Справа № 679/176/19
іменем України
04 червня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Славутського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області про визнання нечинною постанови від 07.02.2006 №181, в частині встановлення розміру щомісячної грошової суми, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Славутського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області в якому просить: визнати нечинною частину 5 постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Славутському районі від 07.02.2006 №181, в частині встановлення розміру щомісячної грошової суми, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.03.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Хмельницькою міжрайонною травматолого-офтальмологічною медико-соціальною комісією 07.12.2005 (довідка №054613) на підставі акту про нещасний випадок на виробництві та акту розслідування нещасного випадку від 19.04.2005 на виробництві встановлено ступінь втрати професійної працездатності 35%, у зв'язку з виробничою травмою довічно.
Вказує, що за заявою позивача від 31.01.2006, (після отримання виписки з акту МСЕК) відділенням виконавчої дирекції ФССНВ у Славутському районі 07.02.2006 прийнято постанову №181 про призначення страхової виплати потерпілому на виробництві ОСОБА_1 . Підставою для визначення відповідної частини втраченого заробітку став «Розрахунок середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 для призначення страхових виплат» та «Розрахунок страхових виплат ОСОБА_1 ».
Позивач 29 жовтня 2015 року звернувся до ВВД ФССНВ у Славутському районі з проханням провести перерахунок щомісячної страхової виплати у відповідності до законодавства України та нормативних документів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Однак, листом від 12.11.2015 № 39 відмовлено, оскільки призначення щомісячних страхових виплат здійснено на підставі заяви та документів наданих позивачем.
Враховуючи наведене за для відновлення порушених прав, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до п.2 ч.1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач 23.05.2019 надав до суду відзив, в якому вказує, що 31.01.2006 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському районі звернувся ОСОБА_1 із заявою, зареєстрованою під №181, в якій просив призначити йому страхові виплати у зв'язку з нещасним випадком, що стався на виробництві. До заяви ОСОБА_1 особисто долучив документи необхідні для призначення страхових виплат, а саме: акт про нещасний випадок форми Н-1, акт розслідування форми Н-5, висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності, довідку про середню заробітну плату (дохід), копію трудової книжки, довідку про розмір пенсії. Крім того, одночасно позивачем подано заяву від 31.01.2006, із проханням обчислити йому середню заробітну плату для розрахунку страхових виплат відповідно до п.2 «Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 14.09.2004 № 66.
Зазначає, що середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат ОСОБА_1 розрахована виходячи із його фактичного заробітку за останні два місяці перед настанням нещасного випадку на підставі довідки №327 від 08.12.2005 виданої фінансовим управлінням Славутської райдержадміністрації, яку ОСОБА_1 надав особисто до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському районі. Вказує, що достовірність відомостей наведених у довідці про середню заробітну плату ОСОБА_1 була перевірена спеціалістом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському району про що складено відповідний акт. З урахуванням зазначеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від позивача на адресу суду 31.05.2019 надійшло заперечення на відзив, в якому останній зазначає, що у відзиві не вказано жодного заперечення по суті позовних вимог.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 07.12.2005 Хмельницькою міжрайонною травматолого-офтальмологічною медико-соціальною комісією на підставі акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 19.04.2005 та акту розслідування нещасного випадку, що стався 29 жовтня 1985 року від 19.04.2005, встановлено 35% втрати професійної працездатності довічно.
31.01.2006 ОСОБА_1 звернувся до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському районі із заявою про призначення страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком, що стався на виробництві 29.10.1985. До заяви ОСОБА_1 особисто долучив документи необхідні для призначення страхових виплат, а саме: акт про нещасний випадок форми Н-1, акт розслідування форми Н-5, висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності, довідку про середню заробітну плату (дохід), копію трудової книжки, довідку про розмір пенсії. Крім того, одночасно позивачем подано заяву від 31.01.2006, із проханням обчислити йому середню заробітну плату для розрахунку страхових виплат відповідно до п.2 «Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 14.09.2004 № 66.
07.02.2006 постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському районі за №181 призначено щомісячну грошову допомогу довічно в розмірі 196,75 грн.
29 жовтня 2015 року позивач звернувся до ВВД ФССНВ у Славутському районі з проханням провести перерахунок щомісячної страхової виплати у відповідності до законодавства України та нормативних документів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
12 листопада 2015 року листом №39 відповідачем відмовлено, оскільки призначення щомісячних страхових виплат здійснено на підставі заяви та документів наданих позивачем.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» 23 вересня 1999 №1105-XIV.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.
Частиною першою статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Відповідно до частини десятої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №193 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок №1266).
Порядок №1266 визначає правила обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.
Пунктами 3-4 Порядку №1266 передбачено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця (в редакції, що діяла станом на 31.01.2006), є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб були останні 6 календарних місяців (з 1 до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.
Відповідно до пунктів 7, 9 Порядку №1266 середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. До середньої заробітної плати (доходу) включається заробітна плата (дохід) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній станом на 31.01.2006), для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Згідно норм п.12 Порядку №1266, якщо на дату звернення за страховою виплатою особа, яка має у зв'язку з ушкодженням здоров'я право на отримання страхових виплат, вже не працює на виробництві, з яким пов'язана втрата працездатності, середня заробітна плата обчислюється виходячи з середньої заробітної плати відповідного працівника (на дату подання потерпілим документів медико-соціальній експертній комісії для встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності) за тією професію (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), де працювала зазначена особа до моменту ушкодження здоров'я. У цьому разі за бажанням потерпілого середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат може обчислюватися відповідно до положення, затвердженого правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків за погодженням з Мінпраці.
Пунктом 14 Порядку №1266 визначено, що середньоденна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу), з якої сплачувалися страхові внески: на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді - за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім розрахунку страхових виплат добровільно застрахованим особам) та для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця; на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування святкових і неробочих днів, установлених законодавством) - за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, для осіб, робочий час яких у зв'язку з особливостями умов праці не піддається точному обліку, для осіб, які робочий час розподіляють на свій розсуд (робота вдома, страховий агент тощо), та для добровільно застрахованих осіб за усіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Довідка про середню заробітну плату видається роботодавцем за вимогою застрахованої особи або робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату. (пункт 22 Порядку №1266).
Відповідно до пункту 25 Порядку №1266 довідка про середню заробітну плату, з якої сплачено страхові внески, для розрахунку страхових виплат складається за формою згідно з додатком 2.
Отже, станом на дату подання позивачем заяви про призначення страхових виплат законодавством чітко встановлено форму довідки про середню заробітну плату, яка має братись до уваги при обчисленні страхових виплат.
Згідно із ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів. Фонд соціального страхування від нещасних випадків може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Суд звертає увагу на той факт, що до заяви від 31.01.2006 ОСОБА_1 особисто долучив документи необхідні для призначення страхових виплат серед яких була довідка про середню заробітну плату (дохід) від 08.12.2005 №327 згідно з Додатком 2 , яка відповідає пункту 25 Порядку №1266.
Тому, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат ОСОБА_1 була розрахована виходячи із його фактичного заробітку за останні два місяці перед настанням нещасного випадку на підставі довідки №327 від 08.12.2005 виданої фінансовим управлінням Славутської райдержадміністрації, яку ОСОБА_1 надав особисто до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському районі.
Суд також звертає увагу на той факт, що достовірність відомостей наведених у довідці про середню заробітну плату ОСОБА_1 перевірена спеціалістом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському району, про що складено відповідний акт, який міститься в матеріалах справи.
Суд встановив, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався 29.10.1985, тому для розрахунку взято період серпень, вересень 1985 року, так як, згідно трудової книжки, він прийнятий на роботу 01.08.1985. За даними довідки фактичний місячний заробіток ОСОБА_1 у 1985 році за серпень, вересень становив по 160 карбованців за місяць. Дана середньомісячна заробітна плата обчислена в розрахунковому періоді відповідно до пунктів 3-6 «Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, відкоригована відповідно до зростання середньомісячної заробітної плати найманих працівників зайнятих в економіці України за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата.
Отже, відкоригована середньомісячна заробітна плата для розрахунку страхових виплат становила 562,15 грн, відсоток втрати працездатності (за довідкою МСЕК) 35 відсотків (%). Розрахунок щомісячної страхової виплати 562,15*35 відсотків (%) = 196,75 грн. Постановою №181 від 07.02.2006 року ОСОБА_1 призначена страхова виплата у розмірі 196,75 грн. щомісячно. Крім того, ОСОБА_1 середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат осучаснена відповідно коефіцієнтів, які вказані «Положенням про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 14.09.2004 року №66.
Суд не приймає до уваги посилання позивача стосовно того, що відомості фінансового управління Славутської районної державної адміністрації не відповідають вимогам Закону № 1105-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки відповідно до розпорядження голови Славутської районної ради Хмельницької області від 09.08.1995, у зв'язку з утворенням районної державної адміністрації ліквідовано виконавчий комітет Славутської районної ради та його структурні підрозділи. Правонаступником виконавчого комітету Славутського райвиконкому, структурною одиницею якого був фінансовий відділ є Славутська районна державна адміністрація. Отже довідка № 327 видана фінансовим управлінням Славутської районної державної адміністрації є підставою для визначення фактичного місячного заробітку ОСОБА_1
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - відсутні.
Враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а також у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Славутського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області про визнання нечинною постанови від 07.02.2006 №181, в частині встановлення розміру щомісячної грошової суми, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, з 1.11.2015 року - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Славутське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області (вул. Церковна, 45,Славута,Славутський район, Хмельницька область,30000 , код ЄДРПОУ - 41221459) Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області (вул. Проскурівська, 18,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , код ЄДРПОУ - 41316723)
Головуючий суддя О.П. Шевчук