ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
29 травня 2019 року м. Київ№ 640/21398/18
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Шевченко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Поліщук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою, клопотання представників відповідача та третьої особи про залишення позову без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Національна академія внутрішніх справ, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
за участі учасників справи:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Какоркіної З.М. ,
представника третьої особи - Коталейчука С.П.
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач, МВС України), третя особа - Національна академія внутрішніх справ (далі по тексту - третя особа), в якому просить:
- визнати протиправним наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1388 в частині втрати чинності (скасування) штату Національної академії внутрішніх справ від 31.08.2015;
- визнати протиправним наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1392 в частині затвердження штату Національної академії внутрішніх справ;
- відшкодувати на користь ОСОБА_1 з Міністерства внутрішніх справ України моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.
Також, 04.02.2019 до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярії) суду представником позивача подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Крім того, 11.04.2019 до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярії) суду представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки таку подано з порушенням строку звернення до адміністративного суду, визначеного ст. 122 КАС України.
В судовому засіданні позивач та його представник просили поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду, вважають, що такий строк не пропущено.
Представник відповідача в судовому засіданні з клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до суду не погодилась, наполягала на залишенні позовної заяви без розгляду у зв'язку із порушенням шестимісячного строку звернення до суду. .
Представник третьої особи - Коталейчук С.П. також наполягав на залишенні позовної заяви без розгляду.
Суд, вислухавши думку позивача та його представника, представників відповідача та третьої особи, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши докази, що стосуються строку звернення до суду, приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника кафедри вогневої та спеціальної фізичної підготовки навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки, психологічної служби та Національної гвардії України Національної академії внутрішніх справ з 22.07.2013 по 06.11.2015.
06.11.2015 на підставі наказу Національної академії внутрішніх справ №178 ос «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів.
06.03.2018 позивач звернувся до Національної академії внутрішніх справ із запитом на інформацію, в якому просив повідомити йому причини та підстави скорочення штатів навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки, психологічної служби та Національної гвардії України Національної академії внутрішніх справ, наслідком яких відбулося звільнення ОСОБА_1 з посади та з органів внутрішніх справ та на яких підставах позивачу не було запропоновано подальше проходження служби та/або не прийняття на службу до поліції.
У відповідь на свій запит ОСОБА_1 отримав лист Національної академії внутрішніх справ від 16.03.2018 №46/1468, яким йому було повідомлено, що підставою для скорочення штату стало прийняття Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону всі працівники міліції були повідомлені про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Також позивачу стало відомо, що Національна академія внутрішніх справ відповідно до законодавства та відомчих нормативних актів МВС України не є органом (закладом, установою) поліції. Будь-яких документів на підтвердження інформації про скорочення штатів Національної академії внутрішніх справ надано не було, у зв'язку з чим ОСОБА_1 повторно звернувся до третьої особи із запитами від 04.04.2018 та від 16.04.2018.
У відповіді від 20.04.2018 №46/02/2617 Національна академія внутрішніх справ послалася як на підставу його звільнення на пункти 8 і 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію№. Додатково позивача було проінформовано, що «заяви щодо подальшого проходження служби в складі поліції від Вас не надходило. Тому, за відсутністю зазначеного документу, згідно з пунктом 9 Закону Ви звільнені через скорочення штатів». Також Національна академія внутрішніх справ повідомила, що «на виконання постанови Кабінету міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» наказом МВС від 06.11.2015 №1388 уважаються такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, деяких територіальних органів МВС, в тому числі скасовано штат Національної академії внутрішніх справ, в якому скорочено загальними (звернутими) цифрами всі посади постійного (начальницького складу, працівників вільного найму) та перемінного складу.
Оновлений штат Національної академії внутрішніх справ затверджено наказом МВС від 07.11.2015 №1392, який має тільки посади, що заміщуються особами вільного найму.»
Так, у своєму позові ОСОБА_1 зазначає про те, що копії документів щодо змін у штаті Національної академії внутрішніх справ він отримав лише 15.06.2018, таким чином, ознайомившись з документами, що на його думку, стали дійсною підставою звільнення 06.11.2015 та передували наказу Національної академії внутрішніх справ №178 о/с.
Не погоджуючись з вказаними вище наказами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Так, відповідно до штемпелю поштового відправлення, позивач направив адміністративний позов до Окружного адміністративного суду 14.12.2018.
