Справа № 289/1933/18
29 травня 2019 року смт. Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Данилюк О. С.
за участю секретаря с/з Марієвської Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Брусилів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Радомишльської об'єднаної міської ради Житомирської області про визнання права власності на ј частину квартири за набувальною давністю, -
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Радомишльської міської об'єднаної ради Житомирської області про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок, в обґрунтування позовних вимог зазначивши, що позивач ОСОБА_1 перебувала з 1985 року по 26.06.1996 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 У період спільного проживання вони приватизували квартиру АДРЕСА_1 , отримали відповідне свідоцтво про право приватної власності, де в якості власників вказуються вона та її син позивач ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та син чоловіка від першого шлюбу ОСОБА_5 . 25 червня 1996 року шлюб між нею та ОСОБА_3 розірваний, проте вони продовжували жити в зазначеній квартирі, оскільки іншого житла не мали. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер у віці 18 років. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 у віці 60 років. Після смерті зазначених осіб спадкові справи не заводились, оскільки спадкоємців в померлих не було. Зазначили, що після смерті ОСОБА_5 вони відкрито користуються належною йому часткою квартири на протязі більше 10 років. Просили визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на ј квартири АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 .
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, подали до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити та розгляду справи проводити в їх відсутність.
Представник Радомишльської міської об'єднаної ради Житомирської області в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій вимоги позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнав та не заперечував проти його задоволення.
Суд, дослідивши матеріали вказаної цивільної справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 законні й обґрунтовані та підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками (по ¼ частки кожний) квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 10.12.1993 року НОМЕР_5 , виданим виконкомом Радомишльської міської ради народних депутатів Житомирської області (а.с. 7).
Відповідно до копії паспорту позивача ОСОБА_1 зареєстрована за вказаною адресою, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Також встановлено, що співвласниками іншої частини вищевказаної квартири (по ¼ частки кожний) є ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9, 10).
Згідно інформаційних довідок зі спадкового реєстру після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_5 спадкові справи не заводились (а.с. 13, 14).
Крім того судом встановлено, що з часу смерті ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 добросовісно, відкрито та безперервно володіє ј частиною вищевказаної квартири, що належить ОСОБА_5 та використовує її для власних потреб, що підтверджується актом від 18.03.2019 року (а.с. 106).
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування, набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦКУ). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦКУ). (п. 9 Постанови)
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністюможе бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом прававласності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодоюдля визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови)
Отже, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволоділа чужим майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно користуватися ј частиною квартири АДРЕСА_2 , що належить померлому ОСОБА_5 , суд вважає за можливе визнати за нею право власності на вказану частку квартири за набувальною давністю.
На підставі викладеного, ст. 344 ЦК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання права власності на ј частину квартири за набувальною давністю, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 05.10.1999 року Радомишльським РВ УМВС України в Житомирській області, і.к НОМЕР_4 , право власності за набувальною давністю на ј частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Рішення постановлено суддею у нарадчій кімнаті.
СУДДЯ О.С. Данилюк