10 березня 2010 р. № 9/102/б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого,
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест", м. Київ
на ухвалу
та ухвалувід 22.12.2009 р. Львівського апеляційного господарського суду
від 28.07.2009 р. господарського суду Чернівецької області
у справі№ 9/102/Б господарського суду Чернівецької області
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш", м. Алушта Автономної Республіки Крим
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Вест Буковина", м. Чернівці
провизнання банкрутом
розпорядник майнаарбітражний керуючий Пантія О.А.
в судовому засіданні взяв участь представник:
розпорядник майнаарбітражний керуючий Пантія О.А.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 06.07.2009 року порушено провадження у справі № 9/102/Б про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Буковина" (далі - Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" (далі - Кредитор) в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 28.07.2009 року (суддя - М.І. Ніколаєв) визнані вимоги Кредитора до Боржника в сумі 738 941 грн. 00 коп., введена процедура розпорядження майном та розпорядником майна призначений арбітражний керуючий Пантія О.А. При цьому, ініціюючого кредитора зобов'язано подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство. Також були визначені дати наступних судових засідань, а розпорядника майна зобов'язано скласти реєстр вимог кредиторів.
Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство "Сведбанк Інвест" (далі -Банк) звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Чернівецької області від 28.07.2009 року, а провадження у справі припинити.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" припинено.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції, приватне акціонерне товариство "Сведбанк Інвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Чернівецької області від 28.07.2009 року, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 року, а провадження у справі припинити.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 6, 7, 11, 14, 31 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.
Вищий господарський суд України відмовляє у задоволенні клопотання Банку, що подано до суду касаційної інстанції 10.03.2010 року, про відкладення розгляду справи, та мотивоване неможливістю направити свого представника у судове засідання 10.03.2010 року, оскільки в ухвалі від 23.02.2010 року про порушення касаційного провадження визначено, що нез'явлення представників сторін у засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду касаційної скарги. Матеріали ж справи та касаційної скарги є достатніми для розгляду касаційної скарги Банку по суті.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що заявником касаційної скарги не були виконані вимоги суду касаційної інстанції, викладені в ухвалі від 23.02.2010 року про порушення касаційного провадження, щодо уточнення предмету касаційного оскарження. Однак, розглянувши матеріали справи та касаційну скаргу в даному судовому засіданні, колегія суддів виходить з того, що відповідно до обґрунтувань та мотивів, наведених в касаційній скарзі, заявником оскаржується ухвала суду апеляційної інстанції від 22.12.2009 року про припинення апеляційного провадження, а тому вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявник апеляційної скарги -Банк, не наділений правом апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції від 28.07.2009 року, що прийнята за результатами проведення підготовчого засідання, оскільки Банк звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог до Боржника, однак кредитором у справі про банкрутство визнаний не був. На цій підставі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про припинення апеляційного провадження за скаргою Банку на ухвалу суду першої інстанції від 28.07.2009 року.
Заперечуючи вказаний висновок, заявник касаційної скарги зазначає, що він є кредитором Боржника, вимоги якого забезпечені заставою майна Товариства, а тому Банк має право на апеляційне оскарження ухвали у даній справі, прийнятої за результатами підготовчого засідання.
Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись із викладеними запереченнями.
Частиною 3 ст. 106 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство.
Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону, є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.
Як в апеляційній, так і в касаційній скаргах заявник визначає себе кредитором Боржника, що подав у справі заяву із кредиторськими вимогами до Боржника та вимоги якого забезпечені заставою майна Боржника, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції стосується його прав та обов'язків.
Разом з тим, стаття 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор -це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до частин 4 та 5 ст. 11, ч. 1 ст. 14 та ст. 15 Закону про банкрутство особа набуває статусу кредитора -сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з моменту визнання його вимог до боржника господарським судом та прийняття відповідної ухвали.
Згідно оскаржуваної в апеляційному порядку ухвали провадження у справі знаходиться на стадії підготовчого засідання, тобто вимоги осіб, що мають кредиторські вимоги до Боржника, у тому числі і ті, що забезпечені заставою майна боржника, як стверджує Банк, не розглядались та не були визнані ухвалою господарського суду згідно вимог ст.ст. 14, 15 Закону про банкрутство. Обов'язок розпорядника майна, згідно ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, включити до реєстру вимог кредиторів вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, незалежно від подання таким кредитором відповідної заяви, не означає автоматичне визнання таких вимог господарським судом. До того ж обов'язок розпорядника майна скласти реєстр вимог кредиторів виникає у нього після проведення підготовчого засідання та винесення господарським судом відповідної ухвали.
Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства -щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 11, 14, 15 Закону про банкрутство, касаційна інстанція вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції, що Банк не є кредитором - стороною та учасником провадження у справі про банкрутство Боржника, а тому не має права подавати апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, що прийнята за результатами проведення підготовчого засідання в порядку, передбаченому положеннями частини 3 ст. 106 ГПК України, а також визнає правомірним застосування положень ст. 80 ГПК України та припинення апеляційного провадження.
За таких обставин справи, доводи касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана ухвала цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 80, 1115, 1117, 1119 -11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 р. у справі № 9/102/Б залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич