про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
03 червня 2019 р. Справа № 120/1721/19-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марина Бондівна розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2
до: комунального підприємства «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради»
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 до комунального підприємства «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка є мамою неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та хотіла влаштувати дитину на навчання до дошкільного навчального закладу. Відтак позивачка звернулася до КП «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради» з заявою, в якій просила видати їй документ, який надасть дитині дозвіл відвідувати навчальний заклад, не дивлячись на відсутність у дитини необхідних щеплень.
Проте відповідач надав письмову відмову та повідомив, що законних підстав для видачі вказаного документа немає. Позивачка вважає такі дії протиправними та зазначає, що відсутність щеплень фактично позбавляє її дитину конституційного права на освіту і дискримінує її в порівнянні з іншими дітьми, які мають всі необхідні щеплення. Тому за захистом прав своєї дитини вона вимушена звертатися до суду. Водночас, на думку позивачки, спір між сторонами має публічно-правовий характер, а відповідач у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень. Отже, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом необхідно відмовити.
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства. Частиною другою цієї ж статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Водночас за змістом пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
Звертаючись до адміністративного суду з цим позовом, позивачка оскаржує відмову комунального підприємства «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради» у наданні дозволу неповнолітній дитині позивачки на відвідування дошкільного навчального закладу з мотивів відсутності у дитини всіх обов'язкових профілактичних щеплень. Водночас такий дозвіл необхідний позивачці для відвідування її дитиною дошкільного навчального закладу.
Суд зауважує, що в розумінні положень чинного законодавства відповідний «дозвіл» оформляється медичною довідкою закладу охорони здоров'я про відсутність медичних протипоказань для перебування дитини у навчальному закладі.
Так, відповідно до ч. 1-3 ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями. Довідка видається на підставі медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями. Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки для прийому їх до дитячих закладів установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про дошкільну освіту» громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї. Частиною п'ятою цієї ж статті передбачено, що діти можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють: у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; у структурних підрозділах юридичних осіб приватного і публічного права, у тому числі закладів освіти; у сім'ї - за сімейною (домашньою) формою здобуття дошкільної освіти; за допомогою фізичних осіб, які мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, у тому числі які провадять незалежну професійну діяльність; за допомогою фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності яких є освітня діяльність.
У той же час згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки несуть відповідальність за стан здоров'я дитини, її фізичний розвиток.
Відповідно до положень статті 3 Конвенції про права дитини у всіх питаннях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращим інтересам дитини.
Постановою Кабінету Міністрів України № 826 від 14 червня 2002 року затверджено Порядок медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі, який визначає механізм медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі незалежно від його підпорядкування, типу і форми власності.
Згідно з п. 3 цього Порядку медичне обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі включає: проведення обов'язкових медичних оглядів, у тому числі медичних оглядів перед профілактичними щепленнями, проведення профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі, організація заходів для госпіталізації (за наявності показань) та інформування про це батьків.
Пунктом 7 Порядку зазначено, що профілактичні щеплення дітей дошкільного навчального закладу здійснюються згідно з календарем щеплень у встановленому МОЗ порядку медичними працівниками дошкільного навчального закладу або відповідним лікувально-профілактичним закладом після огляду лікаря-педіатра.
Керуючись пунктом 11 Порядку інформація про результати обов'язкових медичних оглядів та проведені профілактичні щеплення дітей у дошкільному навчальному закладі передається керівництву лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини.
З метою реалізації Закону України "Про дошкільну освіту", Міністерством охорони здоров'я України прийнято наказ № 432/496 від 30 серпня 2005 року (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 вересня 2005 року за № 1090/11370) «Про удосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі» яким лікар-педіатр і медична сестра дошкільного навчального закладу зобов'язані вести карту профілактичних щеплень (ф. 063/о), індивідуальну (ф. 063.1/о) та журнал обліку профілактичних щеплень (ф. 064/о).
Так, наказом МОЗ України № 1 від 10 січня 2006 року (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 08 червня 2006 року за № 686/12560) затверджено форму первинної облікової документації № 063/о «Карта профілактичних щеплень», яка містить необхідну інформацію про проведення вакцинації чи ревакцинації, а також здійснення туберкулінових проб. Згідно з цим наказом форму № 063/о заповнюють відповідальні особи закладів охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форм власності та ведуть в амбулаторно-поліклінічних, виховних і навчальних закладах. Як зазначено у вищевказаних роз'ясненнях МОЗ України, довідка про проведені щеплення, зазначені у формі № 063/о, дає змогу медичним працівникам освітніх закладів бути ознайомленими з наявністю чи відсутністю щеплень у конкретної дитини.
Отже, заявлені позивачкою вимоги фактично стосуються оскарження відмови закладу охорони здоров'я у видачі медичної довідки про можливість відвідування навчального закладу, яка видається за результатами медичного огляду та з урахуванням інформації, що міститься, зокрема, в карті профілактичних щеплень.
Водночас видача медичної довідки є різновидом медичних послуг, які надають населенню в закладах охорони здоров'я, в тому числі державних та комунальних.
Такий вид діяльності не належить до публічно-владних управлінських функцій, а у спірних правовідносинах відповідач не є суб'єктом владних повноважень, дії або бездіяльність якого можуть бути оскаржені до адміністративного суду.
Крім того, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового (особистого) інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Суд вважає, що спірні правовідносини між учасниками справи мають приватноправовий характер і стосуються захисту права дитини на освіту, в реалізації якого, на думку позивачки, незаконно перешкоджає відповідач.
При цьому враховується практика розгляду подібних спорів Верховним Судом (постанова від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17).
Таким чином, оскільки відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, а в основі цього спору лежать приватноправові відносини, то й спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Ураховуючи суб'єктний склад сторін та характер спірних правовідносин, ця справа підлягає розгляду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, тобто спір підвідомчий місцевому загальному суду.
З огляду на викладене у відкритті провадження в адміністративній справі за цим позовом належить відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, одночасно роз'яснивши позивачці можливість звернення за захистом своїх прав та інтересів до суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 170, 171, 248, 256, 294, 295 КАС України, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 до комунального підприємства «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Роз'яснити позивачці можливість звернення за захистом своїх прав та інтересів до суду в порядку цивільного судочинства.
3. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Роз'яснити позивачці, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Мультян Марина Бондівна