24 травня 2019 року Справа № 160/2318/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
при секретарі судового засіданняЗіненко А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: від відповідача: Осінніков К.В. Кекуатова Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альфатех» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/500003/2 від 01.02.2019р., -
12.03.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альфатех» звернулося з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС№UA110000/2019/500003/2 від 01.02.2019р. про коригування митної вартості товарів за ВМД № UA110190/2019/500294.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.01.2019р. було заявлено до митного оформлення товар - автомобільні шини за ЕМД №UA110190/2019/500294 за основним методом (за ціною договору) та за запитом Митниці упродовж 22.01.2019р. - 01.02.2019р. декларантом надавались додаткові документи та пояснення, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, проте відповідачем було прийнято оспорюване вищенаведене рішення про коригування митної вартості згідно якого митну вартість товару було скориговано з 34146,98 доларів США до 45062,30 доларів США, тобто збільшено митну вартість товару на 10915,32 доларів США. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим, неправомірним та безпідставним через відсутність доказів щодо порушення позивачем митного законодавства та через те, що митним органом були прийняті доводи декларанта, викладені у відповідях на Повідомлення №1,№2, №3, а тому позивач вважає, що подальші заперечення чи посилання не невирішені запитання щодо повноти/достовірності відомостей та/або документів про митну вартість товару, заявлену декларантом 17.01.2019р., що викладались Митницею у Повідомленнях №1, №2, №3, вважаються безпідставними та такими, що не мають під собою правового підґрунтя, оскільки відсутні у Повідомленні №4, а посадовою особою відповідача повністю підтверджено правову позицію ДФС України, викладену у листі від 15.03.2016р. №559/6/99-99-19-03-02-15, щодо необхідності включення до митної вартості оцінюваних товарів нерозподілених витрат на транспортно-експедиційні послуги, понесені до та після перетину митного кордону України, а, відтак, і підтверджено факт правомірності включення позивачем до складу митної вартості товару 100% вартості послуг на транспортно-експедиційне обслуговування за маршрутом - Qingdao, Китай - Дніпро, Україна. Окрім того, на вимогу Митниці перевізником була надана уточнююча довідка з інформацією про розподіл витрат на транспортно-експедиційне обслуговування до та після перетину митного кордону України, що підтверджено також і рахунком, при цьому, декларантом, враховуючи наявність наведеної уточнюючої довідки та рахунку, не заявлялось зменшення заявленої митної вартості, а тому позиція митного органу щодо «відсутності підтвердження складових митної вартості, виявлених невідповідностей заявленим відомостям» є невірною та спростовується самим митним органом у Повідомленні №4, у якому йдеться посилання на лист ДФС від 15.03.2016р. Позивач посилається і на те, що дійсно, ним не надано було банківських платіжних документів за договором на транспортно-експедиційне обслуговування, оскільки за п.3.3 наведеного договору була передбачена оплата послуг Замовником протягом 10 робочих днів з часу пред'явлення рахунку та за умови підписання актів виконаних робіт, проте, на 17.01.2019р. вантаж не прибув, акти не підписані, а тому правові підстави для здійснення оплати у позивача були відсутні, а у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України, якщо митний орган не може обґрунтовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично. Окрім того, позивач вказує і на те, що станом на дату подання позову транспортні витрати сплачені позивачем за платіжним дорученням №3532 від 21.02.2019р., а також і складений акт наданих послуг №88 від 16.01.2019р. та сплачено за специфікацією №18 від 24.11.2018р. і кошти за товар згідно платіжного доручення №158 від 29.01.2019р. Також позивач вважає, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правомірність заявленої ним митної вартості та його твердження про розмір митної вартості товару вважається правомірним, коли протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Додатково у відповіді на відзив позивач посилається на те, що твердження відповідача щодо наявності розбіжностей у поданих документах через не надання позивачем Додаткової угоди №2 від 18.10.2018р. до договору №TR-17012018 від 17.01.2018р.; щодо розбіжностей у пакувальному листі; щодо умов відвантаження, відображених у Інвойсі та Специфікації №18 від 24.11.2018р.; щодо витрат на транспортування та не включення до митної вартості товару обов'язкових експедиторських витрат; щодо розбіжностей у номерах Інвойсу у митній декларації відправлення; щодо розбіжностей у назві морського судна, вказані твердження про наявні у них розбіжності не відповідають дійсності, так як наведені розбіжності були усунуті позивачем шляхом надання додаткових документів та пояснень. Також позивач посилається і на те, що оскаржуване рішення не містить обґрунтування причин через які заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визначено; не містить наявної у митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; не містить вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; не містить обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування. За викладеного, позивач вважає, що на всі запити відповідача ним надавались вичерпні відповіді та всі запитувані документи, що підтверджували пояснення позивача, але неправомірно не враховані відповідачем, що призвело до прийняття незаконного рішення про коригування митної вартості ввезеного позивачем товару.