“4” лютого 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І.
при секретарі Юрченко С.В.
за участю :
представника позивача Тарасенко М.Ю.
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Кримінвестсервіс» до ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - про стягнення суми боргу на вимогу майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання за кредитним договором, відшкодування майнових збитків і стягнення процентів від простроченої суми,
Представник Приватного підприємства «Кримінвестсервіс» звернувся до Ялтинського міського суду АРК із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства і просить суд:
- Стягнути з ОСОБА_5 на користь Приватного підприємства «Кримінвестсервіс» в порядку задоволення вимог майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання за кредитним договором, грошову суму в розмірі 927 799 гривень 20 копійок, три проценти річних від суми невиконаного грошового зобов'язання в розмірі 152 гривні 51 копійку та у відшкодування завданих збитків 74 465 гривень 44 копійки.
Позовні вимоги обґрунтовуються з наступних підстав.
На підставі договору застави від 17 липня 2008 року № 7308Z44 Приватне підприємство «Кримінвестсервіс», діючи як майновий поручитель за зобов'язаннями кредитного договору, укладеного між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_5, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, виконало такі 21 жовтня 2009 року шляхом списанням коштів з депозитного рахунку в розмірі 116 120 доларів США. Відтак, до підприємства перейшли права кредитора у зобов'язанні за кредитним договором.
Оскільки списання коштів відбулось з депозитного рахунку ПП «Кримінвестсервіс», відкритого за договором банківського вкладу № 8408W23 від 17 липня 2008 року, проценти в розмірі 10.5 % річних, які мали нараховуватися до 26 липня 2010 року на суму 116 120 доларів США, є упущеною вигодою і складають 9319.83 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 13 листопада 2009 року становить 74 465 гривень 44 копійки.
Також з підстав ч. 2 ст. 625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню три проценти річних за два дні прострочення грошового зобов'язання від суми основного боргу в розмірі 152 гривні 51 копійки.
У судовому засіданні представник позивача на підставі довіреності від 2 березня 2009 року Тарасенко М.Ю. підтримала позовні вимоги свого довірителя із зазначених підстав.
Представник відповідача на підставі довіреності від 25 червня 2009 року ОСОБА_4 заперечував проти позову, зазначивши, що причиною невиконання його довірителем ОСОБА_5 умов кредитного договору стало порушення ПП «Кримінвестсервіс» умов договору комісії з оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 з нежитловими приміщеннями. З урахуванням росту курсу долару США відносно гривні, це потягло у подальшому й неможливість задоволення вимог банку шляхом продажу нерухомості за справедливу ціну.
Крім того, обґрунтовуючи заперечення проти позову, представник відповідача посилається на помилковість здійснених розрахунків заподіяних збитків.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Згідно наданих письмових пояснень представник банку просив суд вирішити справу на власний розсуд, повідомивши про задоволення у відповідністю з договором застави вимог банку договірним списанням коштів з депозитного рахунку Приватного підприємства «Кримінвестсервіс».
Представники сторін не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалося питання про їх допит як свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з таких підстав.
27 червня 2008 року між Приватним підприємством «Кримінвестсервіс» і ОСОБА_5 був укладений договір комісії № 98-ЯЩ/2008, згідно п. 1.1 якого ПП «Кримінвестсервіс» як комісіонер прийняло на себе зобов'язання за дорученням та за рахунок ОСОБА_5 як комітента здійснювати від свого імені наступні дії: укладати будь-які правочини, спрямовані на набуття у власність комітента об'єкту нерухомості, зокрема укладати договір про сумісну діяльність з будівництва комплексу, договору підряду на будівництво, а також вчинити фактичні дії з реєстрації за комітентом права власності.
17 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (ВАТ «Укрексімбанк») та ОСОБА_5 з метою оплати вартості послуг за договором комісії був укладений кредитний договір № 7308С18, відповідно до п. 2.1.1. якого Банк надає позичальнику кредит у сумі 111 664 доларів США з кінцевою датою повернення 17 липня 2026 року.
Згідно п. 2.2.1 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки 16.55 % річних. Пунктами 2.2.2., 2.2.3. договору визначено, що сплачується комісія за управління кредитом, яка складає 1 % від суми кредиту.
Як зазначено у п. 4.2.1 кредитного договору, одночасно з виникненням події невиконання зобов'язань, визначених у п. 4.1 цього договору, у Банку виникає право вимоги дострокового виконання позичальником зобов'язань за цим договором. При цьому банк повідомляє позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі за кредитним договором підлягають достроковому поверненню. Позичальник зобов'язаний сплатити зазначену в такому повідомленні суму протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення.
