11 березня 2010 р. № 32/209
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. -головуючого (доповідача),
Грека Б.М.,
Подоляк О.А.,
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
на рішення ЗАТ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Довіра-Капітал"
від 2 вересня 2009 року господарського суду м.Києва
та постановувід 8 грудня 2009 року Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 32/209
за позовомЗАТ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Довіра-Капітал"
доТзОВ "Сакура-1"
простягнення 180798 рн.,
У квітні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів в сумі 180798 грн. та про зобов'язання відповідача повернути безпідставно набуте майно в натурі шляхом його зарахування на розрахунковий рахунок позивача.
Рішенням господарського суду м.Києва від 2 вересня 2009 року (суддя Хрипун О.О.) відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2009 року рішення господарського суду залишене без змін.
У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно усної домовленості, досягнутої між сторонами у справі у червні 2006 року, відповідач за завданням позивача зобов'язався провести ремонтні роботи в офісі позивача, який знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Володимирська, 49-А, сьомий поверх.
Як встановлено судами, відповідачем було надіслано позивачу рахунок-фактуру №1228-С від 15.06.2006 року на сплату 150000 грн. за виготовлення і монтаж цільноскляних перегородок із дверми, який позивачем був оплачений у повній сумі платіжним дорученням №89 від 27.06.2006 року.
17 серпня 2006 року позивач одержав від відповідача рахунок-фактуру №1257-С від 25.07.2006 року про сплату 30798 грн. за фанеру шпоновану, шліфування, ґрунтування, покриття лаком та платіжним дорученням №137 від 21.08.2006 року оплатив цей рахунок у повній сумі.
Звертаючись з позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача сплачені грошові кошти в сумі 180798 грн., як такі що були одержані відповідачем без достатньої правової підстави, у зв'язку з не виконанням відповідачем вказаних ремонтних робіт.
Розглядаючи справу, апеляційний господарський суд правильно встановив, що місцевим господарським судом дана належна правова оцінка доказів, наданих відповідачем в обґрунтування своїх заперечень. Зокрема, судами попередніх судових інстанцій встановлено, що за своєю юридичною природою правовідносини, що склалися між сторонами у справі є відносинами з виконання ремонтних робіт, які регулюються, зокрема, нормами Цивільного кодексу України щодо договору підряду.
Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.
Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність посилань позивача, в обґрунтування заявленого позову, на той факт, що роботи, за які він перерахував відповідачу спірні грошові кошти, відповідачем виконані не були, оскільки належних доказів які б підтверджували цей факт позивачем суду надано не було.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди повно і всебічно перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняли законні і обгрунтовані судові рішення, які необхідно залишити без змін.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду м.Києва від 2 вересня 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Довіра-Капітал" - без задоволення.
Головуючий Дерепа В.І.
С у д д і: Грек Б.М.
Подоляк О.А.