25 листопада 2009 р. № 6/159
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:Н. Дунаєвської
І. Воліка (доповідача),
Н. Мележик,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Мебіус"
на постановувід 03.09.2009
Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 6/159
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мебіус"
доКиївської міської ради
проприпинення зобов'язання
В судове засідання прибули представники сторін:
позивачаХижняк А.М. (дов. від 07.08.2008 № б/н);
відповідачаШадеська Ж.Е. (дов. від 19.11.2009 № 225-КР1179);
У березні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мебіус" (надалі -ТОВ "Мебіус") звернувся до господарського суду з позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач) про припинення зобов'язань товариства передбачених пунктами 13, 17 статті 8.4. розділу 8 договору оренди земельної ділянки на вул. Московській, 27 у Печерському районі м. Києва, укладеного з Київською міською радою 08.11.2008, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16.11.2005 за № 82-6-00329 у книзі записів державної реєстрації договорів, шляхом виключення з статті 8.4. розділу 8 договору оренди земельної ділянки:
а) пункт 13 - "передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 65 рішення Київської міської ради від 28.12.2004 за № 1050/2460 "Про бюджет міста Києва на 2005 рік";
б) пункт 17 - "відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 за № 1050/2460 "Про бюджет міста Києва на 2005 рік" сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва загальної площі цих будинків, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 01.01.2005".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зобов'язання товариства передбачені пунктами 13, 17 статті 8.4 розділу 8 Договору оренди земельної ділянки суперечать положенням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" № 509 від 16.09.2008, яким доповнено Закон України "Про планування і забудову території" та внесено зміни до пункту 5 статті 22 Закону України "Про столицю України -місто-герой Київ". При цьому, позивач посилаючись на вимоги частини 1 статті 202 Господарського кодексу України та частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, яким передбачено загальні умови припинення зобов'язань, зокрема на підставі закону, наголошує на тому, що у даному випадку підставою припинення зобов'язань є норми прийнятого Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву". При цьому, враховуючи, що на теперішній час правовідносини позивача з відповідачем продовжуються, в силу згаданих Законів у позивача припиняються зобов'язання визначені пунктами 13, 17 статті 8.4 договору оренди земельної ділянки, оскільки вимагати передачу майнових чито немайнових прав від замовника будівництва (п. 13) органам місцевого самоврядування заборонено, а сплата забудовникам коштів до спеціального фонду бюджету м. Києва (п. 17) Законами України не передбачено.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2009 у справі № 6/159 (суддя -Ковтун С.А.) позовні вимоги задоволені повністю.
Постановлено внести зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного 08.11.2005 між Київською міською радою та ТОВ "Мебіус", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.11.2005 за № 82-6-00329 у книзі записів державної реєстрації договорів, виключивши з п. 8.4 розділу 8 вказаного договору оренди:
абзац 14 наступного змісту "передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 65 рішення Київської міської ради від 28.12.2004р. за № 1050/2460 "Про бюджет міста Києва на 2005 рік";
абзац 18 наступного змісту "відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 р. за № 1050/2460 "Про бюджет міста Києва на 2005 рік" сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5% витрат з будівництва загальної площі цих будинків, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня 2005 року".
Рішення суду обґрунтоване посиланням на положення частини 1 та 2 статті 652 Цивільного кодексу України з огляду на доведеність наявності істотної зміни обставин, що є підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного 08.11.2005 між Київською міською радою та ТОВ "Мебіус", оскільки Законами України "Про планування і забудову території" та "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" були внесені зміни до чинного законодавства, які є підставою для задоволення позовних вимог щодо внесення змін до договору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2008 (колегія суддів: головуючий -Попікова О.В., судді -) рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2009 у справі № 6/159 скасовано.
В позові відмовлено повністю.
Стягнуто з ТОВ "Мебіус" на користь Київської міської ради 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач - ТОВ "Мебіус" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2008 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2009. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушено процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового акту.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю -доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Переглянуте судове рішення апеляційної інстанції цим вимогам відповідає.
Судами встановлено, що 08.11.2005 на підставі рішення Київської міської ради № 708/3283 від 14.07.2005 "Про передачу ТОВ "Мебіус" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом, вбудованими торговельними та офісними приміщеннями з пунктами побутового обслуговування населення на вул. Московській, 27 у Печерському районі м. Києва" між ТОВ "Мебіус" та Київською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки на вул. Московській, 27 у Печерському районі м. Києва, який зареєстрований у книзі державної реєстрації договорів № 82-6-00329 від 16.11.2005.
Умовами зазначеного Договору оренди сторони погодили, що ТОВ "Мебіус" зобов'язувалось передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10 % загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 65 рішення Київської міської ради від 28.12.2004 № 1050/2460 "Про бюджет міста Києва на 2005 рік" (п. 13 ст. 8.4 Договору), а також сплатити до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва цього будинку, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, встановленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 01.01.2005(п. 17 ст. 8.4. Договору).
Укладаючи Договір оренди, відповідач діяв на підставі статей 116, 124 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 статті 26 та ч. 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" як орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями щодо передачі в оренду земельних ділянок шляхом прийняття нормативних актів та інших актів у формі рішень; умови Договору визначені на підставі норм чинного на час укладення правочину законодавства України, прийняті та погоджені сторонами.
Крім цього, пункти 13 та 17 ст. 8.4 Договору оренди укладені виходячи з вимог пункту 5 ст. 22 Закону України "Про столицю України -місто-герой Київ" та ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову території".
Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 № 800, виключено пункт 5 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", а також змінено статтю 27-1 Закону України "Про планування і забудову території", якою заборонено органам місцевого вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" передбачено, що Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Судами встановлено, що 17.11.2008 позивач звернувся до відповідача листом № 35 з проханням розглянути питання щодо приведення положень Договору у відповідність до вимог законодавства з урахуванням Законів України "Про планування і забудову території" та "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" шляхом внесення відповідних змін до Договору.
22.12.2008 листом № 05-358/50894 Головного управління земельних ресурсів за дорученням відповідача відмовлено позивачу у внесенні змін до Договору оренди земельної ділянки.
Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення місцевого господарського суду виходив з того, що предметом позову є матеріально-правова вимога про припинення зобов'язань, передбачених пунктами 13 та 17 статті 8.4 Розділу 8 Договору оренди шляхом виключення зазначених пунктів з Договору.
Як на підстав своїх вимог, позивач посилається на частину 1 ст. 202 , частину 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, якими визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Оскільки Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" визначено інший порядок участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, тому зобов'язання позивача визначені в пунктах 13 та 17 статті 8.4 Розділу 8 Договору оренди припиняються на підставі зазначеного Закону.
З урахуванням предмету позову, судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що припинення зобов'язання, визначеного в пунктах договору шляхом виключення цих пунктів з договору, та внесення змін до договору шляхом виключення цих пунктів з договору, це окремі способи захисту права, які передбачають різні підстави та предмет позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно з частиною другою зазначеної статті Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони (постанова Верховного Суду України від 17.06.2008 № 8/32пд).
За таких обставин та з урахуванням вимог діючого законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції приймаючи рішення по справі щодо задоволення позовних вимог шляхом внесення змін до Договору оренди, в порушення пункту 3 частини 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вийшов за межі позовних вимог, чим допустив порушення визначеного ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності судового захисту, що є підставою для скасування відповідного судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд апеляційної інстанції діяв у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а оскаржувана постанова є обґрунтованою та законною, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної постанови помилкові і не відповідають матеріалам справи.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мебіус" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2009 у справі № 6/159 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді : І. Волік
Н. Мележик