11 березня 2010 р. № 17/108
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., -головуючого,
Мамонтової О.М.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи підприємця ОСОБА_4
на рішеннягосподарського суду Луганської області від 22.09.2009 року
у справі господарського судуЛуганської області
за позовомВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції
доФОП ОСОБА_4
3-тя особаПП "Фірма Проммаркет"
прозвернення стягнення на заставлене майно
в засіданні взяли участь представники:
- позивача:не з'явився,
- відповідача:не з'явився,
- 3-ї особи:не з'явився,
У червні 2009 р. ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно, згідно з договором іпотеки від 01.01.2008 р.
Заявою від 18.09.09р. позивач змінив предмет позову та просив суд звернути стягнення на нерухоме майно, а саме, магазин "Децл", загальною площею 50,80 кв. м, що знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Перевальськ, вул. Леніна, буд. 62-б, яке належить фізичній особі -підприємцю ОСОБА_4 та передано в заставу банку згідно договору іпотеки від 01.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом Перевальського районного нотаріального округу Сайченко Е.М., зареєстрований у реєстрі за №253, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №010/51-00/03/Г-1 від 31.01.2008, укладеного в рамках Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/51-00/03/Г від 31.01.2008, у розмірі 1183262,65 грн., яка складається: заборгованість за кредитом -1100000 грн., пеня за кредитом -82454,79 грн., пеня за процентами -807,86 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.09.2009 року позов задоволено, звернуто стягнення на заставлене майно фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, для погашення заборгованості за кредитним договором №010/51-00/03/Г-1 від 31.01.2008, укладеного в рамках Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/51-00/03/Г від 31.01.2008, у розмірі 1183262,65 грн., яка складається: заборгованість за кредитом -1100000 грн., пеня за кредитом -82454,79 грн., пеня за процентами -807,86 грн., на користь Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ, вул. Совєтская, 61, ідентифікаційний код 24197094: -магазин "Децл", загальною площею 50,80 кв. м., що знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Перевальськ, вул. Леніна, буд 62-б
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, фізична особа підприємець ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 22.09.2009 року скасувати і передати справу на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.02.2008 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (як іпокетодавцем) та позивачем (як Іпотекодержателем), в забезпечення Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/51-00/03/Г від 31.01.2008, укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Перевальського районного нотаріального округу Сайченко Е.М., зареєстрований у реєстрі за № 253.
Даний договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/51-00/03/Г від 31.01.2008, укладеного між позивачем та ПП "Фірма Проммаркет" (як позичальником), а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31.01.2008 року між позивачем (як банком) та ПП "Фірмою "Проммаркет" (як позичальником) укладено Генеральну угоду про надання кредитних ресурсів №010/51-00/03/Г, за якою позивач зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку й на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї Угоди, і які є її невід'ємними частинами.
Пунктом 2.1. угоди визначено, що банк надає позичальнику кредитні кошти на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, інші умови надання та погашення кредиту регулюються кредитними договорами, укладеними в рамках даної Угоди.
Судом було встановлено, що 31.01.2009 року в межах цієї угоди між позивачем та ПП "Фірма Проммаркет" (як позичальником) укладено кредитний договір №010/51-00/03/Г-1, відповідно до умов якого, позивач відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 1100000 грн., строком до 30.01.2009 року зі сплатою 16% річних. Основна заборгованість за кредитом має бути погашена не пізніше останнього дня користування кредитом (п. 3.6 договору).
Судом було встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав шляхом надання позичальнику кредит в рамках ліміту кредитування на суму 1000000,00 грн. відповідно до розпорядження №748 від 01.02.2008 року.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати проценти не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, а у випадку повного погашення кредиту -не пізніше дня такого погашення.
За порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом, позичальник сплачує позивачу пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час існування заборгованості, за кожний день прострочення (п. 10.2 Договору).
Місцевим судом встановлено, що позичальник свої зобов'язання по поверненню кредиту до 30.01.2009 року та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконав, в зв'язку з чим, 20.02.2009 року на його адресу та адресу відповідача позивач направив попередження про виникнення заборгованості, термінів її сплати. Зазначені вимоги залишились без виконання.
Розглядаючи спір, суд встановив, що за невиконання основного зобов'язання, позивачем нарахована пеня в розмірі 82454,79 грн. та пеня за несплату нарахованих процентів в розмірі 807,86 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до договору іпотеки, позивач має право у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за Генеральною угодою про надання кредитних ресурсів отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах.
Відповідно до п.1.2 договору іпотеки, предметом іпотеки є магазин "Децл", загальною площею 50,80 кв. м, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Перевальськ, вул. Леніна, буд. № 62б.
Згідно ст. 575 ЦК України та ч.1 ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється згідно ст. 590 ЦК України за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з врахуванням встановлених обставин, у позивача виникло право задовольнити свої вимоги щодо повернення суми наданого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати пені за прострочення повернення кредиту та відсотків, за рахунок предмету іпотеки, а тому рішення суду про задоволення позову є вірним.
Щодо посилань скаржника про неотримання ним судових ухвал у зв'язку з фактичним його місцезнаходженням в Полтавській області м.Кобеляки, колегія суддів зазначає наступне.
З наданої скаржником Довідки виконкому Кобеляцької міської ради вбачається, що цією довідкою підтверджено фактичне проживання громадянина ОСОБА_4 за вказаною вище адресою.
Водночас, стороною у справі, відповідачем, є фізична особа -підприємець ОСОБА_4
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача є м.Перевальськ, Перевальського району, Луганської області. Зазначене вбачається з копії паспорта, наданого позивачу під час укладення договору іпотеки, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, наданої на запит суду (а.с.55).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доводи скаржника необґрунтованими, оскільки місцевий господарський суд вчиняв всі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, які передбачені Інструкцією з діловодства, а відповідач ухилявся від такого повідомлення, про що свідчить поштові повернення з вказівкою повернення за терміном зберігання або відмовою у отриманні поштової кореспонденції.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, винесеним з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а відповідно і не спростовують висновків суду, покладених в основу судового рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Луганського господарського суду від 22.09.2009 року у справі №17/108 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Кочерова
Судді О. Мамонтова
М. Черкащенко