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмовому відзиві на позов просив відмовити у задоволенні даного адміністративного позову у повному обсязі посилаючись на те, що позивач 17.01.2019р. звернувся до Митниці з метою здійснення митного оформлення товару: «шини пневматичні гумові, нові для автобусів та вантажних автомобілів» виробник TRIANGLE TYRE CO LTD, країна виробництва, Китай. Зазначений товар надійшов на підставі Специфікації №18 від 24.11.2018р. до зовнішньо-економічного контракту від 17.01.2018р. №TR-17012018. Контрактом не визначено умови поставки товару, його асортимент, кількість та умови оплати. Все це повинно бути зазначено у Специфікаціях. Так, за поданою Специфікацією №18 поставка товару здійснюється на умовах поставки FOB QINGDAO протягом 120 днів після передплати. При цьому, умови оплати товару - протягом 30-ти днів після отримання товару. Митна вартість товару була заявлена декларантом шляхом подання декларації за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 Митного кодексу України на рівні 172,72 доларів США. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, було встановлено, що надані документи містять розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товару та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме: п.8 договору передбачено перелік документів, які надаються покупцю, у тому числі сертифікат походження, проте зазначений документ декларантом до митного оформлення не наданий; у наданій Специфікації №18 від 24.11.2018р. зазначені умови доставки: 120 днів з моменту передплати. Умови оплати: 30 днів після отримання товару. Зазначені пункти є суперечливими, що дає можливість стверджувати про невизначеність умов оплати; у електронному інвойсі декларантом зазначена торгівельна марка TRIANGLE, яка не зазначена у товаросупровідних документах продавця та відправника; у пакувальному листі від 24.11.2018р. відсутнє посилання на Специфікацію №18 та інвойс №12182008377 за оцінюваною партією товару; у комерційному інвойсі зазначені інші умови відвантаження товару, ніж у Специфікації №18, що не передбачено умовами контракту від 17.01.2018р.; у наданому договорі умови оплати товару та його доставка узгоджується у додатках до контракту, які є його невід'ємною частиною; згідно наданої Специфікації №18 партія товару слідує на комерційних умовах поставки - FOB QINGDAO, за оцінюваною партією товару декларантом додані витрати на транспортування у розмірі 51731,26 грн. на підтвердження чого надано договір ТЕО №16018-159 від 21.12.2017р., рахунок на оплату №91 від 11.01.2019р. на суму 77742,68 грн. з ПДВ, довідку ТОВ «Хіллдом Логістик» від 11.01.2019р. №1101/19-6. У рахунку та довідці вартість морського фрахту складає 48059,25 грн., відомості щодо транспортно-експедиційних витрат за межами митної території України, які є обов'язковими складовими митної вартості товару, згідно до вимог п.10 ст.58 Митного кодексу України - відсутні у рахунку Експедитора на оплату. Внаслідок наведених розбіжностей та неповних відомостей, які містилися у поданих позивачем до митного оформлення документах, здійснити обчислення числових значень складових митної вартості товару на умовах FOB за оцінюваною партією товару було неможливо. У зв'зку із виявленими розбіжностями у поданих документах, у рамках проведених консультацій між декларантом та митним органом згідно Повідомлень Митниці №1, №2, №3, №4 у позивача були витребувані додаткові документи, проте подані декларантом документи та пояснення не усунули розбіжностей у поданих документах, оскільки декларантом на вимогу надати Додаткову угоду №2 від 18.10.2018р., було надано у якості додаткового документа оновлену Специфікацію №18 від 24.11.2018р. із зміненими умовами оплати та доставки, отже, у Митниці були наявні дві Специфікації №18 від 24.11.2018р. з однаковими реквізитами (номер та дата), проте із різними відомостями щодо умов доставки; у Специфікації №18, у Специфікації №18 (оновленій) та у інвойсі №12182008377 різні умови доставки; у наданому рахунку №91 від 11.01.2019р. відсутні відомості щодо вартості транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України, яка включається до числових значень складових митної вартості товару; також згідно ЕД №420420180000271420 та Е42044001002 вартість транспортних витрат складає 2310 доларів США, що не відповідає заявленим відомостям; у експортних деклараціях у графі «номер контракту» зазначено: 12182008377-1 та 12182008377-2, що не є тотожним з номером інвойсу - №12182008377; у наданому морському коносаменті у графі 21 ЕМД міститься інформація щодо судна MSC DANIELA у митних деклараціях експорту JINFENG3/8172, також у листі відправника №1 від 25.01.2019р. зазначено, що попереднє перевезення товару здійснювалося річковим видом транспорту від заводу у Weihai до порту QINGDAO, у зв'язку із декларуванням терміну поставки оцінюваної партії товару на умовах CIF, наявні сумніви щодо повноти включення транспортної складової до ціни товару в частині транспортних витрат; рахунок №91 від 11.01.2019р. містить інформацію щодо вартості морського фрахту по маршруту QINGDAO-Южний - 48059,25 грн.; транспортно-експедиційне обслуговування на території України - 3060,01 грн., що не відповідає транспортним витратам