“4” лютого 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І.
при секретарі Юрченко С.В.
за участю :
позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, Фонду державного майна України про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,
ОСОБА_3 звернулась до Ялтинського міського суду АРК із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства і просить суд:
- Визнати спільною сумісною власністю подружжя приміщення літера АДРЕСА_1 і автомобіль ГАЗ 2752, реєстраційний номер НОМЕР_1;
- Визнати право власності на Ѕ частку приміщення літера АДРЕСА_1 і автомобіль ГАЗ 2752, реєстраційний номер НОМЕР_1;
- Припинити право власності ОСОБА_5 на автомобіль ГАЗ 2752, реєстраційний номер НОМЕР_1, і на Ѕ частку приміщення літера АДРЕСА_1;
- Поділити м'який куточок, стіл, шість стільців, полицю, три світильники, два телевізори, підставки і диспансери, бутилі під воду, системи очищення води, дві мийки, бак, каністри під воду, помпи, кулери і стелажі, виділивши грошову компенсацію половини вартості зазначеного майна в розмірі 47 538 гривень;
- Виділити грошову компенсацію половини вартості спільних грошових коштів, витрачених на ремонтні роботи і прибудову до приміщення офісу у будинку АДРЕСА_2 в розмірі 15587 гривень 37 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що сторони перебували у шлюбі і вказане майно було придбано за час спільного життя, тобто є об'єктом права спільної сумісної власності.
У судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_4 наполягали на задоволенні позовних вимог із вказаних підстав у відповідністю до ст. ст. 69, 71 Сімейного кодексу України.
Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що усе майно, на поділі якого наполягає позивачка, була набуто ним за власні кошти після розірвання шлюбу.
Представники третіх осіб, які були залучені до участі у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Сторони не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалося питання про їх допит як свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.
Вислухавши пояснення сторін, представника позивачки, з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з таких підстав.
ОСОБА_3 просить суд поділити майно, набуте подружжям у спільну сумісну власність: приміщення літера АДРЕСА_1; автомобіль ГАЗ 2752, реєстраційний номер НОМЕР_1; м'який куточок; стіл; шість стільців; полицю; три світильники; два телевізори; підставки і диспансери; бутилі під воду; системи очищення води; дві мийки; бак; каністри під воду; помпи; кулери і стелажі, а також витрачені на ремонт приміщення офісу у будинку АДРЕСА_2 грошові кошти в розмірі 15587 гривень 37 копійок.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Разом з тим, Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 1988 року шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був розірваний. Як убачається з копії Свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2, 21 березня 2006 року здійснена реєстрація розірвання шлюбу, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 158.
При цьому, згідно повідомлення Управління державної автомобільної інспекції Головного управління міністерства внутрішніх справ в м. Києві № 10/240 від 23 листопада 2006 року, автомобіль ГАЗ 2752, реєстраційний номер НОМЕР_1, придбаний ОСОБА_5 згідно довідки-рахунку КІВ501351 від 29 червня 2006 року та НОМЕР_4 від 31 травня 2006 року та зареєстрований згідно Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 7 листопада 2006 року.
Як убачається з повідомлення Начальника Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» № 29369 від 30 грудня 2009 року, нежитлові приміщення №№ 9-1 - 9-3 і №№ 10-1 - 10-3 загальною площе. 30.1 кв.м., розташовані у літері АДРЕСА_1, належать ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 4 березня 2008 року. Згідно наданого витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18376747 право власності на об'єкт нерухомості зареєстровано 4 квітня 2008 року.
Отже, нежитлові приміщення літери АДРЕСА_1 та автомобіль ГАЗ 2752, реєстраційний номер НОМЕР_1, були придбані відповідачем після розірвання шлюбу, тому не можуть вважатися об'єктом права спільної сумісної власності.
У відповідністю з засадами змагальності, вимогами ч. 1 ст. 60 ЦПК України належних доказів на підтвердження придбання сторонами за час шлюбу меблів і обладнання для очищення, розливу та розповсюдження води (баки, каністри, помпи, системи очищення тощо) позивачкою та її представником надано не було.
Також суд зауважує, що зробити висновок про здійснення сторонами витрат на ремонт офісного приміщення у будинку АДРЕСА_2 також неможливо, адже з товарних чеків і квитанцій не убачається мета придбання будівельних матеріалів і прізвище, ім'я та по батькові покупця.
Дійшовши таких висновків, суд окремо зауважує, що обраний позивачкою та її представником спосіб захисту є неналежним і таким, що не передбачений законом. Суд не вправі у позовному провадженні встановлювати факти, що мають юридичне значення, у тому числі визнавати певне майно об'єктом права спільної сумісної власності, або у порядку поділу спільного майна, яке за змістом ст. 366 ЦК України здійснюється в натурі або з виплатою компенсації майна, визнавати право власності. Позов про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, завжди спрямований на припинення спільності, і не може полягати у визначенні ідеальних часток як способі захисту, що застосовується судом. Маючи за мету визначення ідеальних часток, заінтересована особа може звертатися до суду тільки з відповідним позовом, враховуючи принцип невизнання у національному праві конкуренції позовів. Поділ майна, визнання права власності і визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності є окремими позовами, кожен з яких заявляється з відповідних, не пов'язаних одна з іншою підстав.
Припинення права власності також є окремим способом захисту цивільних справ, підстав для якого позивачка та її представник не навели. При цьому, якщо вони внаслідок правової необізнаності, вважають таку вимогу спрямованою на поділ спільного майна, то така відповідно є зайвою, адже при вирішенні позову про поділ майна, суд зазначає на припинення права спільної сумісної власності на майно загалом, а не на ідеальні частки окремого майна.
Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності сторін та представника позивачки, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 60, 61, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, Фонду державного майна України про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з наступного дня після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, що передбачені ст. ст. 223, 294 ЦПК України.
СУДДЯ -