04 березня 2010 р. № 5/63-6/135
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Кота О.В.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.,
розглянув
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бікор"
на рішеннягосподарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2009р.
у справі№5/63
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Світязь"
до1.Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бікор"
простягнення 41233,2грн. вартості підрядних робіт,
За участю представників:
- позивача: Синчук В.І., директор;
- відповідача1: не з'явилися;
- відповідача2: Ратушняк В.В., дов. б/н від 03.03.2010р., Ратушняк П.В., дов. б/н від 03.03.2010р.
У квітні 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Світязь" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бікор" про зобов'язання відповідачів сплатити на користь позивача вартість підрядних робіт на суму 41233,2грн.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2009р. у справі №5/63 (суддя Цюх Г.З.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бікор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" 41233,2грн. заборгованості за виконані підрядні роботи, 412,33грн. сплаченого державного мита та 118грн. оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у суді.
Не погодившись з прийнятим у справі рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бікор" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2009р. у справі №5/63 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В судове засідання представники Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників Відкритого акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття".
Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскарженого судового акту.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача-2, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, 19.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бікор" (генпідрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світязь" (підрядником) був укладений договір №19/10-07, за умовами якого генпідрядник доручає та оплачує, а підрядник приймає на себе виконання теплоізоляційних робіт по об'єкту "Реконструкція установки ЕЛЗУ АТ-3 ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття", об'єм яких визначається за затвердженою та підписаною сторонами проектно-кошторисною документацією (ЛК №2-1-7\зм.1; ЛК №2-1-8\зм.1; ЛК №7\зм.1; ЛК №2-4-11\зм.1), орієнтовною вартістю 442912,8грн., з яких ПДВ становить 73818,8грн.
Врахував положення ч.2 ст.844 Цивільного кодексу України, проаналізував договірні умови, визначені п.1.3 договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що кошторис на виконання робіт по договору від 19.10.2007р. є приблизним.
Як встановлено місцевим господарським судом, ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" здійснював поставку матеріалів для виконання робіт позивачем, однак всупереч проекту реконструкції ЕЛЗУ АТ-3 замість матів мінераловатних в обкладках з металічної сітки з обох сторін товщиною 100мм поставив мати мінераловатні безобкладочні товщиною 70мм. Викладене зумовило виконання позивачем додаткових робіт щодо улаштування додаткового шару ізоляції з матів і улаштування трьох шарів каркасу і ізоляції з сітки, улаштування риштувань на висоті від 16 до 30м, витрати на роботу на висоті від 10 до 30м.
При цьому, судом першої інстанції вказано, що ні генпідрядником, ні замовником не були підписані акти виконаних позивачем робіт за листопад-грудень 2007р.
Врахував викладене, приписи ч.4 ст.844 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції зазначив, що замовник і генпідрядник фактично погодили необхідність виконання підрядником додаткових робіт, а підписання представником замовника актів огляду прихованих робіт від 30.10.2007р., 05.11.2007р. та 19.11.2007р. свідчить про згоду замовника на збільшення об'єму робіт та, відповідно, й їх оплати, виходячи з приблизного кошторису.
При цьому, з листів Львівського державного інституту по проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств "Львівдігіронафтохім" від 28.11.2007р. №776 на лист ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" №1563-05 від 09.11.2007р. судом першої інстанції з'ясовано, що замовнику - ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" було відомо про те, що у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань щодо надання підряднику матеріалів за кошторисом - вказаний інститут на його запит запропонував розцінити роботи по збільшеній сумі.
З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення за рахунок відповідача-2.
Проте зазначені висновки суду першої інстанції є передчасними з наступних підстав.
У відповідності до ст.844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.
Натомість місцевий господарський суд, задовольняючи заявлені позовні вимоги, пославшись на умови п.1.2 договору підряду щодо визначення об'єму виконання теплоізоляційних робіт за затвердженою та підписаною сторонами проектно-кошторисною документацією (ЛК №2-1-7\зм.1; ЛК №2-1-8\зм.1; ЛК №7\зм.1; ЛК №2-4-11\зм.1), всупереч приписів ст.ст.38, 43 ГПК України не з'ясували наявності складеного та затвердженого за цим договором кошторису та визначеного в ньому узгодженого між позивачем та відповідачем-2 обсягу робіт.
Тоді як не з'ясування вказаних обставин свідчить про передчасність висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача-2 (підрядника) вартості додаткових підрядних робіт.
Враховуючи вищевикладене, неповне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, є порушенням вимог: ст.47 ГПК України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; ст.38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; ст.43 ГПК України, за якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки передбачені ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.
Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бікор" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2009р. у справі №5/63 скасувати.
Справу №5/63 передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя:О. Кот
Судді: С. Владимиренко
С. Шевчук