27 травня 2019 року м. Житомир
справа № 806/774/16
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 12.02.2016, внаслідок захворювань, пов"язаних з проходженням військової служби, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №15 від 25.03.2016, та зобов'язати відповідача розглянути питання щодо призначення і виплати такої допомоги, з урахування виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням йому, з 12.06.2016, 2 групи інвалідності, внаслідок захворювань, пов'язаних із проходженням військової служби. Відповідно до вимог чинного законодавства звернувся через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат до Міністерства оборони України із відповідною заявою, до якої були долучені всі необхідні документи для призначення та виплати такої допомоги із врахуванням раніше виплаченої одноразової грошової допомоги, як інваліду 3-ї групи.
Однак отримав витяг із протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов"язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №15 від 25.03.2016 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв"язку з тим, що зміна групи інвалідності відбулася у понад дворічний термін з часу її первинного встановлення.
Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом.
Відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 позов ОСОБА_1 , - задоволено.
Згідно з постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 у даній справі, апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково, - постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 змінено, та викладено абзац другий її резолютивної частини в новій редакції.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.10.2018 касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково: постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 суддя Горовенко А.В. прийняла до провадження адміністративну справу №806/774/16 та призначила підготовче засідання у справі на 11.12.2018.
Відповідно до протокольної ухвали суду від 11.12.2018 у підготовчому засіданні оголошена перерва до 22.01.2019, у зв"язку з наданням часу представнику відповідача ознайомитися з зміненою позовною заявою від 10.12.2018 за вх. №24060/18 та підготовку відзиву на позовну заяву.
17 січня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву вх.№1088/19, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що днем встановлення інвалідності у розумінні підпункту 4 частини другої статті 4 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975), вважається дата проходження громадянином первинного огляду МСЕК. Дата підвищення групи інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності. Зазначає, що на час первинного встановлення позивачеві інвалідності (09 серпня 2013 року) діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок №499).
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 163 Закону №2011-XII, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Відповідно до довідки від 22.01.2019 розгляд справи відкладено на 05.02.2019, у зв"язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
Згідно з довідкою від 05.02.2019 розгляд справи відкладено на 05.03.2019, у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.
Відповідно до ухвали суду від 05.03.2019 у задоволенні клопотання позивача про зміну позовних вимог у справі за його позовом, - відмовлено.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 у задоволенні заяви Міністерства оборони України про поворот виконання судового рішення у даній справі, - відмовлено.
Згідно з протокольною ухвалою суду від 05.03.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті позовних вимог на 29.03.2019.
Відповідно до протокольної ухвали суду від 29.03.2019 розгляд справи відкладено на 25.04.2019, у зв"язку із зайнятістю головуючого судді у розгляді адміністративної справи, яка стосується виборчого процесу.
Згідно з протокольною ухвалою суду від 25.04.2019 розгляд справи відкладено на 20.05.2019, у зв"язку з неявкою у судове засідання позивача та його представника.
Позивач та представник позивача у визначений день та час, 20.05.2019, до суду не прибули. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 08 травня 2019 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява за вх.№10923/19, в якій просить розглядати справу без участі позивача та його представника.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов від 17.01.2019 (за вх.№1088/19), письмових поясненнях на позовну заяву від 03.05.2019 (вх.№10467/19) та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування зазначає, що днем встановлення інвалідності у розумінні підпункту 4 частини другої статті 4 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) та пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) вважається дата проходження громадянином первинного огляду медико-соціальною експертною комісією. Дата підвищення групи інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності. Зазначає, що на час первинного встановлення позивачеві інвалідності (09 серпня 2013 року) діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (далі - Порядок №499).
Окрім того, відповідно до частини четвертої статті 163 Закону № 2011-XII, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом відповідної комісії від 25.03.2016 №15, є необґрунтованим, оскільки зазначене рішення відповідача відноситься до актів індивідуальної дії, який вичерпав свою юридичну дію, адже після скасування рішення про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, що є предметом розгляду у даній справі, в подальшому було прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги. Вказує, що позивачу виплачена різниця між 90-кратним прожитковим мінімумом і раніше виплаченою сумою та перераховано кошти в розмірі 50918 грн = (124020 грн (загальна сума, яка підлягає виплаті за судовим рішення) - 73102 грн (сума, яка раніше виплачена)).
Також зауважує, що оскільки на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 у справі №806/774/16 Міністерством оборони України вже нарахована та виплачена позивачу одноразова грошова допомога, в значно більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством, підстав для задоволення позовних вимог немає. Окрім того дані обставини беззаперечно стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин, на що вказує Верховний Суд у своїй постанові при направленні даної справи на новий розгляд.
З огляду на що, позовні вимоги про зобов"язання відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до положень Порядку №975, спростовані Верховним Судом. Окрім того, не підлягають задоволенню з тих підстав, що із врахуванням вже проведеної виплати, не існує порушеного права позивача, саме тому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначений день та час не надіслала до суду свого повноваженого представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилала.
Представник третьої особи, приймав участь у підготовчому судовому засіданні 11.12.2018 та 05.03.2019, при наданні пояснень щодо заявлених позовних вимог, заперечив проти позову та підтримав доводи представника відповідача.
В ході судового розгляду справи 20.05.2019, судом оголошено зміст позовної заяви, заслухано пояснення представника відповідача, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи та відповідно до протокольної ухвали, суд на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з урахуванням положень ст.193 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд в постанові від 23.10.2018 у справі №806/774/16 (провадження №К9901/12130/18) зазначив, що під час розгляду даної справи підлягають дослідженню обставини, за яких позивачу слід призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у порядку та розмірі, встановленому Порядком №499.
Окрім того Верховним Судом зазначено, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування.
Судом встановлено, що відповідно до наказу першого заступника Міністра оборони України від 21 червня 2013 року №100 підполковника ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров"я) частини шостої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) з посади заступника начальника центру з матеріально-технічного забезпечення Навчального центру радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби Збройних Сил України та згідно з наказом начальника Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова Національного авіаційного університету (по стройовій частині) № 127 від 05 липня 2013 року, з 09 серпня 2013 року виключений зі списків особового складу Навчального центру (т.1 а.с.14).
Відповідно до свідоцтва про хворобу №57 від 05 червня 2013 року, госпітальною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 за розпорядженням начальника Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова Національного авіаційного університету №266/48 від 14.05.2013, здійснено медичний огляд ОСОБА_1 та вказано, що його захворювання, так, пов"язані з проходженням військової служби (т.1 а.с.15-16).
Згідно із довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ №667044 від 19.08.2013 позивачу при первинному огляді встановлена третя група інвалідності з 09.08.2013, яка настала внаслідок захворювань, пов"язаних з проходженням військової служби ( т.1 а.с.17).
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №СЗ8268 від 07.12.2018 позивачу, як особі з інвалідністю 3 групи, яка настала внаслідок захворювання, пов"язаного з проходженням військової служби, згідно з протоколом №11 від 27.12.2013 засідання комісії Міністерства оборони України призначено та виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (далі - Порядок №499) у розмірі 20-ти місячного грошового забезпечення в сумі 732102 грн (т.2 а.с.27).
Згідно із довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №514018 від 22.02.2016 позивачу при повторному огляді встановлена друга група інвалідності з 12.02.2016, яка настала внаслідок захворювань, пов"язаних з проходженням військової служби (т.1 а.с.18).
23 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський обласний військовий комісаріат із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975) (т.1 а.с.19).
Згідно з п.86 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов"язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформленого протоколом №15 від 25.03.2016, позивачу відмовлено у здійсненні доплати одноразової грошової допомоги на підставі п.4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку №975.
Відмова мотивована тим, що зміна групи інвалідності, її причинного зв"язку або відсотка втрати працездатності відбулася понад дворічний термін з часу первинного її встановлення (т.1 а.с.20).
Позивач, вважаючи, що він має право на отримання та виплату одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням йому другої групи інвалідності з 12.02.2016, яка настала внаслідок захворювань, пов"язаних з проходженням військової служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність відповідно до положень Порядку №975, звернувся до суду.
Відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 19.07.2016, з урахуванням змін, внесених відповідно до постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016:
- визнано протиправною та скасовано відмову Міністерства оборони України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із зміною групи інвалідності, викладену в протоколі засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 25.03.2016;
- зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (т.1. а.с.56-60, 116-118).
Згідно з довідкою від 07.12.2018 №С38268, виданою Житомирським військовим комісаріатом, ОСОБА_1 відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №3 від 13.01.2017, згідно з рішенням суду, призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у зв"язку із встановленням другої групи інвалідності у розмірі різниці між 90 - кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 124020 грн з урахуванням раніше виплаченої одноразової грошової допомоги (73102 грн), у розмірі 50918 грн, наказ №41 від 10.02.2017, що не заперечується позивачем (т.2 а.с. 27).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 41 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) (в редакції, чинній на час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги - лютий 2016 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги - лютий 2016 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975.
При цьому, пунктом 2 Порядку №975 установлено, що «особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (Офіційний вісник України, 2008 року, № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 (Офіційний вісник України, 2007 року, № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331(Офіційний вісник України, 2007 року, № 89, ст. 3255);
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень у даній справі зазначив, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, а саме Закон №2011-ХІІ в редакції Закону України від 3 листопада 2006 року № 328 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», тобто з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року та Порядок №499.
