаходячись у межах садиби за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , побачив свого сусіда ОСОБА_4 , мешканця АДРЕСА_2 , якийперебував на ґрунтовій ділянці дороги, що проходить повз будинковолодіння ОСОБА_6 та закінчується біля будинковолодіння ОСОБА_4 . У цей момент ОСОБА_4 займався ремонтними роботами на вищевказаній ділянці дороги.
Маючи неприязні стосунки із ОСОБА_4 , пов'язані зі спорами з приводу суміжного землекористування, будучи незадоволеним тим, які роботи виконує ОСОБА_4 , ОСОБА_6 вирішив заподіяти йому тілесні ушкодження.
З цією метою, діючи з прямим умислом, ОСОБА_6 взяв совкову лопату та, наблизившись впритул до ОСОБА_4 , наніс дерев'яним держаком лопати один удар в правий бік грудної клітини останнього, після чого металевою гострою частиною (ребром) совкової лопати наніс ще один удар в обличчя ОСОБА_4 . Від завданогоудару ОСОБА_4 присів на землю, а ОСОБА_6 наніс ще один удар ногою в правий бік грудної клітини потерпілого.
Внаслідок таких ударів ОСОБА_4 відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №164/18 від 17.09.2018, заподіяно:
- закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, відкритий перелом кісток носа зі зміщенням та забійно-рваної рани «...На спинці носа, з розповсюдженням на ліву стінку носа та ліву щоку...» та «...на нижню повіку лівого ока...», яка згідно п.2.3.1.а) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6 відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
- закриту травму грудної клітки праворуч у вигляді переломів ребер 3-го зі зміщенням дистального уламку і 4-го без зміщення по середньо-ключичній лінії з середнім пневмогідротораксом, яка не супроводжується небезпечними для життя явищами ні в момент спричинення, ні в клінічному перебігу, а викликає тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я та згідно п. 2.2.1. в) зазначених вище «Правил...» відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе в скоєнні злочину не визнав, суду пояснив, що 20.03.2015 він повертаючись додому з прогуляки. Побачив неподалік власного будинку сусіда ОСОБА_4 , з яким в них неприязні відносини. ОСОБА_4 засипав піском канави на дорозі, яка проходить повз їх будинки. ОСОБА_6 вказує, що він виявив бажання допомогти сусіду та взявши лопату почав кидати пісок з власного подвір'я на дорогу, закидати ями. З незрозумілих для нього причин це викликало агресію в ОСОБА_4 , який кинувся на нього з лопатою. ОСОБА_6 вказує, що він забіг в двір, а за ним забіг ОСОБА_4 та замахнувся на нього лопатою. З метою захисту він відбив своєю лопатою удар ОСОБА_4 також заподіявши йому удар гострою частиною в обличчя. ОСОБА_4 кинув лопату та побіг до свого будинку.
Обвинувачений вказує, що інших ушкоджень потерпілому не заподіював. Наявність в нього ушкоджень ребер пояснює тим, що він міг їх отримати перед виникненням конфліктом, коли носив відром пісок та засипав ями на дорозі. Його шлях проходив по залізобетонним сходам при ударі об які він міг отримати перелом ребер.
Незважаючи на заперечення обвинуваченим своєї вини у заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому, його вина повністю підтверджується, а дані ним з метою свого захисту показання спростовуються доказами, перевіреними та проаналізованими судом.
Показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який в судовому засіданні повідомив, що він проживає за адресом АДРЕСА_2 . В нього з сусідом ОСОБА_6 виникли складні неприязні відносини. 20.03.2015 ОСОБА_4 носив відром пісок та засипав ями на дорозі, яка проходить до його будинку, а також проходить повз будинок обвинуваченого. Його дії не сподобались ОСОБА_6 , який вийшов на вулицю з лопатою та почав кидати лопаю пісок та бруд на нього. ОСОБА_4 підбіг до ОСОБА_6 , не маючи в руках жодних предметів, для з'ясування конфлікту. Під час перепалки ОСОБА_8 заподіяв йому один удар руків'ям лопати в праву сторону тулуба. А гострою частиною лопати удар в обличчя. В наслідок заподіяних ударів він пав на земля опираючись на праву руку. ОСОБА_6 заподіяв йому ще один сильний удар ногою в праву частину ребер.
