Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 червня 2019 р. Справа№200/5823/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 )
до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154)
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 7 грудня 2018 року про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання відповідача повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням періодів роботи, які внесені в трудову книжку від 10 липня 1978 року серії НОМЕР_4, індивідуальних відомостей про застраховану особу, форма ОК-5 та розгорнутої виписки з облікової картки застрахованої особи ( ОК -2) з 1998 року по 2014 рік (з урахуванням уточненого адміністративного позову, наданого позивачем 27 травня 2019 року).
2 травня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/5823/19-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та запропонував позивачу уточнити позовні вимоги в частині зазначення дати оскаржуваного рішення відповідача.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27 вересня 2018 року звернулась до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії. Рішенням від 7 грудня 2018 року, копію якого отримала лише 12 квітня 2019 року було відмовлено в призначенні пенсії з наступних підстав. Позивач претендувала на призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідачем Покровським об'єднаним ПФУ Донецької області, до страхового стажу зараховано лише 6 років 5 місяців 24 дні. До страхового стажу не зараховані періоди роботи, які внесені в трудову книжку від 10 липня 1978 року серії НОМЕР_4 , так як в ній не вірно зазначено по батькові « ОСОБА_1 » (на російській мові). В індивідуальних відомостях про застраховану особу з 1998 року по 2014 рік ( ОК -5) не вірно зазначено прізвище « ОСОБА_1 ». В розгорнутій виписці з облікової картки застрахованої особи ( ОК -2 ) не вірно зазначено прізвище « ОСОБА_1 » з 2002 року по 2014 рік. Таким чином, до страхового стажу зараховано тільки період роботи з 1998 року по 2001 рік, в яких вірно зазначено прізвище. Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу, які видані 27 вересня 2018 року на ім'я ОСОБА_1 , номер облікової картки НОМЕР_1 , за певні періоди сплачувались страхові внески. В трудовій книжці у графі по-батькові « ОСОБА_1 » записана літера «И» замість « Й », але всі інші відомості, дата народження, ідентифікаційний номер один і той самий, періоди роботи збігаються, що свідчить про те, що зазначені документи відносяться до однієї і тієї ж особи.
Відповідач правом надання відзиву не скористався, витребуваних судом доказів не надав та не повідомив про причини не подання доказів, тому відповідно до положень статей 159, 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами справи та в межах заявлених позовних вимог.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого 4 листопада 1996 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Позивач є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка від 20 вересня 2018 року № 0000619622.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судом встановлено, що записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 на ім'я позивача підтверджується, що позивач з 3 травня 1978 року по 25 квітня 1979 року та з 23 червня 1982 року по 1 квітня 2008 року працювала на відповідних посадах. З Індивідуальних відомостей про застраховану особу, вбачається, що позивач продовжував працювати до вересня 2014 року включно.
Судом встановлено, що позивач 27 вересня 2018 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви були додані заява № 7715 від 27 вересня 2018 року, копія трудової книжки від 10 липня 1978 року, свідоцтва про народження, свідоцтво про укладення шлюбу, свідоцтво про розірвання шлюбу, довідка ВПО, паспорта, РНОКПП.
7 грудня 201817 року за результатами розгляду вказаної заяви відповідачем було прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії позивача. В обґрунтування даного рішення відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи, які внесені у трудову книжку від 10 липня 1978 року серії НОМЕР_4 , так як в ній не вірно зазначено по батькові « ОСОБА_1 » (на російській мові). В індивідуальних відомостях про застраховану особу з 1998 року по 2014 рік ( ОК -5) не вірно зазначено прізвище « ОСОБА_1 ». В розгорнутій виписці з облікової картки застрахованої особи ( ОК -2 ) не вірно зазначено прізвище « ОСОБА_1 » з 2002 року по 2014 рік. Таким чином до страхового стажу зараховано тільки період роботи з 1998 року по 2001 рік, в яких вірно зазначено прізвище заявниці. За таких обставин вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.
Суд зазначає, що дійсно, у трудовій книжці позивача її по батькові зазначено « ОСОБА_1 », а у індивідуальних відомостях про застраховану особу за період з з 1998 року по 2014 рік зазначено прізвище позивача « ОСОБА_1 ».
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення», цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Як передбачено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в пункті 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Питання подання документів для призначення (перерахунку) пенсій регулюються Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.
Як встановлено пунктом 4.7. Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування періодів роботи позивача, які зазначені у трудовій книжці та у Індивідуальних відомостях про застраховану особу, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами за період з 3 травня 1978 року по 1 квітня 2008 року. Такі помилки як зазначення у по батькові фактично букви « И » замість « Й » є несуттєвими, щоб взагалі не прийняти їх для врахування при призначенні пенсії позивачу.
Щодо невірного зазначення прізвища позивача в Індивідуальних відомостях про застраховану особу за період з 1998 року по 2014 рік, а саме замість « ОСОБА_1 » зазначено « ОСОБА_1 », у зв'язку з чим відповідач не врахував страховий страж за цей період суд зазначає, що по-перше, дана відомість сформована спеціальним програмним забезпеченням Пенсійного фонду України, тобто позивач не може відповідати за ц помилку, том паче, що у даній відомості зазначено номер облікової картки НОМЕР_1 , який належить саме позивачу. По-друге, в матеріалах справи наявне рішення Красноарміського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2018 року № 233/5530/18, яким було встановлення факт належності позивачу дипломів, які були видані з помилкою у прізвищі, а саме, замість « ОСОБА_1 » було зазначено « ОСОБА_1 », що також свідчить про те, що це є формальною, несуттєвою помилкою щоб взагалі не приймати зазначені дані для врахування при призначенні пенсії позивачу.
Як передбачено частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку що, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пенсії, управління діяло без врахування всіх істотних обставин, внаслідок чого позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.
Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.
За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. відповідно до квитанції від 23 квітня 2019 року.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, 154) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 7 грудня 2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 вересня 2018 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу періоди роботи, які внесені у трудову книжку від 10 липня 1978 року серії НОМЕР_4, Індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5 з 1998 року по 2014 рік, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Стягнути з Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 3 червня 2019 року. Повне судове рішення складено 3 червня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Смагар С.В.