доданим декларантом згідно декларації митної вартості - 51731,26 грн., витрати до кордону України згідно рахунку №91 та рахунку № 91* від 11.01.2019р. неможливо ідентифікувати із витратами, включеними декларантом як складову митної вартості відповідно до вимог п.10 ст.58 Митного кодексу України, отже, у Митниці наявні декілька варіантів рахунків на оплату послуг експедитора № 91 та №91* щодо надання декларантом відомостей складових загальної суми послуг, числові значення вартості послуг яких відрізняються від поданої разом з ЕМД, тобто наявні декілька варіантів первинно-бухгалтерського документа Експедитора на виконання однієї і тієї ж послуги по перевезенню оцінюваної партії товару згідно договору №16018-159. Також і довідки ТОВ «Хіллдом Логістик» від 11.01.2019р. про те, що транспортно-експедиційні послуги на території України з урахуванням ПДВ складають 3672,01 грн. не відповідає відомостям довідки цього ж ТОВ «Хіллдом Логістик» від 29.01.2019р. - 2258,50 грн. При цьому, відповідач вказує на те, що посадовою особою Митниці неодноразово зазначалось про відсутність у повному обсязі інформації щодо транспортної складової митної вартості товару під час проведення консультацій, проте належних доказів для спростування зауважень Митниці надано позивачем не було. Щодо надання платіжних доручень про оплату за транспортні витрати від 19.02.2019р. та акту виконаних робіт №88 від 16.01.2019р., то відповідач просить вказані документи не враховувати, оскільки вказані документи до митного оформлення не надавалися та митним органом не оцінювалися. За таких обставин та враховуючи, що декларантом наданими документами не були підтверджені числові значення складових митної вартості ввезеного товару, митним органом з дотриманням послідовності застосування методів визначення митної вартості товару, митна вартість товару №1 була визначена згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України та ґрунтується на митній вартості подібного товару враховуючи країну виробництва та експорту, за резервним методом за ЕМД №UA100050/2019/277685 від 25.01.2019р. на рівні 237,17 доларів США/шт. (враховуючи додаткову одиницю товару згідно заявленого декларантом коду товару). Також відповідач зазначає, що у рішенні про коригування, у графі 33 зазначено причини через які митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні згідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 та ст.55 Митного кодексу України. З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення Митниця діяла у спосіб, що передбачений чинним законодавством.
Ухвалою суду від 26.03.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 22.04.2019р. 13:30 годину (а.с.2).
Надалі, розгляд справи було відкладено до 20.05.2019р., а також у судовому засіданні оголошувалася перерва до 24.05.2019р., що підтверджується змістом протоколів судового засідання (а.с.218-219, 237-239).
У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альфатех» 05.11.2010р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Сухомлинського, буд. 48Б , що підтверджується копією Виписки з ЄДРПОУ від 15.02.2019р. та копією Статуту позивача (а.с.129-130, 135-140).
17.01.2019р. позивачем було подано до митного оформлення ЕМД №UA110190/2019/500294 за якою декларантом було заявлено до митного оформлення товар - «шини пневматичні гумові, нові для автомобілів та вантажних автомобілів», виробник «TRIANGLE TYRE CO LTD», країна виробництва, Китай за ціною договору (основний метод) на рівні 172,72 долари США/шт. на загальну суму 34146,98 доларів США, що підтверджується змістом копії відповідної ЕМД (а.с.17-18).
При цьому, з метою підтвердження митної вартості товару, разом із вищевказаною МД були подані наступні документи, а саме: контракт №TR-17012018 від 17.01.2018р.; комерційний інвойс №12182008377 від 24.11.2018р.; Специфікація №18 від 24.11.2018р. до контракту; морський коносамент №SHWS218111728; договір на ТЕО №16018-159 від 21.12.2017р.; рахунок на оплату транспортних витрат №91 від 11.01.2019р., що підтверджується копіями наведених документів, наявних у справі (а.с.19-86).
За результатами перевірки поданих декларантом документів, доданих до митної декларації, Митницею було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товару та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме: сертифікат походження, який передбачений п.8 договору, не наданий; у Специфікації №18 від 24.11.2018р. умови поставки є суперечливими, що свідчить про невизначеність умов доставки та оплати; у електронному інвойсі зазначена торгівельна марка TRIANGLE, яка не зазначена у товаросупровідних документах продавця та відправника; у пакувальному листі відсутнє посилання на Специфікацію №18 від 24.11.2018р. та інвойс №12182008377 за оцінюваною партією товару; у комерційному інвойсі умови відвантаження інші ніж у Специфікації №18, що не передбачено умовами контракту; не надано додатків до контракту, які є невід'ємною частиною контракту; згідно договору ТЕО №16018-159 та рахунку №91 від 11.01.2019р. витрати на транспортування за умовами поставки FOB QINGDAO, склали 77742,68 грн. з ПДВ, в той час, коли позивачем за оцінюваною партією товару були додані витрати на транспортування у розмірі 51731,26 грн., у довідці ТОВ «Хіллдом Логістик» №1101/19-6 вартість морського фрахту склала 48059,25 грн., у наданих документах транспортно-експедиційні витрати за межами митної території України, які обов'язково включаються у митну вартість товару за п.10 ст.58 МК України, відсутні (а.с.19-86).
Зазначені розбіжності у числових значеннях складових митної вартості ввезеного декларантом товару не дали можливості Митниці здійснити митне оформлення ввезеного позивачем товару за ціною договору (основний метод).
У рамках проведених консультацій між митним органом та декларантом з метою усунення виявлених розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості ввезеного товару, митним органом неодноразово (22.01.2019р., 24.01.2019р., 28.01.2019р., 30.01.2019р. та 01.02.2019р.) на адресу позивача були надіслані Повідомлення за №1, №2, №3, №4 з приводу необхідності надання декларантом додаткових документів для підтвердження числових значень складових митної вартості товару (зокрема, що стосувалися розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товару по витратах на транспортування товару на умовах FOB, які були включені позивачем до складових митної вартості товару у розмірі 51731,26 грн., а надані рахунок на оплату таких витрат у іншій сумі - 77742,68 грн. з ПДВ, тобто надані документи містили розбіжності у сумах витрат на транспортування товару), що підтверджується їх копіями (а.с.39-41, 57-59, 74-75, 88-89, 91-97).
На всі вимоги митного органу декларантом були надані додаткові документи, а саме: письмові пояснення, додаткову угоду №О2 до контракту, де п.8 договору викладений у іншій редакції та не містив уже такого документу як сертифікат походження; Специфікацію №18 (оновлену) від 24.11.2018р., рахунок витрат на транспортування №91* від 11.01.2019р., листи виробника та листи Експедитора - ТОВ «Хіллдом Логістик» (а.с.42-43,44-45,61-62, 68-69,76-78,79-80,84-86,90).
За результатами розгляду додатково поданих декларантом документів, 01.02.2019р. митним органом було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/500003/2 за яким митну вартість товару було скориговано за 2-г - резервним методом визначення митної вартості на рівні 237,17 доларів США/шт. на загальну суму 45062,30 доларів США за ЕМД № UA100050/2019/277685 від 25.01.2019р. виходячи із наявної у митного органу інформації щодо подібного товару з урахуванням країни походження, відправлення, виробника, торгівельної марки, опису та призначення товару, технічних характеристик, умов поставки - FOB QINGDAO та характеру угоди - укладеної з виробником, що підтверджується змістом наведеного рішення (а.с.15-16,156-163).
Позивач оспорює наведене рішення про коригування митної вартості ввезеного ним товару, просить визнати його протиправним та скасувати посилаючись на те, що ним були подані всі документи, які підтверджували числові значення складових митної вартості оцінюваного товару, а тому у Митниці не було жодних підстав, визначених митним законодавством, для прийняття спірного рішення та коригування митної вартості товару за резервним методом.
Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.
Частина 1 ст. 49 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи - ч.3 ст.53 Митного кодексу України.
За ч.1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу - ч.3 ст.54 Митного кодексу України.
У відповідності до вимог ч.6 ст. 54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) - ч.2 ст. 57 вказаного Кодексу.
Частиною 3 ст.57 МК України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. - ч.4 ст. 57 МК України.
У відповідності до ч.8 ст. 57 наведеного Кодексу, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Також за приписами п. 6 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно до вимог п.6 ч.2 ст. 53 наведеного Кодексу, встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість є у тому числі і транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню - п. 2 ч.2 ст. 52 Митного кодексу України.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально - п.21 ст. 58 Митного кодексу України.
Аналізуючи вказані норми митного законодавства, можна дійти висновку, що саме на декларанта покладено обов'язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, використані декларантом документи повинні бути об'єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню, також підлягають включення до ціни товару і витрати на його транспортування, які не були включені до ціни товару, а у разі, якщо дані, які містяться у поданих документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Тобто, митниця, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органові, має право витребувати у декларанта додаткові документи, що є її правом, здійсненим у межах повноважень.
Безумовно, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.
В той же час, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки.
При цьому, обов'язок доведення митної вартості заявленого до митного оформлення ввезеного товару покладається саме на декларанта такого товару, тобто на позивача та надані декларантом документи повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Разом з тим, як встановлено судом із аналізу наданих документів, позивачем 17.01.2019р. одночасно із митною декларацією були подані до митного оформлення оцінюваного товару документи, які містять наступні розбіжності, а саме:
- згідно п.3 контракту від 17.01.2018р. передбачено надання експортної декларації та сертифікату походження. Зазначені документи не надані декларантом до митного оформлення;
- у наданій Специфікації №18 від 24.11.2018р. зазначені умови доставки: 120 днів з моменту передплати. Умови оплати: 30 днів після отримання товару, що суперечить одне одному та виходячи з вимог ст.49 МК України заявлений рівень митної вартості не обчислюється як ціна, що фактично сплачена;
- у електронному інвойсі декларантом зазначена торгівельна марка TRIANGLE, яка не зазначена у товаросупровідних документах продавця та відправника. На підставі яких документів декларантом внесені відповідні відомості;
- у наданому пакувальному листі від 24.11.2018р. відсутнє посилання на Специфікацію №18 та інвойс №12182008377 за оцінюваною партією товару;
- у наданому комерційному інвойсі зазначені інші умови відвантаження товару ніж у Специфікації №18, що не передбачено умовами контракту від 17.01.2018р., у наданому договорі умови оплати товару та його доставка узгоджується у додатках до контракту, які є невід'ємною частиною, додатку до договору не надано;
- п.8 договору від 17.01.2018р. узгоджено перелік товаросупровідних документів, що продавець надсилає з товаром. Сертифікат походження до митного оформлення не надано;
- згідно наданої Специфікації партія товару слідує на комерційних умовах поставки FOB QINGDAO (продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з доставкою товару на борт судна, що є складовою митної вартості товару). Декларантом за оцінюваною партією товару додані витрати на транспортування у розмірі 51731,26 грн. на підтвердження чого надано наступні документи: договір ТЕО №16018-159 від 21.12.2017р., рахунок на оплату №91 від 11.01.2019р. на суму 77742,68 грн. з ПДВ (де, у тому числі, включені і витрати на транспортування по території України, які не є складовою митної вартості товару за п.10, п.11 ст.58 МК України), довідку ТОВ «Хіллдом Логістик» від 11.01.2019р. №1101/19-6 у яких вартість морського фрахту складає 48059,25 грн. та наведені розбіжності у числових значеннях складових митної вартості унеможливили обчислення числових значень складових митної вартості на умовах FOB за оцінюваною партією товару, оскільки транспортно-експедиційні витрати за межами митної території України (які включаються до складових митної вартості товару) у наданому рахунку відсутні.
Наведені факти розбіжностей у вищенаведених документах та не надання повної і достовірної інформації про оцінювану партію товару, зокрема, додатків до договору та витрат на транспортування за умовами поставки FOB, які б піддавались обчисленню, представником позивача у ході судового розгляду справи жодними доказами не спростовано, навпаки, підтверджено в усних поясненнях наявність у поданих документах помилок.
Отже, наявність розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товару щодо включення до складових його вартості транспортних витрат до кордону України, є очевидною, а тому у Митниці були обґрунтовані сумніви упевнитися у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, що є підставою для витребування у декларанта додаткових документів.
Так, Митницею були надіслані на адресу позивача Повідомлення №1, №2, №3 та №4 на які позивачем були надані додаткові документи 24.01.2019р., а саме: скановану копію митної декларації країни відправлення, рахунок на оплату №91 від 11.01.2019р. (повторно), додаткову угоду №2 від 18.10.2018р. до контракту, Специфікацію №18 (ОНОВЛЕНА), відповідь ТОВ «ТД «Альфатех» від 23.01.2019р. №23/01/2019-4, комерційний рахунок 12182008377 (повторно) та його переклад, пакувальний лист (повторно) та його переклад, довідку від 11.01.2019р. №1101/19-6 (повторно);
- 28.01.2019р. надані додаткові документи, а саме: відповідь від 28.01.2019р. №28/01/2019-3, лист TRIANGLE TYRE CO.,LTD від 25.01.2019р. №1 щодо назви морського судна та умов поставки СІF у експортній декларації та його переклад, лист TRIANGLE TYRE CO., LTD від 25.01.2019р. №2 щодо помилок у Специфікації №18 від 24.11.2018р. та його переклад, лист експедитора ТОВ «Хіллдом Логістик від 25.01.2019р. №2501/1, митну декларацію країни відправлення (повторно), витяги з листування між покупцем та продавцем;
- 30.01.2019р. були надані додаткові документи, а саме: довідку ТОВ «Хіллдом Логістик від 29.01.2019р. №2901/19-5, лист TRIANGLE TYRE CO.,LTD від 29.01.2019р. №* та №9, прінскрін листування, лист ТОВ «ТД Альфатех» від 29.01.2019р. №29/01/2019-2, наказ ТОВ «ТД Альфатех» №53 від 28.01.2019р. «Про призначення в.о. директора», рахунок на оплату ТОВ Хіллдом Логістик від 11.01.2019р. №91*.
За результатами розгляду поданих декларантом додаткових документів посадовою особою митного органу були встановлені наступні розбіжності, а саме:
- у митній декларації країни відправлення №420420180000271420 у графі «контракт» зазначені реквізити документу №12182008377-1, що не подавався декларантом до митного оформлення;
- умови поставки у вищенаведеній митній декларації країни відправлення зазначені СІF, що не відповідає заявленим відомостям - FOB;
- у графі «морське судно» ЕК декларації зазначене JINFENG3/8172, що не відповідає відомостям графи 21 ЕМД та морського коносаменту - MSC DANIELA;
- фактурна вартість товарів згідно Специфікації №18 складає 235483,80 доларів США, що не відповідає відомостям митної декларації країни відправлення №420420180000271420 - 196453,6 доларів США;
- відомості щодо вагових обсягів товару згідно Специфікації №18 - 98 459 кг та 2204 штуки також не відповідають відомостям ЕК - 82363 кг та 1754 штук;
- Додаткову угоду №2 від 18.10.2018р., що змінює умови контракту від 17.01.2018р. в частині пункту 8, не взяті до уваги з причин не надання цієї угоди до митного оформлення про що свідчить відомості графи 44 ЕМД №UA110190/2019/500294;
- у якості додаткового документи позивачем надано ОНОВЛЕНУ Специфікацію №18 від 24.11.2018р. зі зміненими умовами оплати та доставки, а отже, наявність у митного органу двох специфікацій з одним номером та одною датою, проте із різними відомостями щодо умов доставки суперечить вимогам п.2 ст.52 МК України;
- у пакувальному листі відсутнє посилання на Специфікацію №18 та інвойс №12182008377 у зв'язку з чим ідентифікувати наданий пакувальний лист з оцінюваною партією товару, який містить відомості щодо ваги нетто/брутто інші ніж заявлені у графі №35 та 38 ЕМД та відсутність посилань на основні документи - неможливо;
- щодо розбіжностей в умовах відвантаження у інвойсі та специфікації: у Специфікації №18 зазначено: «доставка: протягом 120 днів після передплати»; у Специфікації №18 (оновленій) «доставка: протягом 120 днів після замовлення»; у інвойсі №12182008377 «відвантаження: протягом 90 днів з дня передплати»;
- щодо розбіжностей у витратах на транспортування та не включення до митної вартості обов'язкової складової - експедиторських витрат: транспортно-експедиційні витрати на території України наявні у рахунку №91 від 11.01.2019р. (які не включаються у митну вартість товару та не є базою оподаткування), тоді як транспортно-експедиційні витрати за межами митної території України ( які є складовими митної вартості товару) у наданому рахунку відсутні;
- вартість транспортних витрат згідно експортних декларацій №420420180000271420 та Е42044001002 складає 2310 дол. США, що не відповідає заявленим відомостям;
- у експортних деклараціях у графі «номер контракту» зазначено:12182008377-1 та 12182008377-2, що не є тотожним з номером поданого до митного оформлення номером інвойсу - №12182008377;
- щодо назви морського судна: у наданому морському коносаменті у графі 21 ЕМД міститься MSC DANIELA, у митних деклараціях експорту - JINFENG3/8172; також у листі відправника №1 від 25.01.2019р. зазначено, що попереднє перевезення товару здійснювалося річковим видом транспорту від заводу Weihai до порту QINGDAO у зв'язку з чим використання більш ніж одного виду транспорту суперечить основним правилам інтерпретації Інкотермс-2010 з використанням умов поставки СІF, а тому наявні сумніви щодо повноти включення транспортної складової до ціни товару в частині транспортних витрат;
- наданий рахунок №91 від 11.01.2019р., який містить відомості щодо вартості морського фрахту по маршруту QINGDAO - Южний - 48059,25 грн.; транспортно-експедиційне обслуговування на території України - 3060,01 грн., що не відповідає транспортним витратам доданих декларантом до митної вартості товару згідно митної декларації - 51731,26 грн. Витрати до кордону України згідно рахунку №91 та рахунку №91* від 11.01.2019р. неможливо ідентифікувати із витратами, включеними декларантом як складову митної вартості відповідно до вимог п.10 ст.58 МК України. Отже, у Митниці наявні декілька варіантів рахунків на оплату послуг Експедитора № 91 та № 91 * щодо надання відомостей складових загальної суми послуг, числові значення вартості послуг яких відрізняються від поданої разом з ЕМД. Пунктом 3.3 договору ТЕО №16018-159 передбачена оплата за транспортні послуги протягом 10 робочих днів з дня пред'явлення рахунку, проте банківські платіжні документи декларантом не надані;
- згідно довідки ТОВ «Хіллдом Логістик» від 11.01.2019р. №1101/19-6 транспортно-експедиційні послуги на території України з урахуванням ПДВ складають 3672,01 грн., зазначене не відповідає відомостям довідки ТОВ «Хіллдом Логістик» від 29.01.2019р. №2901/19-5 - 2258,50 грн. (а.с.55-56,63, 78-80).
Вищевказані розбіжності у додаткових документах позивача є очевидними, зокрема, щодо транспортно-експедиційних витрат, які в обов'язковому порядку повинні бути включені декларантом до складових митної вартості товару за умовами поставки FOB згідно до вимог п.6 ч.10 ст.58 Митного кодексу України.
Наведені розбіжності у поданих декларантом додаткових документах не спростовані представником позивача у ході судового розгляду справи жодними належними, достатніми та достовірними доказами у розумінні ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, із наведеного судом встановлено, що при митному оформленні товару позивачем до митного органу не було надано повних та достовірних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, і щодо транспортно-експедиційних витрат, які включаються до складових митної вартості товару згідно до вимог п.6 ч.10 ст.58 МК України з урахуванням аналізу вищенаведених документів та аналізу норм митного законодавства України.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що відсутність повних та достовірних відомостей, що підтверджують здійснення Покупцем всіх платежів, у тому числі і витрат понесених на транспортування товару до митного кордону України (які включаються в обов'язковому порядку до числових значень складової митної вартості товару), з урахуванням умов постави - FOB, унеможливлюють підтвердження числового значення митної вартості імпортованих товарів за заявленою декларантом ціною договору (основним методом).
Вищезазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст.58 МК України в повному обсязі.
У ході судового розгляду справи представник позивача не зміг спростувати вищенаведені неповні та недостовірні відомості щодо оцінюваної партії товару, які містяться у поданих до митного оформлення документах жодними належними та обґрунтованими доказами виходячи з вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, за таких обставин, необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у ЕМД та їх уточненні, є очевидною.
Недостатність інформації для підтвердження заявленої позивачем митної вартості у наданих ним документах, розбіжності у числових значеннях складової митної вартості товару у наданих позивачем бухгалтерських документах (рахунках №91, №91* від 11.01.2019р. та листах Експедитора - ТОВ «Хіллдом Логістик») унеможливили застосування першого методу ( за ціною договору).
В той же час, згідно ст.59 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5- 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
За приписами статті 60 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Частиною 1 ст.62 Митного Кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.
За приписами ст.63 наведеного Кодексу, передбачено, що для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:
1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;
2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;
3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях згідно положень ст.64 Митного кодексу України.
Так, як встановлено судом, митним органом було проведено процедуру консультацій з декларантом з метою визначення митної вартості товару придбаного позивачем та застосовано послідовність методів визначення вартості товару, що підтверджується змістом оспорюваного рішення та не спростовано представником позивача жодними належними, достатніми та достовірними доказами у відповідності до вимог ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з неможливістю застосування методів щодо ідентичних та подібних товарів, методів віднімання та додавання, що обґрунтовано у оспорюваному рішенні, приймаючи за основу наявну у митного органу інформацію щодо митного оформлення подібного товару згідно країни походження, відправлення, виробника TRIANGLE TYRE CO.,LTD, торгівельної марки TRIANGLE, опису товару, призначення товару, технічних характеристик, умов поставки - FOB QINGDAO, характеру угоди - контракт з виробником, митним органом митна вартість ввезеного позивачем товару (шини) була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2г - резервний метод за ЕМД №UA100050/2019/277685 від 25.01.2019р. на рівні 237,17 доларів США/шт. (враховуючи додаткову одиницю товару згідно заявленого декларантом коду товару) (а.с.156-163).
Отже, виходячи із встановлених наявних у поданих позивачем документах до митного оформлення розбіжностей, а також розбіжностей у поданих документах щодо витрат на транспортування, які не піддаються обчисленню (витрати на транспортування, які були включені декларантом до складу митної вартості товару згідно декларації митної вартості склали 51731,26 грн., а рахунок №91 та рахунок № 91 * від 11.01.2019р. містить загальну суму витрат на транспортування у розмірі 77742,68 грн. з ПДВ), що викликає сумніви у визначенні митної вартості товару, яка була заявлена позивачем за вищевказаною ЕМД та надання позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару (щодо транспортування) не усунуло таких розбіжностей, що унеможливило підтвердження числового значення митної вартості ввезеного позивачем товару, суд приходить до висновку, що прийняття посадовою особою відповідача оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, з урахуванням вищенаведених розбіжностей у документах, які не усунуті були позивачем, є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам Митного кодексу України.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Однак, представник позивача не навів жодних підстав та не надав будь-яких доказів на підтвердження протиправності прийнятого митним органом оспорюваного рішення з урахуванням того, що судом виявлено факти розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах, зокрема, щодо транспортно-експедиційних витрат, які в обов'язковому порядку повинні включатися до складових митної вартості товару за умовами FOB згідно до вимог п.6 ч.10 ст.58 МК України, які не спростовані будь-якими належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, судом відхиляються та не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення і доводи представника позивача про відсутність розбіжностей у числових значеннях визначення митної вартості товару, оскільки вказані твердження представником позивача жодними доказами не підтверджені, навпаки, представник позивача не зміг пояснити розбіжностей у сумах витратах на транспортування товару за межами України, які є складовими митної вартості товару згідно до вимог ч.10 ст.58 МК України, та містяться у рахунках №91 та №91* від 11.01.2019р., з урахуванням того, що заявлено у складі митної вартості витрати на транспортування у розмірі 51731,26 грн. згідно декларації митної вартості, а рахунки містять відомості про суму транспортних витрат у розмірі 77742,68 грн., а також і не пояснено (не надано доказів) щодо розбіжностей у сумах транспортування, які містяться у листах Експедитора - ТОВ «Хіллдом Логістик» №1101/19-6 від 11.01.2019р., №2501/1 від 25.01.2019р. та №2901/19-5 від 29.01.2019р. (а.с.55,63,79).
Є безпідставними і посилання представника позивача на те, що декларантом у відповідності до листа ДФС України від 15.03.2016р. №5591/6/99-99-19-03-02-15 до складу митної вартості товару були включені 100% вартості послуг на транспортно-експедиційне обслуговування за маршрутом Qingdao, Китай - Дніпро, Україна, тобто у тому числі і транспортні витрати по території України, з огляду на те, що вказане не відповідає дійсності та спростовується тим, що декларантом надано до митного оформлення рахунки №91 та №91* від 11.01.2019р. на загальну суму 77 742,68 грн., тоді як згідно декларації митної вартості до числового значення складової митної вартості включено лише суму 51731,26 грн., яка жодними наданими документами не підтверджується та не піддається обчисленню, що суперечить вимогам митного законодавства, а також суперечить вимогам п.6 ч.10 та ч.11 ст.58 Митного кодексу України за якими передбачено, що до митної вартості повинно включатися лише витрати на транспортування товару до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну території України, а витрати на транспортування по території України та податки, які справляються в України, до митної вартості товару не включаються.