Крім того, 04.02.2019 до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярії) суду представником позивача подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду з даним адміністративним позовом, в якому позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку на звернення до адміністративного суду та поновити йому строк на звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування наказів.
В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду позивач вказує на те, що оскільки наказ Національної академії внутрішніх справ про звільнення від 06.11.2015 №178 о/с «По особовому складу» містить виключно посилання на Закон України «Про національну поліцію» та положення проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів, тому про існування наказів Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1388 та від 07.11.2015 №1392 йому відомо не було. Про оскаржувані накази ОСОБА_1 дізнався 15.06.2018 після їх отримання від відповідача.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивача було звільнено з посади наказом від 06.11.2015 року №178о/с, а звернувся він з запитом до Національної академії внутрішніх справ про надання інформації, зокрема, про причини та підстави для скорочення штатів лише 06.03.2018.
З огляду на тривалий проміжок часу, що минув з дня звільнення позивача, до початку його першого звернення про отримання інформації, суд не визнає посилання позивача на здійснення ним листування для отримання необхідних відомостей, поважною причиною пропуску звернення до суду.
Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що через три роки після його звільнення у запас Збройних Сил за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів йому стало цікаво дізнатися причини такого звільнення, а тому він перевірив інформацію, розміщену на офіційному сайті Національної академії внутрішніх справ, відповідно до якої позивачу стало відомо про те, що підрозділ, в якому він працював, не реформовано, а на заміщеній ним посаді працює інша особа.
Також позивач неодноразово звертав увагу суду на те, що даною позовною заявою ОСОБА_1 не просить скасувати наказ Національної академії внутрішніх справ від 06.11.2015 №178 ос «По особовому складу» про його звільнення, а отже, не зачіпає питань, пов'язаних з прийняттям громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, до яких, відповідно до вимог КАС України, застосовується місячний строк звернення до суду.
Однак, всупереч вказаним вище доводам щодо поважності причин пропуску строку, позивач не надав суду жодних належним чином обґрунтованих пояснень чому саме через три роки він вирішив звернутися за інформацією стосовно причин його звільнення та не навів суду обставин, які б перешкоджали йому для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Більше того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вже звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року №1388 в частині втрати чинності (скасування) штату Національної академії внутрішніх справ від 31.08.2015 року та про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1392 в частині затвердження штату Національної академії внутрішніх справ; визнання дій Національної академії внутрішніх справ щодо звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил згідно зі Законом України «Про поліцію» за п.64 «г» Положення про проходження служби начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів - протиправними.
Ухвалою суду від 19.10.2018 у справі № 826/13514/18 вказаний вище позов ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій повернуто позивачу у зв'язку з поданням позовної заяви після закінчення строків, установлених законом.
Так, у відповідності до частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч. 3 ст. 123 цього Кодексу передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Вирішуючи по суті заявлене позивачем клопотання, суд приходить до висновку, що таке клопотання не підлягає задоволенню.
Стосовно клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне.
У вказаному клопотанні представник Міністерства внутрішніх справ України зазначає про те, що позивачу було відомо про порушення його прав ще у листопаді 2015 року, адже сам ОСОБА_1 не заперечує той факт, що наказом Національної академії внутрішніх справ від 06.11.2015 №178 ос «По особовому складу» його звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів, трудову книжку з записом про звільнення позивач отримав в день звільнення.
Крім того, представник позивача в позовній заяві зазначає, що перше звернення ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про надання йому інформації щодо причин скорочення штатів відбулося 06.03.2018, а отже, обрахування строку звернення можливо здійснювати з вказаної дати.
Таким чином, враховуючи вказані вище доводи, на думку представника відповідача, звернення позивача з даним адміністративним позовом відбулося поза межами шестимісячного строку, передбаченого ст. 122 КАС України.
Враховуючи все вищевказане, суд погоджується з доводами представника Міністерства внутрішніх справ України стосовно пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки, як вже зазначалося вище, позивач дізнався про порушення свого права ще у листопаді 2015 року, а отже, саме з цієї дати має обчислюватися шестимісячний строк для звернення до суду.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства Українипевних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України строку звернення до суду, при цьому не навів обставин, які об'єктивно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волі позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суду ОСОБА_1 звернувся з порушенням строку, та відсутність підстав для поновлення пропущеного строку.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241 - 243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою відмовити.
2.Клопотання представників Міністерства внутрішніх справ України та Національної академії внутрішніх справ про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.
3. Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Національна академія внутрішніх справ, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України і може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко