Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 червня 2019 р. Справа№200/5756/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (ЄДРПОУ 23346787; 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Поштова, 5) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати з квітня 2017 року по березень 2019 року пенсії за віком та зобов'язання поновити виплату пенсії та виплатити заборгованість з пенсії за віком за період з квітня 2017 року по березень 2019 року включно.
В обґрунтування позову посилається на те, що вона є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою і, відповідно до довідки від 01 грудня 2014 №1426/17001, як внутрішньо переміщена особа зареєстрована у м. Краматорськ Донецької області. Однак, з квітня 2017 року по березень 2019 року відповідачем припинено виплату пенсії без пояснення причин, що є порушенням діючого законодавства та її конституційних прав.
В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м.Краматорськ Донецької області. Виплата пенсії позивачеві припинена з 01.04.2017 після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб. Із заявою про поновлення виплати пенсії позивач не звертався, у зв'язку з чим відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 02 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розгляд справи проведено за правилами ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , є пенсіонером, взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та має право на отримання пенсії за віком.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
З 01.04.2017 відповідачем призупинена виплата пенсії позивачеві.
Як зазначено у відзиві відповідача, позивачеві припинено виплату пенсії з 01.04.2017 після обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії, гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.
Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Підстави для припинення виплати пенсії за рішенням органу Пенсійного фонду передбачені частиною 1 статті 49 Закону 1058-ІV, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, Законом № 1058-ІV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не підтвердження місця фактичного проживання або обмін інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб. Відповідач при вчиненні дій по припиненню виплати пенсії і при наданні роз'яснення про причини припинення виплати пенсії в порушення ч. 1 ст. 49 Закону 1058-ІV не прийняв відповідне рішення та не послався на Закон і його норму, що передбачає таке припинення, тобто не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати позивачу пенсії.
Також відповідачем не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу невиплати вже призначеної пенсії, як не підтвердження місця фактичного проживання або обмін інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб.
Посилання представника Управління на положення постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та "Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" і "Порядок здійснення контролю за їх проведенням", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365", суд не приймає до уваги з огляду на те, що вказані постанови є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу ніж Закон, які значно звужують встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем.
Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.
За таких обставин суд, виходячи з пріоритетності правових норм, застосовує вимоги ст.49 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що нездійснення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним та протиправним.
За таких обставин суд вважає обґрунтованими в цій частині вимоги позивача. Проте наголошує, що відповідачем вчинено не бездіяльність, а дії, які й мають бути визнані протиправними.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачеві, діяв у спосіб, не передбачений законодавством України.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яке, у відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду, набрало законної сили 04.09.2018.
У відповідності до приписів ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, оскільки дана адміністративна справа є типовою, суд, при ухваленні рішення враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаному рішенні за результатами розгляду зазначеної зразкової справи.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-ІV, пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови КМУ від 13 вересня 2017 року № 689 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів Державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Як вбачається з довідки від 01 грудня 2014 №1426/17001 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Судом враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я" (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».
Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з квітня 2017 року по березень 2019 року, а отже позов підлягає задоволенню.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов посилається на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.
Суд не приймає зазначені доводи відповідача та звертає його увагу на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.05.2019 встановлено, що з урахуванням приписів ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивачем строк звернення до суду з даним позовом не порушено.
Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Також, в позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Як вбачається з наведеної правової норми, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
В даному випадку суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання позивача.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 03 червня 2019 року позивачеві відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.
Частиною 2 ст. 133 КАС України визначено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року №2629-VIII визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, у місячному розмірі станом на 1 січня 2019 року становить 1921 грн.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.
Позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 4000,00 грн.
Ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що позивачем в обґрунтування заявленого клопотання надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 12.11.2018, додаткову угоду № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 12.11.2018, детальний опис робіт від 01.04.2019, акт № 1 приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги за договором про надання правової (правничої) допомоги від 12.11.2018 року, заключну виписку Приватбанку за період з 16.04.2019 по 16.04.2019.
Враховуючи приписи ст. 134 КАС України, а також те, що клопотання від відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не надходило, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 4000,00 грн. підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (ЄДРПОУ 23346787; 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) пенсії з квітня 2017 року по березень 2019 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (ЄДРПОУ 23346787; 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на визначений нею банківський рахунок в АТ «Ощадбанк» та виплатити заборгованість з пенсії за віком за період, починаючи з квітня 2017 року по березень 2019 року включно на її банківський рахунок, відкритий в уповноваженому банку АТ «Ощадбанк» для отримання пенсійних виплат.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (ЄДРПОУ 23346787; 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (ЄДРПОУ 23346787; 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03 червня 2019 року.
Суддя Ушенко С.В.