ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 травня 2019 року № 640/5710/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Новіка В .М. (ордер від 18.03.2019 року серії ЗР №62502), представника відповідача Горб-Павлушки Л.В. (довіреність від 28.09.2018 року №05/3-80-18), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГенеральної прокуратури України
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (далі також - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним наказ Генерального прокурора України від 20.11.2018 року №1205ц «Про позбавлення класного чину» заступника начальника управління ювенальної юстиції - начальника відділу виконання функцій прокуратури щодо неповнолітніх, які потрапили у конфлікт із законом Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 ;
- скасувати наказ Генерального прокурора України від 20.11.2018 року №1205ц «Про позбавлення класного чину» заступника начальника управління ювенальної юстиції - начальника відділу виконання функцій прокуратури щодо неповнолітніх, які потрапили у конфлікт із законом Генеральної прокуратури України ОСОБА_1.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що наказом Генерального прокурора України від 13.08.2014 року №1853ц ОСОБА_1 присвоєно класний чин «старший радник юстиції».
03.10.2017 року старшого радника юстиції ОСОБА_1 наказом Генеральної прокуратури України № 10-дц звільнено з посади заступника начальника управління ювенальної юстиції - начальника відділу виконання функцій прокуратури щодо неповнолітніх, які потрапили у конфлікт із законом Генеральної прокуратури України.
05.03.2019 року під час ознайомлення позивачем у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з пенсійною справою №802667, з листа Генеральної прокуратури до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.12.2018 року №1414-2112вих18, який міститься в матеріалах пенсійної справи, позивач дізнався, що на підставі наказу Генерального прокурора України від 20.11.2018 року ОСОБА_1 позбавлено класного чину «старший радник юстиції».
Позивач вважає наказ відповідача від 20.11.2018 року протиправним з огляду на те, що відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України питання позбавлення прокурора класного чину вирішується разом із питанням про його звільнення, а не після спливу певного часу після його звільнення.
Крім іншого, відповідного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів про позбавлення класного чину позивача не приймалося.
Отже, на думку позивача, наказ Генерального прокурора України № 1205ц від 20.11.2018 "Про позбавлення класного чину" заступника начальника управління ювенальної юстиції - начальника відділу виконання функцій прокуратури щодо неповнолітніх, які потрапили у конфлікт із законом Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 23.05.2019 року.
Через канцелярію суду 08.05.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якій проти позову заперечує з наступних підстав.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 13.09.2017 року №112дц-17 за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики заступника начальника управління ювенальної юстиції - начальника відділу виконання функцій прокуратури щодо неповнолітніх ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Вироком Печерського районного суду міста Києва від 25.05.2018 року у справі №757/54243/17-к ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні корупційного кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 тис. грн.
Так, оскаржуваний позивачем наказ видано Генеральним прокурором України відразу після отримання відповідного судового рішення, яким, в установленому законом порядку доведено факт скоєння ганебного вчинку (злочину) позивачем.
Про прийняте рішення з наданням копії наказу Генеральною прокуратурою України позивача проінформовано листом від 25.03.2019 року №11-23600-18.
Враховуючи й те, що законодавством не передбачено обов'язку прокуратури інформувати працівника про факт видання наказу про позбавлення останнього класного чину, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
У судове засідання 23.05.2019 року прибули позивач та представники сторін.
Судом повідомлено про надходження клопотання відповідача від 26.04.209 року про розгляд справи у порядку загального позовного провадження у зв'язку з тим, що посада, яку обіймав позивач підпадає під категорію посади службової особи, що займає відповідальне та особливе відповідальне становище відповідно до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечував.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2019 року у задоволенні клопотання представника Генеральної прокуратури України про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено з тих підстав, що відповідно до Примітки статті 50 Закону України «Про запобігання корупції», посада позивача не належить до категорії посади службової особи, що займає відповідальне та особливе відповідальне становище.
