03 травня 2019 р. м. ХерсонСправа № 540/554/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Ковбій О.В., розглянувши в письмовому провадженні питання, щодо закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області за участю третьої особи - Григорівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області (Об'єднана територіальна громада) про скасування розпорядження від 09.06.2015 року № 201,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, в якій просить скасувати розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 09.06.2015 року № 201, "Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні громадян" в частині вилучення із землекористування земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, які надано у постійне користування ОСОБА_1 , відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 19 березня 2001, зареєстрованого в книзі записів державних актів за № 331, на території Іванівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, для ведення фермерського господарства.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказаним розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 09.06.2015 року № 201 вилучено із землекористування земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, які надано в постійне користування ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 19 березня 2001 зареєстрованого за № 331, на території Іванівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області, для ведення фермерського господарства. Під час видачі розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 09.06.2015 № 201, рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками ОСОБА_1 не приймалось, державну реєстрацію речових прав не скасовано. Право постійного користування земельними ділянками виникло на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 19 березня 2001 зареєстрованого за № 331, який не втратив своєї законної сили, адже факту скасування державної реєстрації відповідно до закону не відбулося. Переведення вищевказаних земельних ділянок до земель запасу є передчасним та таким, що суперечить нормам діючого законодавства.
Ухвалою суду від 26 березня 2019 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.
02 квітня 2019 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем.
Ухвалою суду від 05.04.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Призначено судове засідання 25.04.2019 року.
Ухвалою суду від 08.04.2019 року внесено виправлення в ухвалу суду від 05 квітня 2019 р., а саме: в п'ятому абзаці з частини ухвали замість "Зобов'язати Генічеську мізшень, прийнятих відносно зазначеного листа." зазначити: "Зобов'язати Генічеську місцеву прокуратуру Херсонської області у строк до 22.04.2019 року надати суду інформацію про результати розгляду листа Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 24.01.2019 року №10-21-0.41-33/90-19".
25.04.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що спірне розпорядження приймалося на підставі поданих позивачем заяв від 07.05.2015 р. № 79/01-43. Земельні ділянки, що підлягали вилученню у зв'язку з добровільною відмовою від подальшого користування, згідно розпорядження від 09 червня 2015 року № 201 віднесені до складу земель запасу району в межах Іванівської сільської ради Чаплинського району. Даним розпорядженням визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею (серії НОМЕР_2 від 19 березня 2001 року, зареєстрований за № 331), що розташована в межах адміністративної території Іванівської сільської ради Чаплинського району.
У відповіді Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 12 вересня 2018 року № 6189/0-2550/0/95-18 "Про розгляд заяв" вказано, що у зв'язку з добровільною відмовою від подальшого користування земельними ділянками - вилучені площі, віднесені до земель запасу Іванівської сільської ради Чаплинського району.
Відповідач зазначає, що розпорядження, видано з урахуванням волевиявлення позивача (землекористувач), у якого земельна ділянка з 2001 року перебувала на праві постійного користування. Відомостей про наявність у позивача фермерського господарства у позовній заяві не наведено.
25.04.2019 року розгляд справи відкладено на 10.05.2019 року у зв'язку з необхідність ознайомлення документами, які надійшли до суду та відзивом на позов.
06.05.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Крім того, відповідач просить залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Григорівську сільську раду Чаплинського району Херсонської області (об'єднана територіальна громада), Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.
У судовому засіданні 10.05.2019 року клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб задоволено частково. Залучено до участі у справі в якості третьої особи Григорівську сільську раду Чаплинського району Херсонської області (об'єднана територіальна громада), у залученні до участі у справі в якості третьої особи Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області відмовлено. Наступне судове засідання призначено на 30.05.2019 року.
11.05.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що викладені у відзиві обставини не відповідають дійсності та встановленим нормам чинного законодавства.
В судове засідання, призначене на 30.05.2019 року сторони не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені завчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про отримання представниками відповідача та третьої особи повісток про виклик до суду.
Обізнаність позивача з датою та місцем судового засідання підтверджено підписом його представника на розписці - повідомленні (а.с.115).
Від представника Григорівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Частиною 3 статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. ст. 194 та 205 КАС України суд вважає, що подання представником третьої особи, заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження та неприбуття без поважних причин представників відповідача та позивача не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку предмету позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі виходячи з наступного.
Суд зазначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Згідно положень ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що завданням адміністративного судочинства є розгляд і вирішення спорів про поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і організацій у сфері публічно - правових відносин.
Положеннями п. 1, 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Отже, справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкту. У випадку якщо суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно не може вирішуватись адміністративним судом.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сам по собі факт участі у спорі органу державної влади, органу місцевого самоврядування не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
За частиною 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку.
Права землекористувача визначені статтею 95 ЗК України і підлягають відновленню в разі їх порушення у порядку, встановленому законом.
Згідно ч.3 ст.142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.4 ст.142 ЗК України).
Згідно ч.ч.1, 4 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Таким чином, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.16 ЦК України).
Рішення суб'єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст.16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права (наприклад, права користування земельною ділянкою), що виникло у певного суб'єкта в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Отож, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
У даному випадку ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом про скасування розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 09.06.2015 р. № 201 "Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні громадян".
Вказаним розпорядженням вилучено у громадян земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні для ведення селянського (фермерського) господарства та для ведення особистого підсобного господарства, то розташовані за межами населеного пункту на території Іванівської та Скадовської сільських рад, у зв'язку з добровільною відмовою від подальшого користування, згідно додатку; віднесено зазначені земельні ділянки до складу земель запасу району в межах Іванівської та Скадовської сільських рад; визнано недійсними державні акти па право постійного користування землею Серії НОМЕР_1 від 19 березня 2001 року, Серії НОМЕР_3 від 25 січня 1996 року та Серії НОМЕР_4 від 04 березня 1997 року, Серії НОМЕР_5 від 10 жовтня 2000 року, Серії НОМЕР_6 від 15 серпня 1995 року, Серії НОМЕР_7 від 27 лютого 1995 року; громадянам повернуто державні акти на право постійного користування землею до Відділу Держземагентства у Чаплинському районі; зобов'язано Відділ Держземагентства у Чаплиинському районі внести відповідні зміни у земельно - облікову документацію.
Тобто, позовну заяву у даній справі подано на захист порушеного права постійного землекористування ОСОБА_1 через незгоду з рішенням відповідача про припинення правовідносин із землекористування, визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Зазначене унеможливлює оцінку правовідносин сторін у цій справі як таких, що ґрунтуються на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, ця справа не має визначених КАС України ознак адміністративної справи.
Цей спір є приватноправовим, оскільки його вирішення впливає на цивільні права та обов'язки сторін справи, і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Фактично позивачем оспорюється цивільне речове право - право постійного користування землею, що виникло у ОСОБА_1 в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи вищевикладене, дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства .
Керуючись ст. ст. 238, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області про скасування розпорядження від 09.06.2015 року № 201.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.
У разі постановлення ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 114000000