Пунктом 2.8.1. кредитного договору встановлено, що забезпечення зобов'язань Позичальника є застава майнових прав за договором банківського вкладу на грошові кошти на рахунку № 2615300145266 Приватного підприємства «Кримінвестсервіс», про що укладатиметься відповідний договір застави.
17 липня 2008 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПП «Кримінвестсервіс» був укладений договір застави № 7308Z44, згідно п. 1.1 якого були забезпечені заставою вимоги банку як заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 7308С18 від 16 липня 2008 року, укладеного між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» і ОСОБА_5
На підставі п. 1.2. договору застави Приватне підприємство «Кримінвестсервіс» як заставодавець з метою забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань ОСОБА_5 передало банку у заставу майнові права, а саме право вимоги коштів у сумі 118 900 доларів США з депозитного рахунку № 2615300145266, відкритого відповідно до договору банківського вкладу № 8408W23, укладеного між ПП «Кримінвестсервіс» і ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 17 липня 2008 року.
Загальна вартість предмету застави сторонами оцінена у 118 900 доларів США.
Пунктом 1.3. договору застави визначено, що заставодавець уступає заставодержателю право вимоги коштів з депозитного рахунку у випадку прострочення виконання позичальником ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором.
17 липня 2008 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПП «Кримінвестсервіс» був укладений договір банківського вкладу № 8408W23, за яким Банк відкрив вкладнику депозитний рахунок № 2615300145266 у доларах США та прийняв на зберігання вклад на строк 740 календарних днів з нарахуванням процентів на вклад. Термін одержання вкладу визначений 26 липня 2010 року. Окремо у договорі визначено, що право вимоги коштів у сумі 118 900 доларів США за цим договором є предметом застави за договором застави від 17 липня 2008 року № 7308Z44, укладеним на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором від 17 липня 2008 року № 7308С18.
Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернуто стягнення.
Частиною 1 статті 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Виходячи з викладеного, Приватне підприємство «Кримінвестсервіс», уклавши договір застави з ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», діє саме як майновий поручитель за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_5 на підставі кредитного договору. У цьому зв'язку суд зауважує, що майновий поручитель не вважається поручителем у розумінні положень параграфа 3 глави 49 ЦК України, адже поручительство і майнове поручительство є окремими видами забезпечення зобов'язань, відповідно суд не застосовує до спірних правовідносин положення ст. 556 ЦК України.
Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2008 року № 7308С18 станом на 21 жовтня 2009 року і повідомлень Керуючого філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 27 січня 2009 року № 084-11/136, від 13 березня 2009 року № 084-02/589, від 25 березня 2009 року № 084-11/690, від 5 травня 2009 року № 084-09/1069, від 3 липня 2009 року № 084-11/1572, ОСОБА_5 своїх обов'язків за кредитним договором належно не виконував, прострочив сплату процентів за користування кредитом.
21 жовтня 2009 року, згідно даних історії руху коштів по рахунку № 2615300145266, на підставі п. 2.1.3. Договору застави від 17 липня 2008 року № 7308Z44 і пункту 2.6.2 Кредитного договору № 7308С18 від 17 липня 2008 року, тобто внаслідок невиконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитним договором, Банк здійснив договірне списання коштів з депозитного рахунку майнового поручителя ПП «Кримінвестсервіс» в розмірі 116 120 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Отже, зважаючи на те, що ПП «Кримінвестсервіс» як майновий поручитель ОСОБА_5 виконало його зобов'язання перед Банком, підприємство у відповідністю зі ст. 514 ЦК України набуло права кредитора у зобов'язанні за кредитним договором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто в частині виконаного зобов'язання за кредитним договором.
Доводи представника відповідача про невчасне виконання Приватним підприємством «Кримінвестсервіс» зобов'язань перед ОСОБА_5 за договором комісії, що нібито потягло неможливість належного виконання зобов'язань за кредитним договором, є припущеннями і не стосуються даного спору.
Укладаючи кредитний договір, ОСОБА_5 погодився на визначенням грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, що допускається ст. ст. 524, 533 ЦК України. Заперечення його представника проти несправедливості визначення суми боргу за зобов'язаннями в іноземній валюті, з урахуванням зміни курсів валют, суд у цьому зв'язку залишає поза увагою.
Виходячи з викладеного, вимоги ПП «Кримінвестсервіс» щодо стягнення грошової суми в розмірі 927 799 гривень 20 копійок, яка є еквівалентною 116 120 доларам США за офіційним курсом НБУ станом на 13 листопада 2009 року, є обґрунтованими і мають бути задоволені.
Дійшовши таких висновків, суд водночас не убачає підстав для задоволення позовних вимог ПП «Кримінвестсервіс» про відшкодування майнових збитків і стягнення процентів від простроченої суми.
Так, відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1. втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право на було порушене (упущена вигода).
Частинами 1, 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Отже, майнові збитки (реальні і упущена вигода) підлягають відшкодуванню виключно у разі порушення конкретних прав особи.
Списання коштів банком з депозитного рахунку ПП «Кримінвестсервіс» відбулось на підставі договору застави № 7308Z44 від 17 липня 2008 року внаслідок порушення ОСОБА_5 умов кредитного договору, укладеного з ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України».
За своєю природою договір застави є акцесорним і полягає у резервуванні майна, за рахунок якого можливо забезпечити майнові інтереси кредитора у разі порушення боржником основного зобов'язання, у тому числі і за кредитним договором. Таким чином, укладаючи договір застави, керівництво Приватного підприємства «Кримінвестсервіс» повинно було враховувати, що можливість порушення основного зобов'язання ОСОБА_5 є по суті обумовленим самим змістом договору застави ризиком і безпосередньо належить до предмету цього договору.
Невиконання боржником умов основного зобов'язання (зокрема, умов кредитного договору) є саме тією імовірною обставиною, яка зазвичай враховується у зобов'язаннях забезпечення як істотна умова відповідного договору, без якої договору з забезпечення зобов'язання не існує взагалі або він вважається неукладеним (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Тобто порушення ОСОБА_5 певних зобов'язань за кредитним договором водночас не може вважатися порушенням прав майнового поручителя за договором застави, тягне дострокове висування банком вимог про повернення кредиту з відсотками та іншими платежами, задоволення таких вимог за рахунок предмету застави і як наслідок - перехід прав кредитора до майнового поручителя.
При цьому суд враховує, що сума упущеної вигоди розрахована представником позивача на підставі умов договору банківського вкладу від 17 липня 2008 року, укладеного між ПП «Кримінвестсервіс» та Банком саме з метою передачі у заставу права вимоги грошових коштів з депозитного рахунку підприємства. Договірне списання коштів з рахунку ПП «Кримінвестсервіс» відбулось у відповідністю з умовами договору банківського вкладу, договору застави і кредитного договору. Отже, і договір банківського вкладу, і договір застави укладались саме з урахуванням розумного очікування випадку невиконання ОСОБА_5 умов кредитного договору і забезпечення відвернення негативних майнових наслідків для кредитора за основним зобов'язанням. Беручи до уваги, що упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, орган управління ПП «Кримінвестсервіс», укладаючи договір банківського вкладу і договір застави майнових прав за вкладом, за звичайних обставин не вправі був розраховувати на одержання прибутку у виді процентів від списаної банком грошової суми.
Здійснене банком списання коштів з депозитного рахунку повною мірою відповідає умовам укладених договорів, закону та звичайній діловій практиці, безпосередньо сталося не внаслідок неправомірних дій відповідача, а через настання свідомо передбачених сторонами у договорах обставин.
Також варто зауважити, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, до Приватного підприємства «Кримінвестсервіс» як до нового кредитора ОСОБА_5 не переходило права вимоги процентів та інших платежів за договором банківського вкладу, оскільки забезпечення зобов'язання вживалось виключно щодо кредитного договору.
З аналогічних підстав не підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ПП «Кримінвестсервіс» і проценти за ч. 2 ст. 625 ЦК України (як засіб відповідальності за порушення грошового зобов'язання).
Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 22, 512, 514, 572, 576, 583, 623 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Приватного підприємства «Кримінвестсервіс» до ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - про стягнення суми боргу на вимогу майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий 19 грудня 1996 року Сімеїзьким ВМ Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає за адресою: АРК, АДРЕСА_2) на користь Приватного підприємства «Кримінвестсервіс» (ідентифікаційний код 32681123, місцезнаходження - АРК, м. Сімферополь, пр. Кірова, 29/1, р/р № 26001001145266 в Філії ЗАТ «Укрексімбанк» АРК, МФО 324786) в порядку задоволення вимог майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання за кредитним договором, грошову суму в розмірі дев'ятсот двадцять сім тисяч сімсот дев'яносто дев'ять гривень двадцять копійок.
У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства «Кримінвестсервіс» до ОСОБА_5 в частині вимог про відшкодування майнових збитків і стягнення процентів від простроченої суми - відмовити.
У порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_5 на користь Приватного підприємства «Кримінвестсервіс» суму судового збору в розмірі одна тисяча сімсот гривень, суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі сто двадцять гривень, а усього - одна тисяча вісімсот двадцять гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з наступного дня після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, що передбачені ст. ст. 223, 294 ЦПК України.
СУДДЯ -