03 березня 2010 р. № 18/274-23/76
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Ткаченко Н.Г,
суддів -Білошкап О.В.,
Катеринчук Л.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2009 р. у справі 18/274-23/76 господарського суду Полтавської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Павлівське" до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція м. Карлівка про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
Відкрите акціонерне товариство "Павлівське" звернулось до господарського суду із позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція м. Карлівка про визнання недійсним договору купівлі-продажу основних засобів від 20 серпня 2003 р.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 29 липня 2009 р. позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу основних засобів від 20 серпня 2003 р., укладений між ВАТ "Павлівське" та ПП ОСОБА_4, стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2009 р. рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі СПД ОСОБА_4 просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2009 р. та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20 серпня 2003 р. між ВАТ "Павлівське" (продавцем) та ПП ОСОБА_4 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу основних засобів, згідно умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти у власність та оплатити основні засоби -нерухоме майно зазначене у п. 1.2 договору, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Чутівський район, смт. Артемівка, вул. Гагаріна, 3. Відповідно до п. 2.1 Договору вартість майна становить 26 000 грн., що складає 0, 5 % від балансової вартості активів Продавця.
Задовольняючи позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу основаних засобів, укладеного між ВАТ "Павлівське" та ПП ОСОБА_4 суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що в порушення вимог Закону України "„Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, розпорядником майна ВАТ "Павлівське" погодження на розпорядження нерухомим майном не надавалось.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 13 червня 2002 р. за заявою ЗАТ "Промтехномонтаж-1" ДП ХСУ "Котломонтаж № 504" порушено провадження по справі про банкрутство ВАТ "Павлівське".
Ухвалою господарського суду Полтаської області від 13 червня 2002 р. по справі № 10/53-8-53 арбітражним керуючим -розпорядником майна ВАТ "Павлівське" призначений Макаричев В.В.
Ухвалою господарського суду від 21 квітня 2003 р. усунуто Макаричева В.В. від виконання обов'язків розпорядника майна ВАТ „Павлівське”, розпорядником майна призначено Пічугіна І.В.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 3 липня 2003 р. скасовано ухвалу господарського суду від 21 квітня 2003 р. в частині усунення Макаричева В.В. від виконання обов'язків розпорядника майна ВАТ „Палівське”.
1 вересня 2003 р. ухвалою господарського суду Полтавської області розпочата процедура санації ВАТ „Павлівське”, призначений керівником санації Дуленко А.Г.
Таким чином, на час укладання спірного договору тривала процедура розпорядження майном.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст.13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів) поручительства і видачі, гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майном боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості боржника.
Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про те, що договір купівлі - продажу основних засобів -нерухомого майна ВАТ „Павлівське”, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Чутівський район, смт. Артемівка, вул. Гагаріна, 3 був укладений з порушенням вимог ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без погодження з розпорядником майна ВАТ „Павлівське”.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спірний договір укладено до набрання чинності ЦК України до спірних правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР.
Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст. 48 ЦК УРСР, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20 серпня 2003 р. було укладено в порушення ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” без погодження з розпорядником майна, що відповідно до статті 48 ЦК УРСР є підставою для визнання такого договору недійсним.
Рішенням третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 29.12.2005 у справі № 11/2 визнано за ПП ОСОБА_4 право власності на Розчинний вузол будівельного цеху з допоміжними будівлями, що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 3 у смт. Артемівка Чутівського району Полтавської області.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 25 травня 2006 р. у справі № 10/105-06 задоволено позов фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Колективного підприємства Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" про зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язано відповідача зареєструвати на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" від 29 грудня 2005 р. та ухвали від 3 січня 2006 р. за позивачем право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Чутівський район, смт. Артемівка, вул. Гагаріна, 3.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення третейського суду та наказ господарського суду Полтавської області від 5 червня 2006 р., виданий на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 25 травня 2006 р. у справі № 10/105-06 не виконані, правовстановлюючий документ не виданий, реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП ОСОБА_4 не здійснено.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" від 05.03.2009 р., не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.
Згідно із змінами, внесеними Законом від 05.03.2009 р. до ст. 6 Закону України "Про третейські суди" не підлягають розглядові третейськими судами справи у спорах щодо нерухомого майна.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано послались на ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої факти, які були встановлені рішенням третейського суду під час розгляду даної справи не мають преюдиційного характеру під час вирішення спору господарським судом, у тому числі й такого спору, в якому беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2009 р. постановлена у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування немає.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2009 р. у справі 18/274-23/76 залишити без змін.
Головуючий: Ткаченко Н.Г.
Судді:Білошкап О.В.
Катеринчук Л.Й.