Справа № 127/9080/19
Провадження № 2/127/1279/19
(ЗАОЧНЕ)
03.06.2019 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у підготовчому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартири,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартири. Позов мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.03.1994року ОСОБА_1 є власником 1/ 4 частки квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 належить 1 /4 частка в квартирі та 1 /4 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2009року. 1/ 4 частка вказаної квартири належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.03.1994року. Згідно довідки ЖЕК №7 від 20.09.2018 року у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 ,, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Згідно акту № б/н від 20.09.2018року ОСОБА_2 в даній квартирі не проживає з 2008 року, не сплачує комунальні послуги та не бере участь в його утриманні. Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .
05.04.2019 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач та її представник - адвокат Воронцова О.В. позов підтримали за обставин викладених в ньому, просили позов задовольнити, не заперечували щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином.
Третя особа в судове засідання не з'явилась надала суду нотаріально завірену заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала, просила задовольнити.
Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, постановивши по справі заочне рішення.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.03.1994року ОСОБА_1 є власником 1/ 4 частки квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 належить 1 /4 частка в квартирі та 1 /4 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2009року. 1/ 4 частка вказаної квартири належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.03.1994року.
Згідно довідки ЖЕК №7 від 20.09.2018 року у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 ,, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Згідно акту № б/н від 20.09.2018року ОСОБА_2 в даній квартирі не проживає з 2008 року, не сплачує комунальні послуги та не бере участь в його утриманні.
Згідно ч. 3 ст. 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав безпосередньо на підставі норм Конституції України гарантується.
Поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України, згідно якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а у відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а ч. 4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11, у разі будь яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник, згідно вимог ст. ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України має право вимагати усунення відповідних перешкод, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, в тому числі, і шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 109 ЖК України виселення з займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 346 ЦК України право власності може буди припинене в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не проживає у вищевказаному житловому приміщенні без поважних причин більше одного року, але будучи зареєстрованим у даному житловому приміщенні, перешкоджає позивачу належним чином використовувати свої право власника на дану квартиру.
Згідно ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 768,40 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, згідно ст. ст.317, 321, 346, 391, 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складено 04.06.2019року.
ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .
Суддя: