м. Вінниця
04 червня 2019 р. Справа № 120/1685/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_4) до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Соборна, 15 А, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40143408) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Заявлений позов обґрунтовується протиправною бездіяльністю посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо відмови у знятті арешту з автомобіля Skoda Roomster 1.4 ДНЗ НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який був накладений державним виконавцем Ленінської державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції.
Ухвалою суду від 29 травня 2019 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, надав заяву, у якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч.3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що відповідно до технічного паспорту НОМЕР_2 , виданого Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області 02.11.2007 року, ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль Skoda Roomster 1.4 ДНЗ НОМЕР_1 2007 року випуску.
В грудні 2018 року позивач мав намір продати вищевказаний автомобіль, однак в територіальному сервісному центрі 0541 регіонального сервісного центру у Вінницькій області йому повідомили, що на вказаний автомобіль 22.12.2007 року державним виконавцем Ленінським відділом Державної виконавчої служби Вінницького міського Управління юстиції накладений арешт.
У зв'язку із тим, що Ленінський відділ Державної виконавчої служби Вінницького міського Управління юстиції був реорганізований в Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниці, позивач у січні 2019 року звернувся до даного відомства з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, які відкриті стосовно нього.
Відповідно до листа від 08.02.2019 року № 12063/15.26-25/26 позивача повідомлено, що виконавчі провадження, де ОСОБА_1 є боржником, у даному відділі не перебувають.
Крім того, представник позивача звернувся із запитом про надання інформації до Вінницького міського суду Вінницької області щодо надходження до Ленінського районного суду м. Вінниці та Вінницького міського суду Вінницької області матеріалів цивільних та адміністративних справ, де відповідачем чи правопорушником є ОСОБА_1 у період з 2000 по 2016 роки.
Згідно листа № 06-13/161 від 18.04.2019 року Вінницького міського суду Вінницької області представника позивача повідомлено, що відповідно до алфавітних покажчиків справ про адміністративне правопорушення Ленінського районного суду м. Вінниці за 2005 рік зареєстровано матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП за № 3-14224/05 та №3-15306/05. Також даним листом повідомлено, що цивільні або адміністративні справи, де учасником є ОСОБА_1 , до Ленінського районного суду м. Вінниці у період з 2000 по 2012 роки та Вінницького міського суду Вінницької області з 2012 по 2016 роки не надходили та не реєструвалися.
Так, відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.11.2005 року справа №3-1 5306/05 ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що, керуючи транспортним засобом марки ЗАЗ 110557, ДНЗ НОМЕР_3 , своєчасно не пройшов технічний огляд, у зв'язку з чим був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 гривень. Аналогічна постанова винесена 23.10.2005 роком Ленінським міським судом м. Вінниці по справі №3-14224/2005, але штраф склав 20 гривень.
Окрім зазначеного, відповідно до довідки Департаменту інформатизації МВС України №19136492898133067789, станом на 17.05.2019 року на території України до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 не притягувався, незнятої чи погашеної судимості не має. Таким чином, в рамках кримінального провадження позивач не має будь-яких зобов'язань, а саме цивільного позову, виплат за проведення експертиз та інше.
Враховуючи наведені вище обставини позивач вважає, що Центральний відділ державної виконавчої служби управління юстиції міста Вінниця проявив протиправну бездіяльність, яка полягає у не знятті арешту з належного йому транспортного засобу, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року ( в редакції, чинній на момент накладення арешту) (надалі - Закон № 606-XIV).
Відповідно до частин 1-3 статті 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону №606-ХІV. За її змістом, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Відповідно до пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
Зі змісту наведеного вбачається дійсна мета застосування процедури арешту майна боржника для забезпечення реального виконання виконавчого документу. Тобто, існування арешту накладеного державним виконавцем дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Таким чином, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем має чітко окреслені граничні строки з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.
У зв'язку з реформуванням системи органів примусового виконання та органів державної виконавчої служби, зміною підпорядкування та найменування відділів державної виконавчої служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 21.01.2015 року "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції", постанови Кабінету Міністрів України №99 від 11.02.2016 року "Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги", наказів Міністерства юстиції України №569/5 від 01.03.2016 року "Про відділи державної виконавчої служби та відділи державної реєстрації актів цивільного стану", №571/5 від 01.03.2016 року "Про Типову структуру головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі", №1056/5 від 07.04.2016 року "Про затвердження Переліку районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділів державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі" та наказу Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області правонаступником Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції у спірних правовідносинах є Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області .
Як вже встановлено судом, на виконанні у відповідача відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача
Відтак, наведені обставини свідчать, по-перше, про відсутність правових підстав у відповідача зберігати накладений ним арешт на майно позивача, в силу неможливості виконавчого органу надати документ, яким відповідний арешт було застосовано, більш того, через неможливість цього органу конкретизувати виконавче провадження в рамках якого він був накладений.
По-друге, існування арешту майна позивача при визнанні відповідачем факту завершення всіх виконавчих проваджень відносно позивача порушує саму мету застосування відповідної процедури. Так, наразі, механізм забезпечення виконання рішення існує, проте провадження в рамках якого його було застосовано завершено.
Таким чином, відмова відповідача у знятті арешту з належного позивачу майна є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», що позбавляє позивача можливості вчиняти дії щодо належного йому майна, вільно розпоряджатися ним.
Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.
Згідно з ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на майно позивача попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, заявлених в рамках цього позову.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
За таких обставин, бездіяльність посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, яка полягає в не знятті арешту з належного ОСОБА_1 автомобіля Skoda Roomster 1.4 ДНЗ НОМЕР_1 , 2007 року випуску, є протиправною.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області зняти арешт з належного ОСОБА_1 автомобіля Skoda Roomster 1.4 ДНЗ НОМЕР_1 , 2007 року випуску.
Суд зауважує, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Соборна, 15 А, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40143408) щодо відмови у знятті арешту з автомобіля Skoda Roomster 1.4 ДНЗ НОМЕР_1 , 2007 року випуску, який накладений державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції.
Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Соборна, 15 А, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40143408) зняти арешт з автомобіля Skoda Roomster 1.4 ДНЗ НОМЕР_1 , 2007 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_4).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Соборна, 15 А, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40143408) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_4) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ч.6 ст.287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_4)
Відповідач - Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Соборна, 15 А, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40143408)
Повний текст рішення складено 04.06.2019 року.
Суддя /підпис/ Бошкова Юлія Миколаївна
Згідно з оригіналом: суддя:
помічник: