Справа № 310/2173/19
2-о/310/138/19
23 травня 2019 рокум. Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту,
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту в якій зазначила, що 27.06.1979 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік помер. 04.02.2019 року вона звернулась до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про переведення із пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, однак їй було відмовлено відповідно до листа №22/Б-4 від 18.02.2019 року, оскільки нею не був наданий документ, що засвідчує факт перебування на утриманні померлого годувальника, а саме довідки з місця проживання, виданої ЖЄО, або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою. Зазначила, що при зверненні до управління нею надавалась довідка №473 від 01.02.2019 року, завірена селищною радою м. Сніжне Донецької області , на підставі якої підтверджувався факт реєстрації її місця проживання разом із померлим годувальником, але через те, що дана довідка видана на території непідконтрольній органам виконавчої влади України, тому не має юридичної сили документу та не створює відповідних правових наслідків. Оскільки іншим чином вона не може довести факт перебування на утриманні померлого чоловіка вона вимушена звернутися до суду. Встановлення даного факту дасть їй можливість перейти на пенсію покійного чоловіка, розмір якої був значно більшим ніж розмір її пенсії за віком. Просила встановити факт перебування її на утриманні чоловіка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявник та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник заявника подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Представник Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди (п. 2 ст. 273 ЦПК), якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами ст.62 ЦПК.
При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що:
- за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні (ст.37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ) .
Судом встановлено, що заявник та ОСОБА_2 уклали шлюб 27.06.1979 року (а.с.8).
Чоловік заявника ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14).
Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Таким чином, за ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік, дружина, батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2.11 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за документ, який засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації). або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно з вимогами ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Із довідки №473 від 01.02.2019 року, яка видана головою Північної селищної ради м. Сніжне встановлено, що ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно проживала разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18).
Таким чином, судом встановлено, що заявник не має можливості надати в Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області належний документ, який передбачено пунктом 2.11 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підтвердження факту перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, тому цей факт підлягає встановленню в судовому порядку.
Стаття 3 СК України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Судом встановлено, що заявник та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 27.06.1979 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8, 14).
Із копії паспорта заявника видно, що її зареєстроване місце проживання знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 4-5).
Аналізуючи зазначеної докази судом встановлено, що заявник та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю з 27.06.1979 року.
ОСОБА_1 відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 10.12.2012 року, призначено пенсію за віком довічно (а.с. 7).
Враховуючи положення ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою.
Стаття 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, які були на повному утриманні померлого годувальника та одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Згідно довідки №957 від 26.02.2019 року, №1915 від 15.04.2019 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бердянському об'єднаному УПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком: за червень 2018 року в розмірі 1380,29 грн., з липня 2018 року по листопад 2018 року в розмірі 1435 грн. щомісяця, з грудня 2018 року по лютий 2019 року 1497 грн. щомісяця (а.с. 19, 38).
Відповідно до дубліката посвідчення № НОМЕР_2 від 27.09.2004 року, виданого Донецьким УПФУ в м. Сніжне ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за віком з 01.01.2004 року довічно (а.с. 13).
Згідно довідки № 1914 від 15.04.2019 року, виданої Бердянським об'єднаним УПФУ в Запорізькій області ОСОБА_2 перебуває на обліку в Бердянському об'єднаному УПФУ в Запорізькій області та отримував пенсію за віком: за червень 2018 року в розмірі 13730 грн., з липня 2018 року по листопад 2018 року в розмірі 14350 грн. щомісяця (а.с. 37).
Крім того факт перебування заявника на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_2 підтверджується показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Аналізуючи зазначені докази суд приходить до висновку, що допомога, яка надавалась ОСОБА_1 її чоловіком ОСОБА_2 була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування, тому заява про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Сніжне Донецької області, РНОКПП НОМЕР_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сніжне Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 03 червня 2019 року.
Суддя