10 березня 2010 р. № В38/3796-09
10 березня 2010 р. Справа № В38/3796-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого,
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк, м. Київ
на ухвалу від 17.12.2009 р. господарського суду Дніпропетровської області
у справі№ В38/3796-09 господарського суду Дніпропетровської області
за заявою відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк, м. Київ
доприватного підприємства "Версавія", м. Дніпропетровськ
провизнання банкрутом
в судовому засіданні взяв участь представник:
ВАТ Всеукраїнський акціонерний БанкКозинець О.В.- довір., Кобець О.В. - довір.,
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2009 року (суддя -Е.М. Бондарев) № В38/3796-09 у прийнятті заяви відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк (далі -Кредитор, Банк) про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Версавія" (далі -Боржник, Підприємство) було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2009 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції ст.ст. 55, 64, 124 Конституції України, норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 8, 31, 52 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права, зокрема, ст. 64 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників заявника касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що кредиторські вимоги Банку до Підприємства повністю забезпечені заставою майна останнього, що і є підставою, відповідно до ст. 8 Закону про банкрутство, для відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство стосовно останнього.
Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись із викладеними висновками.
Так, дійсно, в заяві про порушення справи про банкрутство Банк зазначив, що його вимоги до Підприємства повністю забезпечені заставою майна Боржника, оскільки Банком з Підприємством були укладені договори застави на суму, що значно перевищує пред'явлені Кредитором вимоги до Боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.
Між тим, зазначивши про вказані обставини в оскаржуваній ухвалі з посиланням на заяву про порушення справи про банкрутство Підприємства, місцевий господарський суд не звернув увагу на інші обставини, про які було зазначено Кредитором у згаданій заяві в обґрунтування підстав для порушення справи про банкрутство відносно Підприємства, не надавши їм правової оцінки.
Так, Кредитором було зазначено, що на договорах застави, за якими у заставу був переданий товар в обороті, наданих на підтвердження вимог до Боржника, був вчинений виконавчий напис нотаріуса, а наступно відрите виконавче провадження по виконанню відповідних виконавчих написів, під час здійснення якого встановлено, що товару в обороті, що був переданий Підприємством у заставу Банку за вказаними вище договорами, не виявлено.
Відповідно ж до вимог ст. 576 Цивільного кодексу України однією із ознак застави є реальність предмету застави. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 593 цього ж кодексу право застави припиняється у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.
У зв'язку із вищевикладеним, суд касаційної інстанції дійшов висновку про неправомірність відмови судом першої інстанції у прийнятті заяви Банку про порушення справи про банкрутство Підприємства саме на підставі, передбаченій ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство.
За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а справа (заява про порушення справи про банкрутство Підприємства) - передачі на розгляд до суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 7, 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 576, 593 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2009 р. у справі № В38/3796-09 скасувати.
3. Справу передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич