27 травня 2019 року м. Житомир
справа № 240/5796/18
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення №0088035113 від 20 серпня 2018 року,-
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску" №0088035113 від 20.08.2018.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій прийнято з порушенням вимог чинного законодавства. Відповідно до оскаржуваного рішення, сума нарахованих йому штрафних санкцій становить 8829,63 грн, з яких: 288,58 грн - штрафні санкції за період з 23.09.2013 по 05.03.2014; 6106,2 грн - штрафні санкції за період з 21.04.2015 по 01.08.2018, та пеня у розмірі 2434,85 грн.
Зазначає, що 04.10.2013 отримав вимогу про сплату боргу в розмірі 740,4 грн, яка була сплачена ним 08.10.2013 разом зі сплатою єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) за жовтень 2013 року в розмірі 2085,24 грн, одним платіжним дорученням. Проте контролюючим органом помилково було зараховано суму в розмірі 2825,64 грн = (2085,24 грн (ЄСВ за жовтень 2013 року) + 704,4 грн (сума боргу)), на рахунок по сплаті ЄСВ за жовтень 2013 року, замість необхідної суми ЄСВ за жовтень 2013 року у розмірі 2085,24 грн. Таким чином борг по сплаті ЄСВ в розмірі 740,4 грн контролюючим органом не зараховано та не закрито, на що в подальшому, відповідно до оскаржуваного рішення, нараховано штрафні санкції за період з 23.09.2013 по 05.03.2014.
Шодо штрафних санкцій нарахованих відповідачем за період з 21.04.2015 по 01.08.2018, зазначає, що 14.04.2015 під час виходу його найманого працівника у відпустку у зв"язку з вагітністю та пологами, було сплачено ЄСВ в розмірі 145,37 грн (2%) та в розмірі 2413,11 грн (33,2%), однак зазначені кошти були помилково зараховані на сплату ЄСВ позивача, як на фізичну особу-підприємця, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати ЄСВ по найманим працівникам.
При поданні звіту про нарахування та сплату ЄСВ від 13.04.2015 у графі 3.4 про нарахування єдиного внеску на суми допомоги у зв'язку із вагітністю та пологами відображено, що сума сплати ЄСВ при виплаті позивачем допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами найманому працівнику становить 2413,11 грн, саме тому зарахування вказаної суми ЄСВ безпосередньо на рахунки позивача, а не на рахунки зі сплати ЄСВ по найманим працівникам, є необґрунтованим та неправомірним.
На думку позивача, подані ним документи підтверджують факт своєчасної та в повному обсязі сплати ним ЄСВ за зазначені періоди, а помилкове зарахування коштів сплати ЄСВ на рахунки не за призначенням, відбулося не з його вини, тому не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання, а відтак і не може бути підставою для застосування до нього штрафних санкцій.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 14.12.2018 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до довідки від 04.01.2019 розгляд справи відкладено на 05.02.2019, у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Згідно з довідкою від 05.02.2019 розгляд справи відкладено на 05.03.2019, у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.
Відповідно до протокольної ухвали суду від 05.03.2019 у зв"язку з витребуванням додаткових доказів в судовому засіданні оголошена перерва до 29.03.2019.
Згідно з довідкою від 29.03.2019 розгляд справи відкладено на 26.04.2019, у зв"язку із зайнятістю головуючого судді у розгляді адміністративної справи, пов"язаної з виборчим процесом.
Відповідно до протокольною ухвалою суду від 26.04.2019 відкладено розгляд справи на 21.05.2019, у зв"язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Позивач у судовому засіданні 21.05.2019, позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково зазначав, що помилки при сплаті ЄСВ не можуть розцінюватися, як несплата (несвоєчасна сплата) ЄСВ та бути підставою для нарахування штрафних санкцій до платника ЄСВ.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов від 04.01.2019 (за вх.№265/19), письмових поясненнях на позовну заяву від 29.03.2019 (вх.№7020/19) та просила відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування зазначає, що позивачем подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2013 року №1302319387 від 19.11.2013 в якому платником самостійно визначено суму ЄСВ, що підлягає сплаті в розмірі 2825,64 грн, тож зарахування ЄСВ за 2013 рік проведено на підставі поданого позивачем звіту. За кодом класифікації доходів бюджету "71010000" за листопад 2013 року платником сплачено 2085,24 грн, залишок суми 740,4 грн своєчасно не сплачено, в результаті чого виник борг (недоїмка) у зазначеному розмірі.
Також вказує, що облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, та за поданими звітами, які повинні сплачуватися платниками. Саме тому, відповідно до положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Окрім того, згідно з платіжними дорученнями, відповідно до яких здійснювалась сплата ЄВС за березень 2015 року по найманим працівникам, кошти сплачені на різні рахунки, а саме: згідно з платіжними дорученнями №111 від 10.04.2015 на суму 175,4 грн та від 10.04.2015 на суму 1792,9 грн зараховано 14.04.2015 до бюджету за класифікацією 71010000; кошти в розмірі 2413,11 грн згідно з платіжним дорученням №112 від 10.04.2015 - 145,37 грн згідно з платіжним дорученням №107 від 10.04.2018 зараховано на рахунок фізичних осіб підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування за класифікацією 71040000.
Оскільки вказані у звіті за березень 2015 року позивачем суми єдиного соціального внеску за найманих працівників зараховано не в повному обсязі, то у позивача виник борг, на суму якого і було нараховано штрафні санкції та пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (неперерахування) ЄСВ. Чинним законодавством передбачена відповідальність платника за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску незалежно від причин та не передбачено можливості звільнення платника від застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
В ході судового розгляду справи 21.05.2019, судом оголошено зміст позовної заяви, заслухано пояснення, позивача та представника відповідача, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи та відповідно до протокольної ухвали, суд на місці ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з урахуванням положень ст.258 КАС України - не пізніше закінчення строків розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) (ідн. номер НОМЕР_1 ) перебуває на обліку у Головному управлінні Державної фіскальної служби у Житомирській області, як платник податків та єдиного внеску.
01 жовтня 2013 року Овруцькою об"єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області Міністерства доходів і зборів України сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-19 від 04.10.2013 відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 740,4 грн, з яких: 664,64 грн - недоїмка; 66,46 грн - штраф; 9,3 грн - пеня (а.с.23).
Відповідно до платіжного доручення №174 від 07.10.2013 позивачем сплачено 2639,83 грн на розрахунковий рахунок №37199201000616, призначення платежу: "відрахування із заробітної плати 36,8% за 9 місяць з доплатою, за вересень 2013 року" (а.с. 24).
13 листопада 2013 року позивачем подано звіт про нарахування єдиного внеску за жовтень 2013 року, в якому зазначено: нарахування єдиного внеску на суму заробітної плати - 1899,43 грн (36,76 - 49,7%) (рядок 3.1); сума утриманого єдиного внеску з суми допомоги у зв"язку з вагітністю та пологами - 185,81 грн (3,6%) (рядок 5); сума донарахованого та/або утриманого єдиного внеску у зв"язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах - 740,4 грн (36,76 - 49,7%) (рядок №6); загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті - 2825,64 грн (рядок 8), з яких 2639,83 грн - єдиний внесок (36,76 - 49,7%) (рядок 8.1) та 185, 81 грн єдиний внесок (3,6 %) (рядок 8.9) (а.с.27-28).
З огляду на викладене, позивачем відповідно до платіжного доручення №174 від 07.10.2013 сплачено єдиний внесок (36,8%) у розмірі 2639,83 грн за жовтень 2013 року, визначений у звіті за вказаний період.
10 квітня 2015 року позивачем сплачено на розрахунковий рахунок №37191201000625 єдиний соціальний внесок за березень 2015 року, відповідно до:
- платіжного доручення №110 в розмірі 1792,9 грн, призначення платежу - оплата ЄСВ за березень 2015 року 36,8 % ;
- платіжного доручення №111 в розмірі 175,4 грн, призначення платежу - оплата ЄСВ за березень 2015 року 3,6% (а.с.25, 26).
Також 10 квітня 2015 року позивачем сплачено на розрахунковий рахунок №37198204000625 єдиний соціальний внесок за березень 2015 року, відповідно до:
- платіжного доручення №112 в розмірі 2413,11 грн, призначення платежу - оплата ЄСВ за березень 2015 року 33,2%;
- платіжного доручення №107 в розмірі 145,37 грн, призначення платежу - оплата ЄСВ за березень 2015 року 2% (а.с.25, 26).
