10 березня 2010 р. № 23/288
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіГончарука П.А.,
суддівСтратієнко Л.В., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані"
наухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2009 року
у справі№ 23/288
за позовомпублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
доспільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані"
простягнення 795 042,90 дол. США
за участю представників сторін:
від позивача -Коротун О.М.
відповідача -не з'явився
У вересні 2009 року публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до господарського суду із позовом про стягнення з спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані" заборгованості за договором кредиту № 11303017000 від 29.02.2008 року в редакції додаткової угоди № 1 до даного договору від 02.07.2008 року у розмірі 795 042,90 дол. США.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2009 року (головуючий -Л.Кондес, судді -С.Куровський, Н.Нєсвєтова) було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги відповідача на ухвалу господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2009 року (суддя -Т.Кирилюк) про порушення провадження у справі.
В касаційній скарзі, ставиться питання про скасування постановленого у справі судового акту апеляційного господарського суду у зв'язку з його невідповідністю нормам процесуального права.
Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України “Про судоустрій України ”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового акту вказаним Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону, тобто оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
Господарський процесуальний кодекс України містить виключний перелік імперативних норм про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному та касаційному порядках.
Приписами статті 64 Господарського процесуального кодексу України, яка регламентує порядок вчинення такої процесуальної дії, як порушення провадження у справі, не передбачено можливості оскарження ухвали суду винесеної з цього питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційним господарським судом було порушено процесуальне право відповідача на оскарження ухвали місцевого суду, виходячи із того, що при системному тлумаченні норм, закріплених статтями 129 Конституції України, 22, 91, 106 ГПК України вбачається, що законодавець передбачає можливість оскарження у апеляційному і касаційному порядку, до постановлення судового рішення, не усіх судових актів, якими оформлюються певні процесуальні дії, а лише тих актів можливість оскарження яких прямо закріплена у процесуальному законі; водночас, колегія суддів визнає, що конституційне право на апеляційний та касаційний перегляд судових актів сторона може реалізувати шляхом оскарження рішення суду по суті.
Відтак, якщо один із учасників процесу порушує зазначений принцип здійснення господарського судочинства при невиконанні обов'язку добросовісного користування своїми процесуальними правами, з метою недопущення порушень процесуальних прав інших учасників судового процесу, законодавець передбачив право суду відмовляти у прийнятті скарг на ті судові акти, можливість оскарження яких законом не передбачена, без вирішення питання законності його прийняття.
Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, висновків господарських судів не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових акту колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11113 ГПК України Вищий господарський суд України
касаційну скаргу спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані" залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2009 року у справі за № 23/288 -без змін.
Головуючий, суддя П.Гончарук
Суддя
Л.Стратієнко
Суддя
М.Черкащенко