04 березня 2010 р. № 20/224-08-4785
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Кота О.В.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.
розглянув
касаційні скарги1. Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради
2. Виконавчого комітету Одеської міської ради
на рішення господарського суду Одеської області від 30.01.2009р.
у справі№20/224-08-4785
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ідея-Ре"
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
проспонукання вчинити певні дії,
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ідея-Ре"
провизнання права власності
За участю представників:
- скаржника1: не з'явилися;
- скаржника2: не з'явилися;
- позивача: не з'явилися;
- відповідача: не з'явилися.
У листопаді 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідея-Ре" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача передати житлове приміщення -квартиру АДРЕСА_1, у платне строкове користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ідея-Ре" за договором оренди від 01.10.2008р.
Під час розгляду даної справи Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея-Ре" про визнання за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Одеської області від 30.01.2009р. у справі №20/224-08-4785 (суддя Щавинська Ю.М.) первісний позов задоволено. Зобов'язано Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_4 передати у платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ідея-Ре" житлове приміщення-квартиру АДРЕСА_1, у м. Одесі. Зустрічний позов задоволено. Визнано за Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 796,9кв.м., жилою площею 165кв.м., підсобною площею 565,9кв.м., що розташована у м. Одесі по вул.Дерибасівській, 19, у відповідності із технічним паспортом від 24.12.2008р.
Не погодившись з прийнятим у даній справі рішенням, Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України у порядку ст.107 ГПК України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 30.01.2009р. у справі №20/224-08-4785 та прийняти рішення, яким направити справу на новий розгляд.
Не погодилось з прийнятим у даній справі рішенням й Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, та звернулося до Вищого господарського суду України у порядку ст.107 ГПК України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 30.01.2009р. у справі №20/224-08-4785 у частині визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 права власності на самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відмовити у позовному обсязі.
Сторони у даній справі не скористались правом, наданим ст.1112 ГПК України та не надіслали до Вищого господарського суду України відзивів касаційні скарги, що не перешкоджає касаційному перегляду оскарженого судового акту.
В судове засідання представники скаржників, сторін не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційні скарги за відсутності представників скаржників, сторін.
Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, 01.10.2008р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідея-Ре" (орендар) та відповідачем-Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 (Орендодавець) був укладений договір оренди квартири АДРЕСА_1 з метою найму квартири для проживання працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея-Ре" на строк 11 місяців з моменту підписання договору. Однак орендодавець в порушення умов даного договору не передав орендарю для користування майно з моменту підписання даного договору.
При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що СПД-фізична особа ОСОБА_4 є власником нежилих приміщень горища над АДРЕСА_1, на підставі договорів купівлі-продажу від 04.08.2006р. та від 22.12.2006р., посвідчених нотаріально та зареєстрованих в реєстрі за №№5253, 5256, 4293, 4294. Право власності позивача на зазначені приміщення зареєстровано КП "ОМБТІ і РОН" належним чином. На момент подання позову була проведена реконструкція вказаних об'єктів нерухомості під квартиру, але доказів права власності отримано не було.
Судом першої інстанції також зазначено, що оскільки основним видом діяльності СПД ОСОБА_4 є здавання під найом власного нерухомого майна (70.20.0), а також організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду (70.11.0), що підтверджується наявним у справі свідоцтвом про сплату єдиного податку, яке видано ДПІ у Приморському районі м. Одеси 01.01.2009р., та він намагається використовувати своє майно у господарській діяльності, зазначені обставини зумовили звернення СПД-фізичної особи ОСОБА_4 до господарського суду із зустрічною позовною заявою про визнання права власності.
З посиланням на приписи ст.175 Господарського кодексу України, ст.ст.759, 810, 812, 813 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції зазначив, що метою оренди спірної квартири був найом цієї квартири для проживання працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея-Ре", внаслідок чого дійшов висновку, що договір оренди від 01.10.2008р. був укладений між сторонами по справі у відповідності до вимог діючого законодавства.
При цьому, врахував положення, запроваджені ст.ст.20, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 766 Цивільного кодексу України, зазначив про недоведення відповідачем виконання договору оренди, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог.
Поряд з цим, судом першої інстанції зазначено, що позивач за зустрічним позовом здійснив реконструкцію нежитлових приміщень горища над квартирами №8, 8-б, 9-а, 8а, 13 та приєднав зазначені приміщення до кв.13, які належать йому на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу від 04.08.2006р. та від 22.12.2006р., посвідчених нотаріально та зареєстрованих в реєстрі за №№5253, 5256, 4293, 4294, право власності на які зареєстровано КП "ОМБТІ та РОН" 22.08.2006р. за №423 в книзі 600пр-137 та 27.12.2006р. за №423 в книзі 60неж-100, про що ним 24.12.2008р. у КП "ОМБТІ і РОН" було отримано відповідний технічний паспорт.
Місцевим господарським судом також з'ясовано, що відповідно до наданого позивачем технічного висновку про можливість збереження та вводу в експлуатацію реконструйованого нежитлового приміщення, розташованого над квартирами АДРЕСА_1, складеного ліцензованою організацією ПП "СТРОЙ-СИСТЕМ" (держліцензія АВ №369574), несучі конструкції приміщень знаходяться у задовільному технічному стані, що забезпечує надійну експлуатацію об'єктів. Об'ємно-планувальне і конструктивне рішення приміщень відповідає їх цільовому призначенню і не суперечить пожежним (ДБН В.1.1-7-2002) та санітарним нормам України. Таким чином, реконструйовані нежилі приміщення горища, розташовані над квартирами №8, 8-б, 9-а, 8а, 13 та приєднані до АДРЕСА_1, можуть бути збережені та введені в експлуатацію в якості жилих приміщень (квартири).
Врахував вищевикладене, пославшись на положення п.п.1, 2 ст.319, ст.320, п.1 ст.321, п.п.1, 2 ст.331, ст.ст.382, 383 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.134 Господарського кодексу України, стверджуючи, що зміни у майні позивача не призвели до порушення прав та законних інтересів інших осіб, не порушують будівельних норм, та позивач намагається використовувати своє майно у господарській діяльності, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення зустрічних позовних вимог та визнання за Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 права власності на квартиру №13, у відповідності із технічним паспортом від 24.12.2008р.
Проте зазначені висновки місцевого господарського суду є передчасними з наступних підстав.
Частиною 1 статті 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 41 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження. Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Згідно статтей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом, якими можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У відповідності до частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
Тобто, за загальними правилами (за винятком випадків, спеціально визначених актами цивільного законодавства), особа звертається до суду за захистом права, яке існувало у неї на момент звернення з позовом; наслідком судового розгляду справи є підтвердження існуючого права позивача, а не виникнення цього права в результаті прийняття судового рішення. Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом зустрічного позову є визнання права власності на об'єкт нерухомого майна -на квартиру АДРЕСА_1, що складається з квартири АДРЕСА_1, та приєднаних до неї реконструйованих нежилих приміщень горища, розташованих над квартирами АДРЕСА_1.
Водночас розглядаючи даний спір за зустрічним позовом та вирішуючи його по суті, суд повинен був встановити об'єктивну наявність у особи, яка звернулася з зустрічним позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано цей позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, а також яким чином особа, до якої позивачем пред'явлено зустрічний позов, порушує права останнього.
Отже для вирішення спору по суті суду необхідно було встановити, які правовідносини виникли між учасниками спору, які права позивача за зустрічним позовом чи законні інтереси порушені відповідачем за зустрічним позовом, за захистом яких позивач за зустрічним позовом звернувся з зустрічним позовом до суду.
Крім того, місцевий господарський суд, задовольняючи зустрічні позовні вимоги, послався на приписи ст.331 ЦК України, якою визначено порядок та момент виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснювалось правомірно, з додержанням вимог законодавства. Так, за частиною 2 вказаної статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
В такому разі для правильного вирішення спору про захист права власності на нерухоме майно суду належить з'ясувати, чи додержано позивачем приписів частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, та які дії відповідача свідчать про те, що ним не визнається або оспорюється право на новостворене нерухоме майно позивача за зустрічним позовом.
Проте судом, в порушення вимог ст.84 ГПК України не встановлено вище вказаних істотних обставин справи для застосування статті 331 Цивільного кодексу України, наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон, на який посилається позивач за зустрічним позовом та пов'язує виникнення у нього права на позов у обраний ним спосіб захисту, а у відповідача за зустрічним позовом -відповідного передбаченого законом обов'язку, з витребуванням на підставі ст.38 ГПК України і дослідженням документів, підтверджуючих обставини і підстави позову.
Вищезазначені приписи діючого законодавства залишились поза увагою місцевого господарського суду.
Поряд з цим, у відповідності до ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Однак не врахував зазначених положень норми цивільного законодавства, місцевий господарський суд передчасно задовольнив заявлені первісні позовні вимоги, без з'ясування наявності у орендодавця (позивача за зустрічним позовом) права власності на спірне нерухоме майно, яке було предметом договору оренди, передача якого орендарю (відповідачу за зустрічним позовом) у користування є предметом розгляду за первісним позовом.
Згідно ст.107 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.
До суду касаційної інстанції Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради і Виконавчим комітетом Одеської міської ради у порядку ст.107 ГПК України подано касаційні скарги, вказуючи про прийняття судом рішення, що стосується інтересів Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, не залучених до участі у справі, нез'ясування судом при прийнятті оскарженого рішення: чи була отримана вся необхідна дозвільна документація на реконструкцію спірного нежитлового приміщення - нежилих приміщень горища, розташованих над квартирами АДРЕСА_1, приєднаних до квартири АДРЕСА_1, загальною площею 796,9кв.м., корисною площею 730,9кв.м., жилою площею 165кв.м., право власності на яке суд у даній справі визнав за позивачем за зустрічним позовом, що відповідно до вимог пункту 3 частини 2 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Тоді як неповне встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.38 Господарського процесуального кодексу України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; ст.43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи межі перегляду касаційної інстанції оскаржуваного судового акту, визначені ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, прийняте у справі рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, у зв'язку з чим, касаційні скарги Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради і Виконавчого комітету Одеської міської ради підлягають задоволенню частково.
Під час нового розгляду справи, господарському суду необхідно врахувати викладене, з'ясувати суб'єктивний склад сторін у даній справі та залучити у певному процесуальному статусі осіб, на права та обов'язки яких може вплинути рішення у даній справі, з метою забезпечення можливості реалізації процесуальних прав усіх учасників процесу, перевірити та надати належну правову оцінку викладеним Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради і Виконавчим комітетом Одеської міської ради у касаційних скаргах доводам, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи усі документи, які стосуються предмету даного спору, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційні скарги Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради і Виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 30.01.2009р. у справі №20/224-08-4785 скасувати.
Справу №20/224-08-4785 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя:О. Кот
Судді: С. Владимиренко
С. Шевчук