Заслухавши вступні слова позивача, представників сторін, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 23.05.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Наказом Генеральної прокуратури України від 13.08.2014 року №1853ц відповідно до статті 47 Закону України «Про прокуратуру», статей 4, 5, пункту б статті 9 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України присвоєно в порядку призначення на вищу посаду класний чин старшого радника юстиції ОСОБА_1 - заступнику начальника управління нагляду за додержанням законів при застосуванні примусових заходів - начальнику відділу нагляду за додержанням законів в установах попереднього ув'язнення Головного управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України.
Відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 03.10.2017 року №10-дц керуючись пунктом 4 частини першої статті 9 та пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» звільнено заступника начальника управління ювенальної юстиції - начальника відділу виконання функцій прокуратури щодо неповнолітніх, які потрапили у конфлікт із законом Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 3 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру») на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 13.09.2017 року №112дп-17.
Вироком Печерського районного суду міста Києва від 25.05.2018 року у справі №757/54243/17-к ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні корупційного кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 тис. грн.
Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 20.11.2018 року №1205ц «Про позбавлення класного чину», керуючись частиною другою статті 9 Закону України «Про прокуратуру», статтею 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України заступника начальника управління ювенальної юстиції - начальника відділу виконання функцій прокуратури щодо неповнолітніх, які потрапили у конфлікт із законом Генеральної прокуратури ОСОБА_1 , звільненого з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, позбавити класного чину «старший радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13.08.2014 року №1853ц.
Листом начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України від 21.12.2018 року №1441-2112вих.18 повідомлено Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві про позбавлення позивача класного чину «старший радник юстиції».
Позивачем 05.03.2019 року подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про ознайомлення із матеріалами пенсійної справи.
У відповідь на адвокатський запит адвоката позивача від 19.03.2019 року вх.№12 25.03.2019 року Генеральною прокуратурою листом від 25.03.2019 року №11-23600-18 повідомлено, що наказом Генерального прокурора України від 20.11.2018 року №1205ц «Про позбавлення класного чину» ОСОБА_1 позбавлено класного чину «старший радник юстиції», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13.08.2014 року №1853ц.
Зазначено, що вказане рішення прийнято на підставі належним чином засвідченої копії вироку Печерського районного суду міста Києва, надісланого 14.11.2018 року за №06-2570вн до Департаменту кадрової роботи та державної служби Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою.
Крім іншого, проінформовано, що у жовтні 2018 року до Генеральної прокуратури України надійшло звернення голови Всеукраїнської громадської організації «Чесне слово» Омельчука В.В. щодо надання інформації про позбавлення колишнього працівника Генеральної прокуратури ОСОБА_1 класного чину.
Вважаючи наказ Генерального прокурора України від 20.11.2018 року №1205ц «Про позбавлення класного чину» протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до статей 44, 45 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі також - Закон України «Про прокуратуру») (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 3 Закону «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах: 1) верховенства права та визнання людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю; 2) законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності; 3) територіальності; 4) презумпції невинуватості; 5) незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов'язків; 6) політичної нейтральності прокуратури; 7) недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади; 8) поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом; 9) прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання; 10) неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини першої статті 9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор: призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом; у встановленому цим Законом порядку на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про застосування до прокурора Генеральної прокуратури України, прокурора регіональної чи місцевих прокуратур дисциплінарного стягнення або щодо неможливості подальшого перебування їх на посаді прокурора; призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Генеральної прокуратури України у випадках та порядку, встановлених цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.
Накази Генерального прокурора нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів публікуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України з додержанням вимог режиму таємності.
Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.
Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі: 1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону; 3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; 4) неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави; 7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням; 8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді; 9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Особами, які в установленому цим Законом порядку приймають рішення про звільнення прокурора з посади, є: Генеральний прокурор - щодо прокурорів Генеральної прокуратури України.
Відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 77 Закону України «Про прокуратуру» Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розглядає дисциплінарні скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснює дисциплінарне провадження; за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених цим Законом, приймає рішення про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевої прокуратури дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.
