10 березня 2010 р. № 2-3/605-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого,
Коваленка В.М. (доповідач у справі),
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ
на постанову
та ухвалувід 21.12.2009 р. Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.09.2009 р. господарського суду Автономної Республіки Крим
у справі№ 2-3/605-2009 господарського суду Автономної Республіки Крим
за заявою боржника приватного підприємства "Інтур", м. Ялта Автономної Республіки Крим
провизнання банкрутом
розпорядник майна арбітражний керуючий Квасніков М.О.
в судовому засіданні взяв участь представник:
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"Роде С.В., довір.,
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2009 року порушено провадження у справі № 2-3/605-2009 про банкрутство приватного підприємства "Інтур" (далі -Боржник, Підприємство) за заявою останнього в порядку положень ч. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2009 року (суддя - І.О. Соколова) задоволено частково скаргу ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі його Кримської республіканської дирекції, а саме, в частині включення до реєстру вимог кредиторів до вимог першої черги суми відсотків 9 591 грн. 01 коп., нарахованих за період з 29.01.2009 року по 31.01.2009 року включно; а в іншій частині скаргу залишено без задоволення.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2009 року затверджений реєстр вимог кредиторів.
Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі його Кримської республіканської дирекції (далі -Банк) звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2009 року, задовольнити скаргу Банку на рішення Боржника та розпорядника майна Кваснікова М.О. в повному обсязі та включити до реєстру вимог кредиторів до першої черги задоволення забезпечені заставою майна Боржника вимоги Банку на суму 26 100 154 грн. 79 коп.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року (головуючий суддя -О.Л. Котлярова, судді: І.В. Антонова, О.Г. Градова) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2009 року -без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та уточненнями до неї, в яких просить змінити найменування кредитора ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на публічне акціонерне товариство ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2009 року в частині вимог Банку, включивши окремо до реєстру вимог кредиторів першої черги погашення забезпечені заставою майна Боржника грошові вимоги Банку на суму 26 100 154 грн. 79 коп. за кредитами, наданими в гривні та на суму, еквівалентну 12 302 396, 36 дол. США, за кредитами, наданими в доларах США.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 16, 31 Закону про банкрутство, ст.ст. 192, 254, 526, 533 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.
Розглядаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України враховує та задовольняє письмове клопотання Банку, викладене в касаційній скарзі, про заміну його на правонаступника -публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" у зв'язку зі зміною назви, як таке (клопотання), що відповідає вимогам ст. 25 ГПК України.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що подана Банком скарга на дії розпорядника майна Боржника у зв'язку із повідомленням про часткове визнання та включення до реєстру вимог кредиторів вимог Банку є такою, що підлягає частковому задоволенню, оскільки частина заявлених Банком кредиторських вимог в доларах США підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів Підприємства із визначенням визнаної суми в гривнях, так як національною валютою та грошовою одиницею України є гривня Також, суди попередніх інстанцій зазначили, що сума кредиторських вимог, що складають пеню, підлягають включенню до реєстру вимог у шосту чергу їх задоволення.
Заперечуючи вказані висновки, заявник касаційної скарги зазначив, що зобов'язання мають виконуватись відповідно до умов договору, у зв'язку з чим вимоги за кредитним договором, за яким кредит видавався у іноземній валюті, мають бути визнані у справі про банкрутство в іноземній валюті із зазначенням їх гривневого еквіваленту. Також, Банк зазначив, що Підприємству була нарахована пеня за кредитними договорами, вимоги за якими забезпечені заставою, у зв'язку з чим вимоги щодо суми пені є такими, що забезпечені заставою майна Боржника, та підлягають включенню до реєстру із задоволенням у першу чергу.
Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись із викладеними запереченнями, у зв'язку з чим зазначає про таке.
Положення Закону про банкрутство з питань, що виникають у процедурі банкрутства та у зв'язку із банкрутством, є спеціальними, у зв'язку з чим положення інших законодавчих актів у справі про банкрутство мають застосовуватись з урахуванням особливостей правового регулювання, визначеного Законом про банкрутство (ч. 2 ст. 41 ГПК України та ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство).
Виходячи з правового аналізу норм ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192, 533 Цивільного кодексу України, а також ч. 4 ст. 16 Закону про банкрутство, положення якої визначають порядок визначення кількості голосів кредиторів, що приймають участь у голосуванні на зборах кредиторів та мають право вирішального голосу, колегія суддів зазначає, що вимоги кредиторів визначаються та включаються до реєстру вимог кредиторів боржника в гривні. До того ж, включення в реєстр вимог кредиторів вимог в іноземній валюті з одночасним зазначенням цієї суми в гривневому еквіваленті, як стверджує заявник касаційної скарги, по суті означає включення та зазначення цих вимог саме в гривні.
Що ж до черговості включення до реєстру вимог кредиторів сум пені, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду. При цьому, вказаною нормою не встановлюються винятки щодо залежності походження цих недоїмки (пені та штрафу) від основного зобов'язання (чи є таке зобов'язання забезпеченим заставою або ні). У зв'язку з чим, враховуючи вимоги п. 6 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, висновок судів попередніх інстанцій щодо включення суми недоїмки (пені та штрафу) до реєстру вимог кредиторів у шосту чергу задоволення, є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства.
Поряд з викладеним, суд касаційної інстанції враховує наступне.
Як вбачається з касаційної скарги та встановлено колегією суддів в судовому засіданні, Банк, звертаючись із касаційною скаргою, фактично заперечує висновок суду першої інстанції щодо визнаних та включених до реєстру вимог кредиторів Боржника вимог Банку за результатами їх розгляду, що відбувся у попередньому судовому засіданні, за результатом якого прийнята ухвала від 17.09.2009 року, тобто датована тією ж датою, що і ухвала за результатами розгляду скарги Банку на дії розпорядника майна Боржника. Згідно ж ухвали за результатами розгляду скарги на дії розпорядника майна кредиторські вимоги Банку по суті в порядку ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство не розглядались, а лише вирішувалось питання щодо правомірності дій розпорядника майна Підприємства стосовно включення (невключення) заявлених вимог Банку до Підприємства до реєстру вимог кредиторів Боржника за результатом їх розгляду, в порядку ч. 3 ст. 14 Закону про банкрутство, розпорядником майна разом з Боржником, а не господарським судом. Між тим, ухвала від 17.09.2009 року за результатами проведення попереднього засідання Банком ні в апеляційному, ні в касаційному порядку не оскаржувалась, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята за результатами перегляду ухвали місцевого господарського суду від 17.09.2009 року щодо скарги Банку на дії розпорядника майна Підприємства.
За таких обставин справи, доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 5, 14, 15, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 192, 533 Цивільного кодексу України, ст. 99 Конституції України та ст.ст. 41, 25, 1115, 1117, 1119 -11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 р. та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2009 року у справі № 2-3/605-2009 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич