02 березня 2010 р. № 3/97/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого,
Полянського А.Г.,
Фролової Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс"
на рішення
та постановуГосподарського суду Запорізької області від 15.06.2009 року
Запорізького апеляційного господарського суду від 16.12.2009 року
у справі№ 3/97/09
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" (далі ТОВ "Роджерс")
доУправління у справах приватизації Запорізької міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Запорізька міська рада
прозобов'язання укласти договір купівлі-продажу майна шляхом викупу
за участю представників:
позивача
відповідача
третьої особи не з'явились,
не з'явились,
не з'явились,
Доповідач: Полянський А.Г.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.06.2009 року (суддя Соловйов В.М.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.12.2009 року (судді: Шевченко Т.М. -головуючий, Зубкова Т.П., Хуторной В.М.) у справі № 3/97/09 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючиcь з рішенням та постановою, ТОВ "Роджерс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача укласти з ним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом участі у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено судами, ТОВ "Роджерс" згідно договору оренди нежитлових приміщень №873 від 28.01.1994 року й по цей час орендує нежитлове приміщення площею 89 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Дудикіна, буд. 11.
24.03.2008р., позивач звернувся до відповідача з приводу приватизації шляхом викупу вказаного нежитлового приміщення (лист № 169).
Рішенням Запорізької міської ради № 16 від 23.04.2008р., нежитлове приміщення площею 89, 0 кв. м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, 11 включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Листом № 187 від 20.03.2009р., позивач звернувся до відповідача з приводу укладення договору купівлі-продажу орендованого майна шляхом викупу. Ним було запропоновано відповідачу проект договору купівлі-продажу будівлі який є типовим і містить всі істотні умови, встановлені законодавством для договорів даного виду, зокрема, ст. 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та повністю відповідає положенням типового договору, затвердженого Наказом ФДМУ 22.08.2005р. N 2411.
Натомість, 27.03.2009р., відповідач надіслав позивачу лист № 967/01-12 “Про об'єкт приватизації -нежитлове приміщення на вул. Дудикіна, 11”, згідно якого Управління у справах приватизації Запорізької міської ради відмовилось від укладання договору купівлі - продажу, так як Законом України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” установлено мораторій на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що п. 3 Розділу VIII “Прикінцеві положення ” Закону України від 04.09.2008р. N 500-VI “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” (далі Закон) встановлено, що з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх виселення із займаних жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, які будувалися за державні кошти, установити мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом трьох років з дня опублікування цього Закону. Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб.
Проте, з такими висновками колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
Згідно п.7 ст.3 Закону забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням таких підходів: - не можуть бути приватизовані у гуртожитках приміщення загального користування, а також вбудовані, прибудовані та надбудовані приміщення, що використовуються для експлуатації таких гуртожитків.
Нежиле приміщення площею 89, 0 кв. м., значиться на балансі Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7” та знаходиться на першому поверсі літ. А-5 будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, буд. 11. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.01.2008р., вказане майно знаходиться у власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, форма власності -комунальна, що підтверджується й витягом ОП Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації “Про реєстрацію права власності на нерухоме майно” від 06.02.2008р. №17638320.
Тривалий час ( з 28.01.1994 року) позивачем вказане приміщення використовуються як аптека.
При цьому, колегія суддів звертає увагу й на те, що згідно ст.10 Закону статус гуртожитків, на які поширюється дія Закону, після прийняття відповідною місцевою радою рішення про їх приватизацію або надання статусу соціального житла, не може бути змінено. Спірне приміщення рішенням місцевої ради №16 від 23.04.2008 року включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Таким чином, судам слід з'ясувати чи розповсюджується мораторій, встановлений Законом України від 04.09.2008р. N 500-VI “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, який набрав чинності з 01.01.2009 року, на спірне нежиле приміщення і чи правомірно відповідач відмовив позивачу в укладенні договору купівлі-продажу вказаного майна.
Відповідно до статті 345 ЦК України однією із підстав набуття особою права власності є приватизація державного майна, що здійснюється в порядку встановленому законом.
Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарським судом порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова суду підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.06.2009 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.12.2009 року у справі № 3/97/09 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Головуючий О.Муравйов
Судді : А.Полянський
Г.Фролова