Статтями 6, 9, 10 Положення про класні чини працівників прокуратури України встановлено, що згідно з Законом України «Про прокуратуру» класні чини державного радника юстиції України, державного радника юстиції 1, 2, 3 класів присвоюються Президентом України. Інші класні чини присвоюються Генеральним прокурором України.
Генеральний прокурор України має право: а) в окремих випадках за зразкове виконання службових обов'язків присвоювати працівникам чергові класні чини до закінчення строку, зазначеного в статті 5 цього Положення; б) при призначенні на вищу посаду присвоювати чин без дотримання черговості, але не більш як на два чини вище того, в якому працівник перебуває; в) входити з поданням до Президента України про присвоєння класного чину Державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів.
Працівники органів прокуратури, яким присвоєно класні чини, перебувають у них довічно. Позбавлення класного чину може мати місце при звільненні працівника з органів прокуратури за проступки, що порочать його. У разі грубих порушень службового обов'язку працівником прокуратури чи негідної поведінки його може бути понижено в чині.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 року № 1795-XII, передбачено, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.
Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено розділом 3 Дисциплінарного статуту прокуратури України.
Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.
Винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність.
Згідно із статтею 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.
Статтею 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України встановлено, що Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні стягнення, зазначені у статті 9 цього Статуту, в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Позбавлення або пониження в класному чині державного радника юстиції 1, 2, 3 класів провадиться Президентом України за поданням Генерального прокурора України.
Згідно із статтею 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.
За один і той самий проступок може бути накладене тільки одне дисциплінарне стягнення.
Прокурор або слідчий, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину у сфері службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, та/або пов'язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.
У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту прокуратури України встановлено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи. З наказом можуть бути ознайомлені працівники відповідної прокуратури. Накази Генерального прокурора України, в необхідних випадках, доводяться до відома особового складу органів прокуратури України.
Відповідач вважає, що позбавлення класного чину не є дисциплінарним стягнення, а є рішенням Генерального прокурора, яке може бути реалізовано у будь-який строк, не доводячи до відома особи, якої стосується це рішення.
Водночас, суд вважає позицію відповідача помилковою, з огляду на наступне. Так, з аналізу норм законодавства судом встановлено, що позбавлення класного чину прокурора застосовується разом із звільненням прокурора, та є одним з видів дисциплінарного стягнення відповідно до норм, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Дисциплінарного статуту прокуратури України.
Саме позбавлення класного чину не є самостійним дисциплінарним стягненням та не можу бути застосовано окремо від звільнення особи з посади в органах прокуратури.
Іншого порядку позбавлення класного чину прокурора законодавством не передбачено
Між тим, суб'єктом притягнення до дисциплінарної відповідальності є прокурор, який на момент застосування дисциплінарного стягнення проходить службу в органах прокуратури.
Суб'єктами, якими дисциплінарне стягнення застосовується до діючого прокурора, який проходить службу в Генеральній прокуратурі України, є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів та Генеральний прокурор.
Судом встановлено, що Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 13.09.2017 року №112дц-17 за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики заступника начальника управління ювенальної юстиції - начальника відділу виконання функцій прокуратури щодо неповнолітніх ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 03.10.2017 року №10-дц керуючись пунктом 4 частини першої статті 9 та пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» звільнено заступника начальника управління ювенальної юстиції - начальника відділу виконання функцій прокуратури щодо неповнолітніх, які потрапили у конфлікт із законом Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункт 3 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру») на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 13.09.2017 року №112дп-17.
Отже, Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів України застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури, яке реалізовано наказом Генеральної прокуратури України від 03.10.2017 року №10-дц, в той час, як дисциплінарне стягнення у виді звільнення з позбавленням класного чину до позивача не застосовано.