13 квітня 2015 року позивачем подано звіт про нарахування єдиного внеску за березень 2015 року, в якому: сума нарахованого єдиного внеску на суму заробітної плати - 1792,9 грн (36,76 % - 49,7 %) (рядок 3.1); сума нарахування єдиного внеску на суми допомоги у зв"язку з вагітністю та пологами - 2413,11 грн (р.2.4.1 х 33,2 %) (рядок 3.4); 175,4 грн - сума утриманого єдиного внеску (3,6 %) (рядок 5.1); 145,37 грн - сума утриманого єдиного внеску (2%) (рядок 5.6) (а.с. 29-32).
Відповідно до картки особового рахунку ФОП ОСОБА_1. по сплаті єдиного внеску (код класифікації доходів бюджету №71010000), яка надана представником відповідача у судовому засіданні, у позивача з 30.04.2015 виникла недоїмка в розмірі 2558,38 грн (а.с.112-119).
20 серпня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області прийнято рішення №0088035113 про застосування до ФОП ОСОБА_1. штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано: штраф у розмірі 288,58 грн (10%) за період з 23.09.2013 до 05.03.2014; штраф у розмірі 6106,2 грн (20%) за період з 21.04.2015 до 01.08.2018 та нараховано пеню у розмірі 2434,85 грн (0,1% суми недоїмки) (а.с. 13).
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до контролюючого органу із заявою від 05.09.2019 в якій повідомляє відповідача, що сплата сум ЄСВ за період з 2013 року по 31.04.2017 здійснювалась позивачем своєчасно та в повному розмірі. Зазначив, що 12.05.2017 ним була подана заява до начальника Житомирської ОДПІ про звільнення від сплати ЄСВ, оскільки з 01.05.2017 є пенсіонером. З рішенням №0088035113 від 20.08.2018 не погоджується, просить перевірити та в разі наявності несплати повідомити його (а.с.14).
Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області листом від 04.10.2018 повідомило позивача, що згідно з бази даних АІС "Податковий блок" підсистеми "Обробка ПЗ та платежі" по коду платежу 71010000 (єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за період з 23.09.2013 по 01.08.2018 порушив строки сплати єдиного внеску, станом на 01.08.2018 рахується заборгованість в сумі 2401,1 грн. Враховуючи зазначене, по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1. 20.08.2018 прийнято рішення про застосування штрафних санкції та нараховання пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску по коду платежу 71010000 (єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності). Також зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.05.2015 звільнений від сплати єдиного внеску лише за себе, як фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування (а.с. 17-18).
25 вересня 2018 року позивач звернувся до начальника Житомирської об"єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області із заявою, в якій зазначив, що при перевірці ним звітів ЄСВ на платіжних документів за період з 01.09.2013 по 01.08.2018, ним було виявлено, що в жовтні 2013 року не зарахований борг в сумі 740,4 грн, який було ним сплачено. Оскільки борг в сумі 740,4 грн не було погашено, просив ЄСВ за жовтень зарахувати в сумі 2085,24грн та погасити борг 740,4 грн, також просив при наявності переплати на одному із рахунків зробити перерахунок коштів на інший, штрафні санкції та пеню скасувати, адже ЄСВ сплачувалось своєчасно і в повному обсязі (а.с.16).
Згідно з листом Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області від 26.10.2018 №5114/14/06-30-51-13 заява позивача від 25.09.2018 щодо перерахунку коштів з одного рахунку на інший залишена без задоволення з тих підстав що не відповідає формі, визначеній нормами чинного законодавством (а.с.20-22).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, в тому числі, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Абзацом 1 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (п.10 ст.9 цього Закону).
Згідно з ч.11 ст.9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до інтегрованої картки по сплаті єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 ., сплата нарахованого єдиного внеску, яка відбулася за кодом платежу «71010000» в жовтні 2013 року в сумі 740,4 грн (з суми 2639,83 грн відповідно до платіжного доручення №174 від 07.11.2013), мала бути спрямована на погашення недоїмки по ЄСВ за попередній період, однак помилково була врахована у звіті про нарахування ЄСВ від 13.11.2013 в суму загального розміру ЄСВ, яка підлягає сплаті за жовтень 2013 року, в результаті чого з 20.11.2013 у позивача виник борг по сплаті ЄСВ в в розмір 740,4 грн (36,76% -49,7 %)
Відомості з інтегрованої картки по сплаті єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 , свідчать, що нарахована сум ЄСВ за березень 2015 року в розмірі 4526,78 грн, яка включала в себе суми: нарахованого єдиного внеску на суми заробітної плати - 1792,9 грн (36,76 %-49,7 %) (рядок 3.1); нарахованого єдиного внеску на суми допомоги у зв"язку з вагітністю та пологами - 2413,11 грн (33,2 %) (рядок 3.4.1); утриманого єдиного внеску - 175,4грн (3,6%) (рядок 5.1) та утриманого єдиного внеску - 145,37 грн (2%) (рядок 5.6).
Вказані суми коштів були частково зараховані до бюджету за кодом платежу «71010000», а саме: платіжне доручення №111 від 10.04.2015 на суму 175,4 грн та платіжне доручення №110 від 10.04.2015 на суму 1792,9 грн, проте інші сума коштів помилкова була зарахована до бюджету за кодом платежу «71040000», а саме: платіжне доручення №112 від 10.04.2015 на суму 2413,11 грн та платіжне доручення №107 від 10.04.2015 на суму 145,37 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до інформації з облікових карток позивача, помилкове зарахування сплати ЄСВ на інші рахунки, призвело до виникнення переплати зі сплати ЄСВ у позивача по коду платежу «71040000» (а.с.135-136,137, 138).
Суд зазначає, що відповідно до ч.4 та ч.5 ст.45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Таким чином, днем сплати платником суми ЄСВ є день подання платіжного документа на оплату та її прийняття банком.
Водночас, законодавцем не визначено випадки застосування до платника фінансових санкцій за своєчасну сплату ЄСВ, однак на помилковий казначейський рахунок.
Процедура зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - кошти) визначена Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 6 від 16.01.2016 (далі - Порядок №6)
Відповідно до п.п.5 і 6 Порядок №6 повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719 ; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.
Повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення (далі - заява).
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 Порядку №6, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 Порядку №6, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.
Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 Порядку №6, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п.13 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що відповідно до матеріалів справи сума ЄСВ яка підлягає сплаті за жовтень 2013 року своєчасно сплачена у повному обсязі, а за березень 2015 року була вчасно сплачена, однак помилково зарахована на інші рахунки та за різними кодами класифікації доходів бюджету.
З огляду на зазначене, станом на день винесення оскаржуваного рішення відповідачу було відомо про фактичну сплату позивачем належної суми ЄСВ.
Згідно з п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
З наведеного слідує, що для визначення правильності нарахування штрафу та пені слід встановити факт невиконання платником ЄСВ обов'язку по сплаті сум внеску, а також розмір недоїмки, на який нараховано штраф та пеню.
При цьому, законодавцем визначено порушення, за вчинення яких до порушника застосовуються штрафні санкції. Зокрема, таким порушенням є несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) ЄСВ.
Для підтвердження факту несплати ЄСВ, як узгодженої суми грошового зобов'язання, необхідно встановити, що платник ЄСВ не вчиняв дій, спрямованих на перерахування ЄСВ до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування ЄСВ до державного бюджету в строк, встановлений п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону №2464-VI має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника ЄСВ при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.2 ч.11 ст.25 вказаного Закону.
Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми ЄСВ не може вважатися достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми ЄСВ у визначений вказаною нормою Закону строк, а відтак для застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені.
Окрім того, позивачем доведено, що ним вживалися заходи для своєчасної та повної сплати ЄСВ, за таких умов твердження відповідача про те, що помилка платника ЄСВ не може бути достатньою підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій та пені не ґрунтується на вимогах закону.
Водночас, відповідачем не спростовано, що сплачені позивачем кошти не надійшли на єдиний казначейський рахунок, такий рахунок був закритий або не був закріплений за відповідачем.
Суд зазначає, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, після виявлення помилки позивач вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю, а саме звернувся до відповідача про перерахування коштів з одного рахунку, де обліковується переплата до іншого, де обліковується недоїмка.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що помилка під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного внеску у строк, встановлений Законом №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 у справі №822/3323/17.
З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин справи, суд дійшов до висновку, що доводи, якими контролюючий орган обґрунтовує свої твердження про порушення позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та які покладені в основу оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, є не обґрунтованими.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про протиправність рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0088035113 від 20.08.2018.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Тому суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника, буд.7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправним та скасування рішення №0088035113 від 20 серпня 2018 року, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення №0088035113 від 20.08.2018 Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 704 (сімсот чотири) грн 80 (вісімдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 27 травня 2019 року.
Суддя А.В. Горовенко