Окрім того, слід зазначити, що наведений лист ДФС України носить лише роз'яснювальний характер, не є нормативно-правовим актом, фактично його зміст суперечить нормам ч.10, ч.11 ст. 58 Митного кодексу України, а тому до даних правовідносин щодо включення до складу митної вартості товару витрат на транспортування лише до кордону України, підлягають застосуванню норми митного законодавства, які носять вищу юридичну силу згідно до вимог ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, включення позивачем до митної вартості товару складових митної вартості товару у 100% розмірі за маршрутом транспортування, у тому числі і по території України є протиправним та таким, що суперечить вимогам ч.10, ч.11 ст.58 Митного кодексу України.
Судом критично надається оцінка доводам представника позивача стосовно того, що вказане включення до митної вартості витрат на транспортування товару, у тому числі і по території України, не призвело до завищення митної вартості товару, оскільки вказане твердження не може бути доказом того, що декларантом були надані достовірні та повні відомості про визначення митної вартості (зокрема щодо транспортно-експедиційних витрат за межами України), які повинні базуватися на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а також наведене твердження не звільняє декларанта від обов'язку надавати повні та достовірні відомості про суми витрат на транспортування товару за межами України згідно до вимог ч.2 та ч.10 ст.58, а також і п.2 ч.2 ст.52 МК України.
Також, судом відхиляються доводи представника позивача стосовно того, що оспорюване рішення не містить обґрунтування причин через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не містить інформації у митного органу, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та інше, з огляду на те, що вказане не відповідає дійсності та зміст оспорюваного рішення містить всі відомості щодо обґрунтованих сумнівів, які саме подані позивачем документи містили розбіжності та неповні дані, а також які документи не надані до митного оформлення про що зазначалося не тільки у оспорюваному рішення, а й у повідомленнях №1, №2, №3 та №4, які неодноразово надсилалися позивачеві та вказане свідчить про дотримання митним органом процедури проведення консультацій з метою правильності визначення митної вартості товару, що відповідає вимогам митного законодавства України.
Не можуть бути враховані у якості доказів, які підтверджують повні та достовірні відомості щодо числових значень складових митної вартості товару акт наданих послуг №88 від 16.01.2019р., платіжне доручення №3532 від 21.02.2019р. про сплату витрат на транспортування у сумі 77742,68 грн. за рахунком №91 від 11.01.2019р. та платіжне доручення №158 від 29.01.2019р., про що просить представник позивача у позові, з огляду на те, що вказані бухгалтерські документи не були надані до митного оформлення, не були оцінені митним органом під час митного оформлення товару, незважаючи на те, що акт наданих послуг був складений 16.01.2019р., тобто у декларанта була можливість надати його до митного оформлення 17.01.2019р. (дата заявлення товару до митного оформлення), вказані документи не були підставою для прийняття оспорюваного рішення, що виключає можливість їх оцінки судом, оскільки суд при розгляді адміністративних справ наділений повноваженнями перевірки лише підстав, які були обрані суб'єктом владних повноважень для прийняття такого рішення і не може оцінювати документи, які не були підставами для їх прийняття з урахуванням вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
В той же час, слід зазначити, що вказані відомості, наведені у платіжному документі про сплату транспортних витрат позивачем у сумі 77742,68 грн., у порівнянні із включеною декларантом до складу митної вартості витрат на транспортування - 51731,26 грн. згідно декларації митної вартості, лише додатково підтверджує той факт, що позивачем до митного органу були подані документи, які містять неповні та недостовірні відомості щодо числових значень складової митної вартості ввезеного позивачем товару 17.01.2019р. в частині включення до митної вартості товару витрат на транспортування, які в обов'язковому порядку включаються до числових значень складової митної вартості товару, так як сума задекларованих позивачем витрат на транспортування - 51731,26 грн., є меншою ніж понесені позивачем витрати на транспортування - 77742,68 грн. згідно платіжного доручення №3532 від 21.02.2019р. (а.с.106).
Отже, позивачем не доведено, а судом із наданих документів не встановлено, що декларантом були подані повні та достовірні відомості про задекларовану позивачем митну вартість оцінюваного товару з урахуванням досліджених судом встановлених обставин у даній справі щодо вищенаведених розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтував свій сумнів щодо неможливості визнання заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом, а отже, оскільки надані позивачем додаткові документи не усунули виявлених розбіжностей, відповідач довів правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості товару у даних правовідносинах у відповідності до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За викладених обставин, перевіривши оспорюване рішення у відповідності до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Митним кодексом України з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому в адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.
За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.
З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альфатех» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/500003/2 від 01.02.2019р. - відмовити повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 29.05.2019р.
Суддя С.О. Конєва