Так, з моменту звільнення позивача з посади в органах прокуратури, останній не перебуває у трудових відносинах із Генеральною прокуратурою України, а тому, з 03.10.2017 року не може бути, зокрема, притягнутий до дисциплінарної відповідальності Генеральним прокурором України, або Кваліфікаційно - дисциплінарною комісією прокурорів України.
Як і не може бути застосовано позбавлення класного чину прокурора самостійно від звільнення з посади більше ніж через рік після звільнення прокурора з посади, що суперечить положенням статті 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України.
Щодо посилання відповідача на наявність вироку Печерського районного суду міста Києва від 25.05.2018 року у справі №757/54243/17-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні корупційного кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 Кримінального кодексу України, який, на думку відповідача, є підставою для позбавлення класного чину вже звільненого прокурора, суд зазначає, що цей вирок не був підставою звільнення позивача з посади в органах прокуратури, оскільки був винесений через сім місяців після реалізації відповідачем дисциплінарного стягнення у виді звільнення позивача зі служби за рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 13.09.2017 року №112дц-17.
Щодо інформування відповідачем позивача про винесення оскаржуваного наказу, суд зазначає наступне.
Так, відповідачем зазначається, що «обов'язку інформування працівника про факт видання наказу стосовно позбавлення його класного чину Положенням про класні чини працівників прокуратури України чи іншими нормативно-правовими актами Генеральної прокуратури України не регламентовано, та конкретні строки інформування не встановлено».
Водночас, суд вважає таку позицію відповідача помилковою, з огляду на те, що звільнення з посади та позбавлення класного чину є дисциплінарним стягненням та може бути застосовано, як вірно зазначено у відзиві представником відповідача, до працівника, тобто до діючого прокурора, в той час, як відповідачем розділено вид дисциплінарного стягнення «звільнення з посади та позбавлення класного чину» на «звільнення» з однієї підстави (рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), та «позбавлення класного чину» з іншої підстави (вироку суду).
Враховуючи те, що звільнення з посади та позбавлення класного чину є одним з видів дисциплінарного стягнення, в частині повідомлення особі про його накладення слід застосовувати Дисциплінарний статут прокуратури України.
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту прокуратури України про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи. З наказом можуть бути ознайомлені працівники відповідної прокуратури. Накази Генерального прокурора України, в необхідних випадках, доводяться до відома особового складу органів прокуратури України.
Отже, як вбачається з норм Дисциплінарного статуту прокуратури України, відповідача зобов'язано доводити до відома усі накази про застосування дисциплінарного стягнення з метою дотримання прав працівників на оскарження такого наказу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, судом встановлено протиправність винесеного наказу Генерального прокурора України від 20.11.2018 року №1205ц «Про позбавлення класного чину» заступника начальника управління ювенальної юстиції - начальника відділу виконання функцій прокуратури щодо неповнолітніх, які потрапили у конфлікт із законом Генеральної прокуратури України ОСОБА_1, необхідність його скасування та задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не виконано обов'язку щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У матеріалах справи міститься квитанція від 01.04.2019 року № 1285815601 на суму 768, 40 грн., що підтверджує сплату судового збору позивачем за подання позовної заяви.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним наказ Генерального прокурора України від 20.11.2018 року №1205ц "Про позбавлення класного чину" заступника начальника управління ювенальної юстиції - начальника відділу виконання функцій прокуратури щодо неповнолітніх, які потрапили у конфлікт із законом Генеральної прокуратури України ОСОБА_1.
3. Скасувати наказ Генерального прокурора України від 20.11.2018 року №1205ц "Про позбавлення класного чину" заступника начальника управління ювенальної юстиції - начальника відділу виконання функцій прокуратури щодо неповнолітніх, які потрапили у конфлікт із законом Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 .
4. Стягнути з на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати - судовий збір у розмірі 768, 40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Генеральної прокуратури України (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15).
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відповідач: Генеральна прокуратура України (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15).
Повне рішення складено 03.06.2019 року.
Суддя Л.О. Маруліна