11 березня 2010 р. № 40/130-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. - головуючого,
Могил С.К.,
Самусенко С.С. - доповідача,
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від 09 листопада 2009 року
у справі№ 40/130-09
господарського судуХарківської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу"
доРайонного комунального підприємства "Зміївське підприємство теплових мереж"
простягнення 12 384 грн. 00 коп.
за участю представників сторін
від позивача -не з'явився
від відповідача -не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Районного комунального підприємства "Зміївське підприємство теплових мереж" про стягнення 12 384 грн. про відшкодування понесених витрат по капітальному ремонту двигуна екскаватора, зобов'язання відповідача прийняти транспортні засоби із оренди та підписати акт прийому-передачі до договору №6 від 20 серпня 2005 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07 вересня 2009 року у справі №40/130-09 (суддя Хотенець П.В.) позовні вимоги задоволено; зобов'язано відповідача прийняти транспортні засоби із оренди та підписати акт прийому-передачі до договору №6 від 20 серпня 2005 року; стягнуто 12384 грн. витрат по капітальному ремонту двигуна екскаватора, 208 грн. 84 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2009 року у справі №40/130-09 (головуючий суддя Камишева Л.М., судді Білоконь Н.Д., Сіверін В.І.) рішення господарського суду Харківської області від 07 вересня 2009 року скасовано; у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, вважаючи постанову у даній справі такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вказуючи на ст.ст. 16, 526, 776 ЦК України, ст.ст.20, 193 ГК України, п. 2.7 договору №6 від 20 серпня 2005 року, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2009 року у справі №40/130-09 та залишити без змін рішення господарського суду Харківської області від 07 вересня 2009 року.
Вищим господарським судом України ухвалою від 08 лютого 2010 року у справі №40/130-09 порушено касаційне провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарським судом, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2005 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди транспортних засобів №6. строк дії якого закінчився 01 серпня 2008 року, а транспортні засоби були повернуті орендодавцю в травні-червні 2008 року, про що відповідач був повідомлений письмово з пропозицією підписати акт прийому-передачі.
В період дії договору оренди екскаватор потребував проведення ремонту двигуна. На замовлення позивача ПП "Вівальді" виконало капітальний ремонт двигуна, про що свідчить акт виконаних робіт від 25 лютого 2008 року, що оплачений позивачем у сумі 12 384 грн.
В червні 2008 року екскаватор разом з іншими транспортними засобами повернуто з оренди та на даний час знаходиться в розпорядженні відповідача.
Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, помилково виходив з положень ст.ст. 526, 611. 776 ЦК України, ст. 224 ГК України.
За п.4.3 договору оренди №6 від 01 серпня 2005 року при поверненні орендованого майна орендодавець відшкодовує вартість понесених орендарем витрат на поліпшення основних засобів.
При цьому, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що в даному випадку здійснення позивачем ремонту двигуна не є поліпшенням орендованого майна, а лише усуненням несправності, яка виникла за час амортизації транспортного засобу.
Відповідно до наказу Держкомстату України від 15 грудня 2003 року №444 "Про затвердження форми одноразового державного статистичного спостереження №1 - амортизація" поліпшення об'єкта основних засобів - витрати, пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об'єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання.
Господарським судом апеляційної інстанції з посиланням на ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України також зазначено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
З огляду на викладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що зобов'язання прийняти транспортні засоби з оренди та підписати акт прийому-передачі не відповідає способам захисту порушених прав, передбаченим діючим законодавством України.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Вищий господарський суд України вважає висновки господарського суду апеляційної інстанції правильними.
Відповідно до ст.776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено апеляційною інстанцією, згідно п.2.3 договору оренди №6 від 01 серпня 2005 року орендар зобов'язаний підтримувати автотранспортний засіб у справному стані, здійснювати за власний рахунок поточний ремонт, нести всі інші витрати з його утримання.
Вищий господарський суд України погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції, оскільки встановлено судом, що здійснення позивачем ремонту двигуна не є поліпшенням орендованого майна, а вимоги про зобов'язання прийняти транспортні засоби з оренди та підписати акт прийому-передачі не відповідають встановленим законом способам захисту порушених прав.
Дослідивши висновки господарських судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України вважає постанову апеляційної інстанції такою, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2009 року у справі №40/130-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Борденюк
Судді: С. Могил
С. Самусенко