02 березня 2010 р. № 14/585
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддяМуравйов О.В.
суддіПолянський А.Г.
Фролова Г.М.
касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області
на постанову від 03.12.2009 р.,
Житомирського апеляційного господарського суду
у справі№ 14/585 Господарського суду
Хмельницької області
за позовом Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області
ДоРуднянської сільської ради
простягнення 726,84 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу
За участю представників сторін:
позивача - не з'явились,
відповідача -не з'явились,
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2009 р. (суддя -Гладюк Ю.В.) в позові про стягнення 726,84 грн., шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.12.2009 р., (судді -Черпак Ю.К., Веденяпіна О.А., Іоннікова І.А.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2009 р., залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Державна екологічна інспекція в Хмельницькій області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального права.
Сторони не скористались наданим процесуальним правом на участь у суді касаційної інстанції.
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Руднянської сільської ради Летичівського району, про що складено акт від 21.01.2009 р.
Згідно вказаного акту, при обстеженні даної території виявлено на відстані 1,5 км від смт. Летичів в напрямку м. Хмельницького, в 50 м від автошляху Вінниця - Хмельницький земельну ділянку, засмічену твердими побутовими відходами на площі 180 кв.м, товщина шару засмічення склала 30 см, загальний обсяг відходів - 54 м. куб. Дозвіл на розміщення твердих побутових відходів у Руднянської сільської ради відсутній, розміщення цих відходів є несанкціонованим.
На підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171, інспекцією було визначено розмір шкоди засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами в сумі 726,84 грн.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про відходи", відходи, що не мають власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України. Визначення режиму використання безхазяйних відходів покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, якщо інше не передбачено законом. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування ведуть облік безхазяйних відходів і несуть відповідальність за комплексне використання таких відходів, додержання умов поводження з ними та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено відходи, що не належать їм, зобов'язані повідомити про них відповідний місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, які зобов'язані вжити заходів до визначення власника відходів, класу їх небезпеки, обліку та прийняти рішення щодо поводження з ними.
Як правомірно відзначено апеляційним господарським судом, статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, зокрема, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
До компетенції виконавчих і розпорядчих органів місцевих рад належить, зокрема, організація збору, переробки, утилізації і захоронення промислових, побутових та інших відходів на своїй території (ст. 19).
Крім того, органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: організацію збирання і видалення побутових відходів, створення полігонів для їх захоронення; здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів. Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами (ст. 21 Закону України "Про відходи").
Згідно ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 1166 Цивільного Кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка її завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії, б) наявність шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, г) вина заподіювача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Матеріали справи містять листи Руднянської сільської ради, в яких вона повідомляла що забруднення земель сільської ради при автомобільній трасі відбулось стихійно у період з січня по кінець лютого 2009 року. У зв'язку із складними погодними умовами вивезення та захоронення відходів проведено у березні 2009 року за кошти сільської ради. На території сільської ради розміщено два сміттєзвалища, на які виготовлено та погоджено із відповідними службами паспорти (а.с. 39, 49, 55).
Також відповідачем було надано суду докази ліквідації сільською радою стихійного сміттєзвалища, а саме договір про надання послуг від 10.03.2009 р., акт № 45 про надання послуг підприємцем ОСОБА_1 від 01.04.2009 р., платіжне доручення від 01.04.2009р., про оплату радою цих послуг у сумі 5 179,80 грн.
В порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України Інспекція не змога спростувати наданих радою відомостей щодо періоду виникнення та існування стихійного сміттєзвалища, оскільки позивач звернувся до відповідача листом від 05.10.2009 р. № 5510/03 з проханням надати інформацію про період забруднення відходами земель селищної ради.
До того ж, Інспекція не надала акт обстеження земельної ділянки, який вимагав апеляційний господарський суд ухвалами від 06.10.2009 р., та від 10.11.2009 р.
За таких обставин, судом апеляційної інстанції був зроблений обґрунтований висновок про те, що Руднянська сільська рада виконала вимоги чинного законодавства щодо здійснення контролю за станом навколишнього природного середовища на своїй території, організації ліквідації несанкціонованого звалища відходів, а притягнення сільського голови до адміністративної відповідальності не є достатньою правовою підставою для покладання на Руднянську сільську раду цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну іншими особами.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.06.2009 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 03.12.2009 року у справі № 14/585 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.