ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
03 червня 2019 року №826/11145/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про зобов'язання вчинити дії ,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) про:
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії призначеної у розмірі 90% від розміру заробітної плати зазначеної у довідці наданою Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, без обмеження її максимального розміру;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією за період з грудня 2015 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Так, відповідачем було протиправно відмовлено у проведенні перерахунку пенсії позивача виходячи з 90% від розміру місячної заробітної плати на підставі довідки від 31.05.2018 №92/13. Позивач вважає, що така відмова є неправомірною та порушує її право, гарантоване статтею 46 Конституції України, на отримання передбаченого законом розміру пенсії. При цьому, зміни, які були внесені в Закон України «Про державну службу» щодо обмеження максимального розміру пенсії не стосуються вже призначеної пенсії, а зміни, внесені в Постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 року, поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не її перерахунку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 2011 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Стаж державної служби становить 22 роки 02 місяці 08 днів.
За посиланням позивача, розмір її пенсії розрахований виходячи з 88% від її заробітної плати, як начальника відділу оренди майна комунальної власності Дніпровської районної державної адміністрації в місті Києві.
Позивач 01.06.2018 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням про перерахунок її пенсії з 01.12.2015 року на підставі довідки №92/13 від 31.05.2018 року, згідно якої заробітна плата начальника відділу оренди майна комунальної власності Дніпровської районної державної адміністрації в місті Києві за грудень 2015 року становила 8 004, 42 грн.
Листом від 09.07.2018 року №35595/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII не передбачено проведення перерахунків пенсій у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати, відтак, рішенням від 03.07.2018 мені відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно з наданою довідкою №92/13 від 31.05.2018 року, оскільки це суперечить чинному законодавству.
Позивач, вважаючи неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку нарахованої їй раніше пенсії, звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до ч.5 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент виходу позивача на пенсію) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
До 01.05.2016 року пенсійне забезпечення державних службовців врегульовувалося вищезазначеними нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.
Пунктом 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», в редакції, яка була чинна до 15 грудня 2015 року, було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
Як зазначено позивачем в тексті позовної заяви, зазначена в довідці від 31.05.2018 №92/13 заробітна плата начальника відділу оренди майна комунальної власності Дніпровської районної державної адміністрації в місті Києві за грудень 2015 року становила 8 004, 42 грн. та вирахувана відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
Тобто, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» встановлено нові розміри посадових окладів державних службовців, проте, вказаною Постановою регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
На час звернення позивача до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.
З 01.05.2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII.
У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII втратив чинність, в тому числі, втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 яка набрала чинності з 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, суд зазначає, що з 01.05.2016 Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 передбачено інший порядок регулювання правовідносин, пов'язаних із пенсійним забезпеченням державних службовців.
В свою чергу, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» прийшов до висновку, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Великода проти України» від 03.06.2014, зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 12.07.2016 у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої, відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм Закону України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення №20-рп/2011 від 26.12.2011 прийшов до висновку, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У п. 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР ). У Рішенні від 02.03.1999 №2-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України.
Системний аналіз ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 вказує, що з 01.05.2016 відсутні підстави для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.
Отже, зважаючи на те, що заяву про перерахунок пенсії подано позивачем після 01.05.2016 року, а саме - 01.06.2018, Головним управління Пенсійного фонду України обґрунтовано прийнято рішення про відмову в проведенні такого перерахунку.
Враховуючи наведені норми законодавства, суд приходить до висновку. що в органу Пенсійного Фонду України відсутні правові підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.
Суд не може погодитися з доводами позивача про порушення в даному випадку вимог ст. 22 Конституції України, згідно якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, оскільки набрання чинності та застосування до позивача положень Закону №889-VІІІ її прав не звужує, до зменшення розміру раніше призначеної пенсії не призводить.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 23.01.2018 у справі № 745/458/16-а, від 22.08.2018 у справі 712/8554/16-а, від 05.07.2018 у справі 712/8374/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, частиною 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У разі відмови в задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, ст. ст.241-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа