29 травня 2019 р. м. Вінниця Справа № 120/933/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
оловуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Фурмана В.В.
представника позивача: Гордійчук А.М.
представника відповідача: Андріюк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовну провадження адміністративну справу за позовом: міського комунального підприємства "Аварійно-диспетчерська служба" до: Головного управління ДФС у Вінницькій області про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось міське комунальне підприємство “Аварійно-диспетчерська служба” (далі - МКП “Аварійно-диспетчерська служба”, підприємство, позивач) із позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0170605005 від 20.12.2018 р.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідком проведеної контролюючим органом камеральної перевірки складено акт, в якому зафіксовано, серед іншого, виявлені порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме порушено строки реєстрації податкових накладних.
В подальшому податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції.
З такими висновками та, відповідно, рішенням позивач не погоджується та вказує, що податковим органом не вірно розтлумачено п.1201.1 статті 1201 ПК України, оскільки штрафні санкції не застосовуються за даною нормою у разі, якщо податкова накладна не надається покупцю. Так як податкові накладні виписані підприємством та не надавалась покупцю, відсутні підстави для застосування штрафу за статтею 1201 ПК України.
Окремо, позивач вказує на недоліки в спірному рішенні та акті, зокрема, у рішенні міститься посилання на номер акту, відмінний від того, що складений відповідачем. В свою чергу, номер акта отриманий позивачем не відповідає номеру акту, що є у відповідача.
За таких обставин, вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 02.04.2019 р. відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 06.05.2019 р.
23.04.2019 р. надійшов відзив в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що позивачем не своєчасно зареєстровано податкові накладні, відтак, штрафні санкції застосовано правомірно. Зазначив, що штрафні санкції не застосовуються виключно по податкових накладних, що не надаються покупцю (отримувачу) складених на постачання товарі для операцій та які звільнені від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою. Однак, виписані по операціям підприємством накладні не звільнені від оподаткування та не оподатковуються за нульовою ставкою. Окремо вказав, що недоліки акту та рішення, не є вирішальними при вирішенні даного спору та не впливають на суть виявленого порушення.
02.05.2019 р. подано відповідь на відзив де вказано, що спірне рішення і акт містять недоліки. Також позивач зазначає, якщо норма ПК України суперечить іншим актам або не є зрозумілою, слід тлумачити її на користь платника податків. Відтак, на думку позивача, норму статті 1201 ПК України, слід тлумачити на його користь.
06.05.2019 р. підготовче судове засідання відкладено на 29.05.2019 р.
29.05.2018 р., закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.
10.12.2018 р. головним державним ревізором/інспектором ГУ ДФС у Вінницькій області проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних МКП “Аварійно-диспетчерська служба”, за наслідком якої складено акт №38945/50-05/13328305 від 10.12.2018р., у якому зафіксовано порушення п.201.10 ст.201 ПК України, а саме, несвоєчасна реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних №87 від 28.08.2018 р. та №131 від 31.08.2017 р.
Так, ПН №87 від 28.08.2018 р., граничний термін реєстрації 15.09.2018 р., дата реєстрації 28.09.2018 р., кількість днів затримки реєстрації - 13, сума ПДВ 235391,38 грн.
ПН №131 від 31.08.2017 р., граничний термін реєстрації 15.09.2017 р., дата реєстрації 18.09.2017 р., кількість днів затримки реєстрації - 3, сума ПДВ 14636,67 грн.
На підставі даного акту прийнято податкове повідомлення - рішення №0170605005 від 20.12.2018 р., яким застосовано штраф у сумі 25 002, 81 грн.
Не погоджуючись із цим рішенням МКП “Аварійно-диспетчерська служба” оскаржило його до ДФС України, за наслідком розгляду скарги прийнято рішення від 06.03.2019р. №10853/6/99-99-11-06-01-25 про залишення без змін податкового повідомлення рішення №0170605005 від 20.12.2018 р., а скарги - без розгляду.
Дані обставини та не погодження із спірним рішенням, стали підставою для звернення до суду.
Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Так, пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Системний аналіз статті 201, пункту 1201.1 статті 1201 ПК України дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 04.09.2018 р. у справі №816/1488/17.
При цьому, суд вказує й на те, що положеннями Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, до графи 8 податкових накладних вноситься - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.
Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.
В свою чергу, як видно із податкових накладних №87 від 28.08.2018 р. та №131 від 31.08.2017 р., такі містять у графі 8 код ставки податку на додану вартість “20”, що свідчить про те, що операції оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою, хоча й не надаються покупцю (отримувачу).
Відтак, підстави для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України відсутні, оскільки операції, по яким складені підприємством податкові накладні №87 від 28.08.2018 р. та №131 від 31.08.2017 р. на постачання товарів/послуг не звільнені від оподаткування та не оподатковуються за нульовою ставкою.
Стосовно аргументів позивача щодо недоліків акту перевірки, а саме, він містить виправлення та невірні дати, то суд такі до уваги не приймає, виходячи з наступного.
Як встановлено, за наслідком проведеної камеральної перевірки, позивач отримав акт за № 38945/50-01/13328305 від 10.12.2018 р.
Водночас, в оскаржуваному рішенні мітиться посилання на акт камеральної перевірки, висновки якого стали підставою для застосування штрафу, за № 38945/50-05/13328305 від 10.12.2018 р. Оригінал акту для огляду з таким же номером надано суду.
Як пояснено представником відповідача, у номері акту, отриманого позивачем, допущено цифрову описку та вказано номер структурного підрозділу, який ліквідовано. Фактичним номером акту є № 38945/50-05/13328305, на який і є посилання в оскаржуваному ППР.
Окрім того, у акті допущено помилку у даті граничного терміну реєстрації ПН № 131 від 31.08.2017 р. Зазначено 15.09.2018 р. замість 15.09.2017 р.
Разом з тим судом встановлено та не заперечується сторонами, що граничним терміном реєстрації ПН № 131 від 31.08.2017 р. є 15.09.2017 р. та з саме з цієї дати виходив контролюючий орган обчислюючи кількість днів прострочки реєстрації.
Отже оцінюючи доводи сторони позивача щодо наявності помилок, суд вказує на наступне.
Актом перевірки є службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення. Акт перевірки є лише засобом документування.
Посилання позивача на окремі недоліки оформлення акту перевірки, суд не бере до уваги оскільки окремі дефекти акту контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення або, тим паче, допущені технічні описки у акті, висновки якого стали підставою для визначення податкового зобов'язання.
Вказані позивачем недоліки оформлення акту перевірки не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним податкового повідомлення - рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Наявність порушення, виявленого контролюючим органом, а саме несвоєчасність реєстрації податкових накладних мало місце, а тому, як зазначалось вище, підстави вважати, що оскаржуване рішення є неправомірним, - відсутні.
Відповідна позиція щодо дефектності рішень викладені у постанові ВС від11.09.2018 р. у справі № 826/11623/16.
За таких обставин, суд доходить висновку, що податкове повідомлення - рішення №0170605005 від 20.12.2018 р. є правомірним та не підлягає скасуванню.
Оцінюючи спірне рішення , суд також зазначає про наступне.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вище наведене, на думку суду, підстави вважати, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством - відсутні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Міське комунальне підприємство «Аварійно-диспетчерська служба» (вул. Андрія Первозванного , 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13328305).
Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код 39402165 ).
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна