Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 червня 2019 р. № 520/4141/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши у спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" ЛТД про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р.н.о.к.п.п. 2396320510, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 підїзд, к. 16,м. Харків,61022) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" ЛТД (код ЄДРПОУ 08166355; вул. Миру, буд. 8,с. Волохів Яр,Чугуївський район, Харківська область,63552), в якому просить суд : стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс» ЛТД (юридична адреса: с. Волохів Яр. Чугуївський район. Харківська область, вул. Миру. 6.8. інд. 63552. МФО: 380805. Р'р: НОМЕР_1. Банк: ХОД «Райффайзен банк «Аваль» м.Київ. код СДРПОУ: 24333539) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022. м. Харків. Держпром. 1 під.. 1 пов.. к. 16. код СДРПОУ 14070760. одержувач: Казначейство України Р/рахунок: 31219230020003. МФО:899998, ЕДРПОУ: 37999654 УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 106202,78 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив що, всупереч вимогам статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем не було забезпечено працевлаштування осіб з інвалідністю.
Ухвалою суду від 25.04.2019 року по справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, та отримана ним.
Відповідач надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, ним вжито всі належні заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, що виключає підстави для застосування санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ТОВ «Агросервіс» ЛТД в повному обсязі та належним чином виконало вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», на виконання вимог ч. 2 ст. 18 та ч.ч. 2,3 ст. 19 вказаного Закону, відповідачем було створено необхідну кількість робочих місць для осіб з інвалідністю для працевлаштування саме осіб з інвалідністю в кількості шести робочих місць, проведено обстеження цих робочих місць, а також в 2018 році працевлаштовані та працювали шість осіб з інвалідністю, про що було повідомлено позивача шляхом подання відповідного Звіту.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Так, судом встановлено, що відповідач відноситься до суб'єктів господарювання, яким відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів, який, у даному випадку, становить 6 осіб.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем подано до контролюючого органу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік форми №10-ПІ, який надійшов до Відділення 21.01.2019 (№ 845).
За матеріалами справи судом встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників у 2018 році становила 144 особи, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю - 4 особи.
Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 6 осіб.
Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2018 рік становила 53101,39 грн. (графа 05 звіту). Згідно розрахунку позивача, сума адміністративно-господарських санкцій становить 106202,78 грн. (2 (кількість робочих місць, не зайнятих особами з інвалідністю)*53101,39 грн.(середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2018 рік).
Згідно з розрахунком станом на 15.04.2019 сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем не сплачена та складає 106202,78 грн. Позивач зазначає, що останнім днем сплати адміністративно - господарських санкцій в розмірі 106202,78 грн. було 15 квітня 2019 року, які підприємством відповідача не сплачені, що стало підставою для звернення позивача із означеним позовом до суду .
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівної з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( надалі - Закон) .
За змістом ст.18 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою статті 19 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною першою статті 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 70 від 31 січня 2007 року ( в редакції, чинній на час звітного періоду - 2018 рік) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Форму звітності N3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону.
Однак на підприємство покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання наведених вимог законодавства відповідач подавав у 2018 році звіти форми №3-ПН про наявність вакантних робочих місць, в яких зазначалося про створені вакантні робочі місця для окремих категорій громадян - осіб з інвалідністю, копії яких містяться в матеріалах справи.
Даний факт підтверджується також і наявним в матеріалах справи листами відповідного центру зайнятості в яких зазначається, що підприємство подавало вказані звіти щодо попиту на робочу силу, а центром зайнятості протягом 2018 року не були направлені на підприємство особи з інвалідністю для працевлаштування. Випадків безпідставної відмови відповідачем у прийнятті осіб з інвалідністю на роботу судом не встановлено, позивачем про такі обставини також не зазначалось.
Як вбачається з матеріалів справи чотири особи з інвалідністю працювали на підприємстві відповідача на протязі всього 2018 року - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 Ще дві особи з інвалідністю працювали на підприємстві на протязі 2018 року, але вони працювали неповний рік з незалежних від відповідача причин. Так, ОСОБА_5 відпрацювала період з. 19.09.2018 року до 30.10.2018 року і звільнилась. ОСОБА_6 працював з 07.11.2018 року і до кінця 2018 року.
Судом встановлено, що для виконання працевлаштування осіб з інвалідністю ТОВ «Агросервіс» ЛТД направляло Звіт та письмові повідомлення до ХОВ Фонду соціального захисту інвалідів, місцевого територіального органу Державної служби зайнятості України про наявність вільних робочих місць на підприємстві, таким чином відповідачем було висловлено прохання про направлення осіб з інвалідністю для працевлаштування до підприємства у встановлений законом спосіб.
Суд вказує, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24 квітня 2019 року справа №817/1188/18, в аналогічних правовідносинах, яку судом враховано на виконання приписів ч.5 ст. 242 КАС України.
За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Підсумовуючи наведене, розглядом справи встановлено та матеріалами справи підтверджено факт того, що відповідачем було вжито заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення, яке є підставою для застосування до нього штрафних санкцій, визначених статтею 20 Закону.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під'їзд, к. 16, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросервіс" ЛТД (код ЄДРПОУ 08166355; вул. Миру, буд. 8,с. Волохів Яр, Чугуївський район, Харківська область,63552) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 04 червня 2019 року.
Суддя Шляхова О.М.