Відповідно до пункту 2 Порядку №499 у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Разом з тим слід зазначити, що з метою упорядкування законодавства щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, встановлення їм інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, визначення цієї допомоги виключно як виплати соціального характеру до Закону № 2011-ХІІ Законом України від 4 липня 2012 року № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» (далі - Закон №5040-VI) були внесені, зокрема, такі зміни: статтю 16 викладено в новій редакції, та доповнено цей Закон статтями 16-1 - 16-4. У Прикінцевих положеннях Закону №5040-VI встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
Аналіз наведених положень Закону №5040-VI, Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 про затвердження Порядку №975 дає підстави для висновку, що змінене з 01 січня 2014 року законодавче регулювання з питань соціального захисту військовослужбовців поширюється на осіб, право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у яких виникло після цієї дати.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 первинну інвалідність ІІІ групи встановлено в серпні 2013 року, то станом на цю дату у нього виникло право на виплату одноразової грошової допомоги. Законодавчі положення на момент звернення ним після встановлення ІІ групи інвалідності про виплату одноразової грошової допомоги не обмежували його право на її виплату з урахуванням раніше виплаченої суми, та встановлювали, що така виплата має здійснюватись згідно з Порядком № 499.
Тому, твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, на думку суду, є помилковими.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивач, як інвалід 2-ї групи, внаслідок захворювань, пов"язаних з проходженням військової служби, має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв"язку зі зміною з 12.02.2016 групи інвалідності відповідно до п.2 Порядку №499.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Таким чином, з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у даній справі, суд під час нового розгляду справи дійшов до висновку про те, що п.86 рішення Міністерства оборони України про відмову у здійсненні доплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 25.03.2016 №15 є протиправним.
Згідно з постановою Верховного Суду від 23.10.2018 рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі скасовані з тих мотивів, що під час розгляду даної справи підлягають дослідженню обставини, за яких позивачу слід призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у порядку та розмірі, встановленому Порядком №499.
Зважаючи на викладене, суд зазначає наступне.
Згідно з пп.2 п.2 Порядку №499 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі, 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
Відповідно до п.2 Порядку №499 у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Сторонами не заперечується та не оспорюється, що у зв"язку із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності внаслідок захворювань, пов"язаних з проходженням військової служби, на виконання рішення суду у даній справі до розгляду справи в суді касаційної інстанції, ОСОБА_1 вже виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до положень Порядку №975, в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в розмірі 50918 грн, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №СЗ 8268 від 07.12.2018 та платіжним доручення №174 від 10.02.2017 (т.2 а.с.27, 49).
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб"єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб"єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України №15 від 25.03.2016 про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності. Однак, на думку суду, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 24-місячного грошового забезпечення відповідно до Порядку №499 вже ним реалізовано, оскільки розмір одноразової грошової допомоги, що фактично отримана позивачем на виконання рішення суду в сумі 50918 грн відповідно до положень Порядку №975 є значно більшим, ніж визначений Порядком №499.
Окрім того, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 у справі №806/774/16 відповідача було зобов"язано розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013року №975.
Відповідач на виконання судового рішення у даній справі, відповідно до протоколу №3 від 13.01.2017 засідання комісії Міністерства оборони України, призначив та виплатив позивачу одноразову грошову допомогу у зв"язку із встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 50918 грн відповідно до положень Порядку №975, діючи в межах своїх повноважень.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
У мотивувальній частині постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, на виконання якої відповідачем було розглянуто питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що позовна вимога про зобов"язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Тому за результатами розгляду апеляційної скарги суд зобов'язав Міністерство оборони України розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що приймаючи рішення саме про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50918 грн відповідно до положень Порядку №975, відповідач - Міністерство оборони України діяв на власний розсуд, виходячи із своїх дискреційних повноважень.
Рішення №3 від 13.01.2017, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50918 грн відповідно до положень Порядку №975 є чинним та позивачем не оспорюється.
Тому, суд дійшов до висновку, що за результатами нового розгляду справи відсутні правові підстави для захисту прав позивача шляхом зобов"язання відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
Частиною 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем у порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не спростовано, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено протиправність рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов"язаного з проходженням військової служби.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (пр-т, Повітрофлотський, буд.6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п.86 рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов"язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №15 від 25.03.2016 щодо відмови у здійсненні доплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому з 12 лютого 2016 року 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов"язаного з проходженням військової служби.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 27 травня 2019 року.
Суддя А.В. Горовенко