04 червня 2019 р. Справа № 160/4974/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Арлевиль», державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради Лукашової Ірини Семенівни, третя особа - ОСОБА_2 про скасування рішення про створення юридичної особи та державної реєстрації заснування юридичної особи, -
30.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Арлевиль», державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради Лукашової Ірини Семенівни, третя особа - ОСОБА_2 , в якому просить:
- скасувати державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Арлевиль», ідентифікаційний код юридичної особи: 42891854, датою та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи від 18.03.2019 року за номером запису: 12241020000089740, що була вчинена Комунальним підприємством «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради в особі державного реєстратора Лукашової Ірини Семенівни.
- скасувати рішення засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Арлевиль» ОСОБА_2 від 14.03.2019 р. про створення в м. Дніпрі Товариства з обмеженою відповідальністю «Арлевиль».
Згідно з частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі, суддя виходить з наступного.
За змістом п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Відповідно до п.1, п.3 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.
Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує реєстраційні дії Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради, державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради Лукашової Ірини Семенівни, які полягають у протиправному внесенні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Арлевиль», а також просить скасувати рішення засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Арлевиль» ОСОБА_2 від 14.03.2019 р. про створення в м. Дніпрі Товариства з обмеженою відповідальністю «Арлевиль» у зв'язку з тим, що майно (а саме земельні ділянки: кадастровий номер НОМЕР_1 , кадастровий номер НОМЕР_2 , кадастровий номер НОМЕР_3 , кадастровий номер НОМЕР_4 , кадастровий номер НОМЕР_5 , кадастровий номер НОМЕР_6 , кадастровий номер НОМЕР_7 , кадастровий номер НОМЕР_8 ), яке було зазначено останнім як майно, яким формується статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Арлевиль» є спірним та щодо нього тривають судові процеси.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає, що ? частина вищезазначених земельних ділянок повинна належати йому.
Отже, в даному випадку порушеним є право позивача на майно, яке було передано до статутного капіталу юридичної особи при її утворенні.
Таким чином, даний спір має приватноправовий характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З матеріалів справи вбачається, що, в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 200/13295/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хайкіна О.Л., ТОВ «Надлан-33», ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу вищезазначених земельних ділянок недійсними.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що даний спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
В постанові від 02.12.2014р. (реєстраційний №42202901) Верховний Суд України зазначив, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Зважаючи на те, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією майнових прав особи, зокрема права власності на майно (земельні ділянки), тобто із цивільним правом, відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, суд приходить до висновку, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин є суд цивільної юрисдикції.
Розгляд справи в порядку адміністративного судочинства суперечить ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначені межі компетенції адміністративних судів.
Зазначене є підставою для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 19, 170, 171, 248, 287, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №160/4974/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Арлевиль», державного реєстратора Комунального підприємства «Будинок юстиції» Дніпропетровської обласної ради Лукашової Ірини Семенівни, третя особа - ОСОБА_2 про скасування рішення про створення юридичної особи та державної реєстрації заснування юридичної особи.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції.
Позовну заяву разом із усіма доданими до них документами повернути особі, яка звернулася до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна