справа № 274/924/19
провадження № 2-а/0274/62/19
29.05.2019 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання Рудич М.О., позивача, розглянувши в порядку спрощеного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського батальйону № 4 роти № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Проценка Богдана Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
15.02.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, відповідно до якого просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 386436 від 2 травня 2018 року, складену поліцейським батальйону № 4 роти № З УПП Проценком Богданом Вікторовичем у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП України.
Позов обґрунтовує наступним. Як зазначено в постанові, ОСОБА_1 02.05.2018 р. о 10-48 год. по вул. Празькій, 19, в м. Київ, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3 та здійснив розворот, чим порушив вимогу розділу 34 ПДР.
Із зазначеною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною, прийняту з грубим порушенням норм чинного адміністративного законодавства, отже такою, яка підлягає скасуванню з таких підстав. Так, при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили про наявність в діях позивача ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем грубо порушено процедуру прийняття рішення у вигляді постанови по справі про адміністративне правопорушення (оскільки розгляд як такий не проводився взагалі), з огляду на таке: постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, не виносилася на місці вчинення адміністративного правопорушення; справа про адміністративне правопорушення розглядалася у відсутність позивача; про розгляд справи позивача не повідомляли, повідомлення про запрошення до підрозділу поліції на розгляд справи не надсилалося; поліцейський, що розглядав справу про адміністративне правопорушення, права і обов'язки позивачу не роз"яснював, протокол не оголошував, можливі пояснення та клопотання позивача не вирішував.
02.04.2019 р. на адресу суду від представника відповідача Кашка В.А. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник просить у позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що відповідач (поліцейський) діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог, встановлених КУпАП, та Інструкцією. Зазначив, що поліцейським не було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, адже справа була розглянута на місці, був заслуханий позивач, після чого, його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу, після чого позивача було ознайомлено з винесеною постановою, повідомлено йому про порядок її оскарження та наслідки її невиконання. Позивач, в свою чергу, не погоджуючись з правопорушенням, намагаючись уникнути адміністративної відповідальності, відмовився від підпису та отримання копії постанови, про що в постанові зроблено було відповідний запис та направлено її копію поштою позивачу (а.с. 24-27).
04.04.2019 року ухвалою Бердичівського міськрайонного суду було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 , постановлено перейти до розгляду справи № 274/924/19 за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, зазначених в ньому. Просив суд скасувати постанову про накладення на нього стягнення у виді штрафу. Додатково пояснив суду, що 2 травня 2018 року приблизно о 10 годині він керував автомобілем Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , у Дніпровському районі м. Києва, рухаючись від Дарницької площі по вул. Празькій до будинку № 21/1, який розташований на вказаній вулиці, навпроти будинку № 19 він здійснив поворот ліворуч, перетнувши при цьому трамвайну колію. Запевнив суд, що перед здійсненням даного маневру він переконався у відсутності заборони для його здійснення, в тому числі і відсутності лініїй 1.1. або 1.3 дорожньої розмітки. Зазначив, що одразу після завершення ним даного маневру, позивач був зупинений співробітниками патрульної поліції. Один із поліцейських повідомив, що позивач здійснив поворот у недозволеному місці. Тоді позивач надав пояснення, що будь-які заборонні знаки або лінії дорожньої розмітки він не бачив і запропонував разом пересвідчитися у їх відсутності або, принаймні, неможливості їх побачити. Однак, як стверджує позивач, співробітник поліції відмовився вживати заходи щодо перевірки повідомлених ним обставин. Про існування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу ОСОБА_1 дізнався лише 08 лютого 2019 р. У зв"язку з чим, вважає дану постанову незаконною, такою, що підлягає скасуванню.
Відповідач в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив.
Неявка у судове засідання відповідача за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення від 02.05.2018 року серії ЕАА № 386436, ОСОБА_1 02.05.2018 р. о 10-48 год. по вул. Празькій, 19, в м. Київ, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3 та здійснив розворот, чим порушив вимогу р. 34 ПДР, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень (а.с. 6).
Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 оскаржив її до суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за порушення водіями розмітки проїзної частини доріг.
Згідно п. 1.3 розділу 34 ПДР України горизонтальна розмітка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуги руху.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено: судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Між тим, як встановлено судом, жодним доказом наявність адміністративного правопорушення в діях позивача встановлена не була.
Після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Дійсно, за змістом ч. 5 ст. 258 КУпАП, він не був зобов'язаний складати протокол про адміністративне правопорушення. Разом з тим, він мав право це зробити. У випадку, коли особа заперечує факт вчинення правопорушення, саме протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, міг бути доказом його вчинення, такими доказами також могли бути пояснення правопорушника, свідків, рапорти працівників поліції тощо.
