Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 червня 2019 р. Справа№200/5828/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Великоновосілківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, 103)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
26 квітня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому позивач просить:
- рішення Великоновосілківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11 березня 2019 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 визнати незаконним та скасувати;
- зобов'язати Великоновосілківське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 31 січня 1986 року по 16 березня 1994 року на посадах "гірничого робочого підземного", гірничого робочого з ремонту гірничих виробок», «прохідника підземного» в Шахті ім. Калініна ВО «Донецьквугілля»; з 19 березня 1994 року по 31 березня 1995 року на посаді «прохідника підземного» в НПК «Гірнича Технологія-2»; з 03 квітня 1995 року по 24 березня 1997 року на посаді «прохідника підземного» в Приватному виробничому підприємстві «Кросінг»; з 16 вересня 1998 року по 31 грудня 1998 року та з 01 січня 2001 року по 15 грудня 2003 року на посаді «прохідника підземного» в Шахті ім. Калініна» ДХК «Донецьквугілля» а також періоду служби в армії з 16 листопада 1983 року по 11 грудня 1985 року, та з врахуванням заробітку вказаного в довідках про заробітну плату №№ 54, 55 від 18 лютого 2019 року.
Ухвалою суду від 02 травня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04 березня 2019 року він звернувся до відповідача, із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою ним було надано усі документи необхідні для призначення пенсії. Рішенням управління 11 березня 2019 року йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, через відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Зазначене рішення позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.
Свою позицію відповідач вмотивував тим, що періоди роботи позивача з 31 січня 1986 року по 16 березня 1994 року, з 16 вересня 1998 року по 31 грудня 1998 року у ВП «Шахта ім. М. Калініна» не можливо зарахувати до пільгового стажу роботи згідно наданої позивачем довідки № 222 від 20 жовтня 2017 року, оскільки уточнююча довідка не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Позивачем разом із заявою про призначення пенсії були надані довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №№ 54, 55 від 18 лютого 2019 року, однак, зазначені довідки не можуть бути враховані при призначенні пенсії, оскільки вони не містять виписки з особових рахунків. В довідках № 54 та № 55 вказано, що «довідки видані на підставі рахунку № 2297, який знаходяться за адресою: 83017, м. Донецьк, пр. Миру, 44», отже, в документах, поданих позивачем разом з заявою про призначення пенсії, наявні розбіжності. Зазначена обставина є підставою для проведення перевірки згідно з ч. З ст. 44 Закону №1058. Однак, провести відповідну перевірку не можливо, оскільки архіви підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території. З огляду на наведене, приймаючи спірне рішення про відмову в призначенні пенсії, управління діяло виключно в межах своїх повноважень та керувалось вимогами чинного законодавства України, оскільки на теперішній час у ОСОБА_1 відсутній стаж, необхідний для призначення пенсії на пільгових умовах. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорту серії НОМЕР_2 .
04 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача, із заявою № 711 про призначення йому пенсії за віком, відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Разом із заявою ним було надано документи необхідні для призначення пенсії.
Рішенням управління від 11 березня 2019 року № 711 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії згідно з ч. 2 п. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки немає необхідного пільгового стажу роботи на підземних роботах.
Рішення про відмову у призначенні пенсії від 11 березня 2019 року № 711 вмотивовано тим, що періоди роботи з 31 січня 1986 року по 16 березня 1994 року, з 16 вересня 1998 року по 31 грудня 1998 року в якості гірничого підземного, гірничого з ремонту гірничих виробів, прохідника у ВП «Шахта ім. М. Калініна» неможливо зарахувати до пільгового стажу роботи згідно наданої довідки № 222 від 20 жовтня 2017 року, оскільки уточнююча довідка не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Крім того, в рішенні відповідача від 11 березня 2019 року № 711 було зазначено, що при призначенні пенсії не враховано довідки про заробітну плату від 18 лютого 2019 року №№ 54,55 оскільки вони не містять виписки з особових рахунків. Тому потребують перевірки. Оскільки архіви підприємства знаходяться на території, непідконтрольній Українській владі, тому перевірити достовірність наданої інформації немає можливості.
Як вбачається, з письмових пояснень відповідача, Деякі періоди зараховані до загального стажу роботи, а не до пільгового.
Так, періоди роботи позивача з 31.01.1986 по 16.03.1994, з 16.09.1998 по 15.12.2003 у ВП «Шахта їм. М. Калініна» не можливо зарахувати до пільгового стажу роботи згідно довідки № 222 від 20.10.2017, оскільки уточнююча довідка не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. З довідки форми ОК-5 позивача вбачається, що відомості про пільговий стаж за період з 01.01.2001 року по 15.12.2003 року відсутні.
Уточнюючу довідку за період роботи з 19.03.1994 по 31.03.1995, з 03.04.1995 по 24.03.1997 ОСОБА_1 до управління не надавав. Зазначені періоди враховані до загального стажу роботи позивача згідно записів в трудовій книжці. Однак, для зарахування їх до пільгового стажу роботи потрібна уточнююча довідка.
Що стосується служби в армії з 16.11.1983 року по 11.12.1985 року, то цей період теж врахований до загального стажу роботи ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними документами з пенсійної справи Позивача.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" "в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України)".
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закон № 1058- ІV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п. 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (Законом № 1788-XII).
Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За змістом цих норм вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у позивача права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, є встановлення факту перебування особи в якості електрослюсаря підземного та виконання ним визначених робіт.
Щодо періодів роботи позивача за наступні періоди: з 31 січня 1986 року по 16 березня 1994 року на посадах гірничого робочого підземного, гірничого робочого з ремонту гірничих виробок, прохідника підземного на підприємстві Шахта ім. Калініна ВО «Донецьквугілля»; з 19 березня 1994 року по 31 березня 1995 року на посаді прохідника підземного в НПК «Гірнича Технологія-2»; з 03 квітня 1995 року по 24 березня 1997 року на посаді прохідника підземного в Приватному виробничому підприємстві «Кроссинг»; з 16 вересня 1998 року по 31 грудня 1998 року та з 01 січня 2001 року по 15 грудня 2003 року на посаді прохідника підземного на підприємстві Шахта ім. Калініна ДХК «Донецьквугілля», суд зазначає наступне.
З наявної в матеріалах справи трудової книжки серії НОМЕР_3 вбачаються наступні записи:
- №№ 5-12 про період роботи з 31 січня 1986 року по 16 березня 1994 року на посадах гірничого робочого підземного, гірничого робочого з ремонту гірничих виробок, прохідника підземного з повним робочим днем в шахті на підприємстві Шахта ім. Калініна ВО «Донецьквугілля»;
- №№ 13-14 про період роботи з 19 березня 1994 року по 31 березня 1995 року на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті на підприємстві «Гірнича Технологія-2»;
- №№ 15-16 про період роботи з 03 квітня 1995 року по 24 березня 1997 року на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті в Приватному виробничому підприємстві «Кроссинг»;
- №№ 19-21 про період роботи з 16 вересня 1998 року по 15 грудня 2003 року на посаді прохідника підземного з повним робочим днем в шахті на підприємстві Шахта ім. Калініна ДХК «Донецьквугілля».
Крім того, з наданої до матеріалів справи довідки ВП «Шахта імені Михайла Івановича Калініна» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» № 222 від 20 жовтня 2017 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вбачається, що ОСОБА_1 в період з 31 січня 1986 року по 16 березня 1994 року та з 16 вересня 1998 року по 15 грудня 2003 року працював повний робочий день на Шахті ім. Калініна та займав посади, які передбачені Списком №1.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки Намібії" зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів". Так, у справі "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &да) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш смертним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey 10.05.2001&й ). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіка Молдова та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони (тобто є окупованою) (Mozer v . the Republic of Moldova and Russia 23022016 & 142).
Отже, оскільки право позивача, як право на пенсію, ґрунтується на положеннях Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідач в своєму рішенні від 11 березня 2019 року № 711 посилається на те, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 не враховано довідку від 20 жовтня 2017 року № 222, оскільки вона не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та довідок про заробітну плату від 18 лютого 2019 року №№ 54,55 оскільки вони не містять виписки з особових рахунків, тому потребують перевірки. Оскільки архіви підприємства знаходяться на території, непідконтрольній Українській владі, тому перевірити достовірність наданої інформації немає можливості.
Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Оцінюючи копію наданої позивачем довідки від 20 жовтня 2017 року № 222 та довідок про заробітну плату від 18 лютого 2019 року №№ 54,55, виданих підприємством на тимчасово окупованій території України, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou V. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), згідно яких ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
За таких обставин суд дійшов висновку про можливість прийняття до уваги зазначеної довідки від 20 жовтня 2017 року № 222, довідок про заробітну плату від 18 лютого 2019 року № 54 та № 55, які підтверджують пільговий стаж позивача за Списком № 1.
Суд зазначає, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказаний період та інші надані до суду докази у їх сукупності свідчать про зайнятість останнього за відповідною професією, яка віднесена до Списку № 1. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними записами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день в шахті у шкідливих умовах праці при виконанні гірничих робіт та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірний період до суду не надано.
Щодо періоду служби позивача в армії з 16 листопада 1983 року по 11 грудня 1985 року, суд зазначає наступне.
З наявної в матеріалах справи трудової книжки серії НОМЕР_3 вбачаються наступні записи:
- № 4 про службу в лавах Радянської армії в період з 16 листопада 1983 року по 11 грудня 1985 року;
- № 5 про прийняття з 31 січня 1986 року в якості гірничого робочого підземного на підприємство Шахта ім. Калініна ВО «Донецьквугілля».
Суд зазначає. що на період проходження позивачем військової служби діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590.
Підпунктом «к» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16 Положення), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16 Положення) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Таким чином, період проходження позивачем військової служби повинен бути зарахований до його пільгового стажу за Списком № 1, оскільки така робота слідувала по закінченню військової служби, а саме позивач після закінчення військової служби працював в якості гірничого робочого підземного, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.
Зазначена позиція наведена в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 432/32/87/13-а та від 12 вересня 2013 року у справі № 258/1520/13-а.
Як вже зазначалось, відповідно до діючого законодавства, умовою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію, є наявність факту роботи у ці періоди на відповідній посаді, віднесеній до Переліку.
При цьому, суд зауважує, що приписи Порядку № 637 від 12 серпня 1993 року щодо необхідності надання додаткових підтверджуючих документів, застосовуються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, тоді як в ході розгляду справи встановлено та підтверджено наявність необхідного трудового стажу саме зі змісту трудової книжки.
Отже, позивачем надано усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження свого пільгового стажу.
У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі також - Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Відповідно до приписів ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може. зокрема прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, приймаючи рішення про призначення позивачу пенсії, відповідач має враховувати висновки рішення в даній адміністративній справі щодо наявності підтвердження пільгового стажу позивача з зарахуванням визначеного судом періоду.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача № 711 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 2 п. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Великоновосілківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 770,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією № 58 від 23 квітня 2019 року.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, у місячному розмірі станом на 1 січня 2019 року становить 1921 грн.
Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI, за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем заявлено дві похідні вимоги немайнового характеру.
Тобто розмір судового збору за подання вищевказаного адміністративного позову складає 768,40 грн.
Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, відповідно до приписів статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Великоновосілківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, 103, ЄДРПОУ: 42171290) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Великоновосілківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11 березня 2019 року № 711 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Великоновосілківське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, 103, ЄДРПОУ: 42171290) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) від 04 березня 2019 року № 711 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 2 п. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду та з урахуванням підтвердженого стажу в період роботи з 31 січня 1986 року по 16 березня 1994 року на посадах гірничого робочого підземного, гірничого робочого з ремонту гірничих виробок, прохідника підземного в Шахті ім. Калініна ВО «Донецьквугілля»; з 19 березня 1994 року по 31 березня 1995 року на посаді прохідника підземного в НПК «Гірнича Технологія-2»; з 03 квітня 1995 року по 24 березня 1997 року на посаді прохідника підземного в Приватному виробничому підприємстві «Кроссинг»; з 16 вересня 1998 року по 31 грудня 1998 року та з 01 січня 2001 року по 15 грудня 2003 року на посаді прохідника підземного в Шахті ім. Калініна ДХК «Донецьквугілля» а також періоду служби в армії з 16 листопада 1983 року по 11 грудня 1985 року, та з врахуванням заробітку вказаного в довідках про заробітну плату №№ 54, 55 від 18 лютого 2019 року до пільгового стажу роботи.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Великоновосілківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 03 червня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Абдукадирова К.Е.