Потерпілий вказує, що він не міг самостійно рухатись і не намагався це роботи. Через незначний проміжок часу підбіг його сина, ОСОБА_9 , та разом із дружиною піднявши завели до будинку.
Показаннями свідкаОСОБА_10 , яка повідомила, що того дня перебувала у своєму будинку, почула крики про допомогу чоловіка ОСОБА_4 та вибігла на подвір'я, де побачила, що її чоловік лежить на землі, а ОСОБА_6 відходив від її чоловіка до себе у двір. Побачила рану на обличчі чоловіка, після чого до двору підійшов їх син ОСОБА_11 та вони завели ОСОБА_4 у будинок, обробила рану та викликала швидку медичну допомогу і поліцію.
Показаннями свідка ОСОБА_12 , який повідомив, що 20.03.2015 він зі своєю дівчиною ОСОБА_13 повертався до себе додому та почув крик, підбіг ближче та побачив, що його батько ОСОБА_4 лежить на землі спираючись на праву руку, а сусід ОСОБА_6 правою ногою наніс йому один удар в область грудної клітини, після чого ОСОБА_6 зайшов до себе у двір. В цей час з їхнього будинку вийшла його мати ОСОБА_10 . Підбігши ближче побачив на батьковому обличчі кров, він тяжко дихав, тримався руками за грудну клітину.
Показаннями свідка ОСОБА_14 , яка повідомила, що 20.03.2015 близько 18.00 год. зі своїм хлопцем ОСОБА_15 поверталися до нього додому, почули крики зі сторони його будинку. Після цього ОСОБА_11 сказав, щоб вона не спішила, а сам побіг до будинку. Коли вона підійшла ближче, то побачила, як ОСОБА_11 зі своєю матір'ю підіймали ОСОБА_4 із землі, в якого з обличчя йшла кров та він тримався руками за грудну клітину;
Протоколом прийняття заяви від ОСОБА_4 про вчинене кримінальне правопорушення від 20.03.2015, а саме про те, що ОСОБА_6 наніс йому тілесні ушкодження (том 1 а.с. 69).
Випискою із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_4 №2297/241/436 від 31.03.2015, відповідно до якої встановлено першочерговий діагноз із яким поступив потерпілий.
Протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_4 від 22.04.2015, під час проведення якого останній розповів про обставини та показав механізм спричинення йому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень (а.с. 83-86 )
Висновком судово-медичної експертизи №103 від 06.05.2015 відповідно до якої встановлено наявність в потерпілого тілесних ушкоджень їх локалізація та спінь тяжкості. Висновок також містить інформацію про те, що тілесні ушкодження виявлені на потерпілому не могли утворитись внаслідок його падіння з висоти власного зросту. Вказане спростовую припущення обвинуваченого про отримання ОСОБА_4 ушкодження ребер до їх конфлікту. (том 1. а.с. 94-96)
Висновком комісійної судово-медичної експертизи №105 від 01.07.2015, яким підтверджено наявність та ступінь тілесних ушкоджень виявлених в потерпілого ОСОБА_4 . Даним висновком також встановлено, що показання потерпілого повідомлені ним в ході допиту та в ході слідчого експерименту відповідають анатомічній локалізації, давності, механізму утворення виявлених у нього тілесних ушкоджень. Покази ОСОБА_6 не відображають механізму утворення тілесних ушкоджень в потерпілого.
Висновками комісійних судово медичних експертиз № 70 від 05.05.2016 та № 172 від 22.12.2016якими визначено, що як правило черепно-мозкова травма, яка виявлена в потерпілого, струс головного мозку, може супроводжується порушенням свідомості на короткий проміжок часу. Даний висновок підтверджує свідчення потерпілого та спростовує свідчення обвинуваченого та свідків сторони захисту, які вказують про те, що після нанесення ОСОБА_6 в межа свого подвір'я удару лопатою по обличчю потерпілому, він продовжував кричати та самостійно вибіг з двору обвинуваченого.
Висновком комісійної судово-медичної експертизи №164/18 від 17.09.2018, якою остаточно встановлена ступінь тяжкості тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого (а.с. 134)
Вищевказані висновки експертиз об'єктивно узгоджуються із сукупністю інших доказів, проаналізованих судом, та повністю підтверджують показання потерпілого ОСОБА_4 про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим в частині нанесення ударів лопатою в область обличчя та тулубу, а також удару ногою в праву частину грудної клітки, його можливу поведінку в момент спричинення ушкоджень та після них. В той же час спростовують показання обвинуваченого та свідків захисту : ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , дані ним у судовому засіданні щодо непричетності обвинуваченого до тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого у виді закритої травми грудної клітки праворуч у вигляді переломів ребер 3-го зі зміщенням дистального уламку і 4-го без зміщення по середньо-ключичній лінії з середнім пневмогідротораксом.
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, беручи до уваги той факт, що в ході судового розгляду справи не здобуто будь яких об'єктивних даних на підтвердження того, що потерпілий міг отримати виявлені у нього тілесні ушкодження в інший час та за інших обставин, ніж встановлені по справі, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину.
Заперечення обвинуваченим своєї вини у скоєнні злочину, суд вважає реалізацією його права на захист та способом уникнення кримінальної відповідальності за вчиненні діяння, оскільки свідчення, дані обвинуваченим, спростовуються сукупністю вищевказаних доказів, які здобуті в ході судового розгляду. Покази обвинуваченого під час всього судового розгляду, на відміну до показів потерпілого, були не завжди стабільними та послідовним.
Суд також критично оцінює покази свідків ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19 , які хоч вказують, що бачили з вікон будинку ОСОБА_6 конфлікт між потерпілими та обвинуваченим 20.03.2015, однак на переконання суду дають не повні свідчення з приводу фактичних обставин, які відбувались за межами подвір'я обвинуваченого.
Таким чином, розглянувши дану справу на засадах змагальності та диспозитивності, перевіривши докази обвинувачення і докази захисту, проаналізувавши їх в сукупності та, оцінивши відповідно до положень ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку про те, що протиправні дії ОСОБА_6 , що проявилися в заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, ОСОБА_4 мітять склад злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, відсутність обтяжуючих покарання обставини. Його вік, наявність на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позитивні характеристики його особистості за місцем проживання, суд приходить до переконання, що застосування відносно обвинуваченого покарання у виді обмеження волі в близькому до мінімальному розмірі, в найбільшій мірі являтиметься достатнім заходом впливу для виправлення особи та пересторогою для інших, які вважають за можливе вирішувати конфліктні ситуації із застосуванням насильства.
Враховуючи заяву ОСОБА_6 та відповідно вимог п. в) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VII від 22 грудня 2016 року засуджений підлягає звільненню від відбування покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, так як даний злочин являється злочином середньої тяжкості і обвинувачений на момент набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» мав на утриманні сина, якому не виповнилось 18 років.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним та призначити йому покарання по ч. 1 ст. 122 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі п. (в) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році » № 1810-VII від 22 грудня 2016 року звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання.
Речовий доказ по справі: CD-диск з відеозаписом та фотокартки, надані потерпілим ОСОБА_4 залишити при матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду на протязі 30 днів, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд, засудженим з моменту вручення йому копії вироку, а іншими учасниками процесу в той же строк з моменту його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1