Однак, як встановлено судом, працівниками поліції не складалися жодні матеріали взагалі.
Також з наданих пояснень позивача, судом встановлено, що на місці зупинки працівниками поліції транспортного засобу, яким керував позивач, розгляд справи про адміністративне правопорушення проведений не був; жодних прав відповідачем позивачу не роз"яснювалося; докази, які нібито оцінював відповідач за своїм внутрішнім переконанням, позивачу не пред"являлися. Окрім того, всупереч вимогам законодавства, відповідач проігнорував клопотання позивача щодо фіксування наявності на місці повороту суцільної лінії дорожньої розмітки та можливості її візуального сприйняття під час керування автомобілем. Також з постановою у справі про адміністративне правопорушення поліцейський позивача не ознайомлював, її копію позивачу не вручав та поштою вказана постанова позивачу також направлена не була. Про це свідчить відсутність постанови у письмовій формі та відсутність стрічки до електронної форми вказаної постанови. Окрім того, згідно наданої відповідачем копії постанови, в ній відсутні відомості про особу, яка винесла постанову, відсутній її підпис, відсутня відмітка про отримання копії постанови позивачем, так само як відсутній відповідний запис, що позивач відмовився від підпису та від отримання копії постанови.
Також судом встановлено, що жодних відомостей про відмову позивача від отримання постанови та про направлення її позивачу поштою відповідач не надав. Так, згідно наданої відповідачем копії постанови, в ній відсутні відомості про зазначене вище. Відсутні вказані відомості і в електронній копії постанови, яку було надано позивачу в Управлінні патрульної поліції у м. Києві.
Суд також звертає увагу на фотознімок, що доданий відповідачем до відзиву, взятий з безкоштовного картографічного сервісу від компанії Google - Google Maps, де зберігаються фото вулиць протягом останніх трьох років, однак перегляд вулиць на фотознімку датований травнем 2015 року (згідно постанови правопорушення вчинено в травні 2018 р.). Окрім того, як стверджує позивач, що на вказаному фотознімку з інтернет - ресурсу зображене не те місце, в якому він здійснював поворот.
Окрім того, суд звертає увагу на твердження позивача на рахунок того, що він заперечує, що станом на 2 травня 2018 року лінія дорожньої розмітки 1.3 була нанесена таким чином, що її можна було б побачити під час керування автомобілем на дозволеній швидкості. При цьому, позивач не заперечує факт вчинення ним повороту, а не здійснення розвороту, як зазначено в постанові.
Відповідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 74 КАСУ).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Також суд звертає увагу на наступне.
У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України (далі - Суд) в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п .2.2 Рішення).
Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов'язковою і має передувати такому розгляду справи.
Крім того, Суд вказує, що словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
За загальним правилом розгляд справи починається оголошенням про те, яка справа розглядається, з'ясовується хто прибув на розгляд справи, встановлюються анкетні дані особи, яка притягається до відповідальності, роз'яснюються її права, надається можливість подати докази, заявити клопотання.
Після цього особа, яка розглядає справу, має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Керуватися попереднім спостереженням певних подій за відсутності доказової бази така особа не має права. Це пов"язано з тим, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем не доведений, оскільки будь-яких матеріалів справи та доказів відповідачем не зібрано.
За змістом п. 8 статті 23 Закону України "Про національну поліцію" поліція у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Разом з тим, це не є основною функцією цього центрального органу виконавчої влади. Головна функція поліції служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (стаття 1).
Реалізація цієї функції не може полягати виключно у поставленні мети притягнення особи до відповідальності, пріоритетними є підтримання публічної безпеки і порядку, забезпечення охорони прав і свобод людини.
З цією метою Національна поліція України здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Таким чином, наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, жодним належним доказом не підтверджено.
При цьому, відповідачем суду не надано жодних доказів на спростування посилань позивача про те, що він не порушував правил перетину подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки 1.3. та здійснення ним розвороту, чим порушив ПДР.
У зв"язку з чим, суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_3 та скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.
Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 286, 292-293, 295-297 КАС України, ст.ст. 121 ч.1, 288, 293 КУпАП, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 386436 від 02 травня 2018 року, складену поліцейським батальйону № 4 роти № 3 Управління патрульної поліції у місті Києві Проценком Богданом Вікторовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі закрити.
Судові витрати стосовно розгляду даної адміністративної справи віднести за рахунок держави.
Відповідно до ст. 286 КАС України, апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення виготовлений 03 червня 2019 року.
Суддя: Т.М. Вдовиченко