18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
29 травня 2019 року м. Черкаси
справа № 925/259/19
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6
до комунального підприємства «Жашківське підприємство теплових мереж», Черкаська область, м. Жашків, вул. Миру, 2
про стягнення 488 680,26 грн. заборгованості та санкцій,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до комунального підприємства Жашківське підприємство теплових мереж про стягнення заборгованості за поставлений природний газ згідно договору постачання природного газу від 18.09.2017р. №1165/1718-БО-36 в розмірі 488 680,26 грн., в тому числі:
436980,34 грн. основного боргу,
33 224,44 грн. пені,
7849,77 грн. - 3% річних,
10 625,71 грн. інфляційних втрат
та відшкодування судових витрат.
Відповідач направив суду відзив від 21.03.2019р. №32, яким заперечив позовні вимоги; повідомив, що прострочення виконання зобов'язання перед позивачем виникло внаслідок відсутності коштів на підприємстві у зв'язку з його неприбутковістю, дебіторська заборгованість бюджетних установ станом на 01.01.2018р. становила 1033417,36 грн., збитки підприємства станом на 01.01.2018р. становили 1466,373 тис. грн. Відповідач просить врахувати важке фінансове становище і зменшити на 99% нараховану неустойку.
В судовому засіданні 16.04.2019р. оголошено перерву до 25.04.2019р.
До початку підготовчого засідання позивач направив суду відповідь на відзив від 18.04.2019р. №14/-1231в, яким повідомив про зміну типу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменування його в акціонерне товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019р.№226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яка набрала чинності 21.03.2019р. Позивач не погоджується із викладеними у відзиві на позовну заяву доводами, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи; разом з тим, вказує на визнання відповідачем основного боргу у сумі 436 980,34 грн., просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені на 99%.
Слід вважати правильною назву позивача: «Акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Ухвалою суду від 25.04.2019р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 29.05.2019р.
Позивач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь свого представника у судове засідання не забезпечив.
До початку судового засідання позивач подав до суду клопотання від 24.05.2019р. №14/4-1560в, яким повідомив про неможливість направлення в дане судове засідання представника у зв'язку з великою завантаженістю представників юридичного департаменту позивача, просить відкласти розгляд справи.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Факт отримання сторонами ухвали суду з повідомленням про дату, час і місце підготовчого судового засідання підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» (ф. №119), в яких містяться відмітки про вручення позивачу і відповідачу.
Позивач не змінив підставу чи предмет спору.
Сторони не змогли вирішити спір в позасудовому порядку.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, що вказані в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДР.
Інших доказів сторонами не подано.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
18.09.2017р. між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в особі директора Департаменту реалізації газу Лужанського В.Г., який діє на підставі довіреності від 28.12.2016 №14-195 (Постачальник - Позивач по справі) та комунальним підприємством Жашківське підприємство теплових мереж в особі директора Бурлуцького В.М., що діє на підставі Статуту (Споживач - Відповідач по справі), було укладено договір постачання природного газу №1165/1718-БО-36 (далі - Договір, а.с. 13-22) на період січня-березня 2018р.
12.01.2018р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу, якою пункт 8.2 Договору викладено в наступній редакції: «у разі невиконання Споживачем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 15,3%, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення» (а.с. 23).
На виконання умов Договору Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 436980,34 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2018р., від 28.02.2018р. та від 31.03.2018р. (а.с. 26-28).
Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно до п.8.2 додаткової угоди №1 до Договору у разі невиконання Споживачем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 15,3% , але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідач не оплатив поставлений природний газ; станом на день подачі позову (06.03.2019р.) сума основного боргу Відповідача становить 436980,34 грн.
Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу та нарахувань на суму боргу з Відповідача. Позивач просить стягнути з Відповідача 436980,34 грн. основного боргу, 33 224,44 грн. пені, 10 625,71 грн. інфляційних втрат та 7 849,77 грн. 3% річних, а всього 488 680,26 грн., що є предметом спору.
Відповідач заперечив свою вину в прострочені оплати за газ, просив зменшити на 99% нараховану неустойку з мотивів заборгованості бюджету перед надавачем послуг для бюджетних та комунальних установ міста (кінцевих споживачів). Надано довідку про дебіторську заборгованість станом на 01.03.2019р. та рішення у справі №925/1093/18 від 13.12.2018р. про стягнення з Жашківської районної державної адміністрації на користь відповідача 603082,16 грн.
Інших доказів сторонами не подано.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Сторони за договором (Позивач та відповідач) є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання на ринку послуг в Україні, що підтверджено витягами з ЄДРПОУ. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 Цивільного кодексу України.
Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки природного газу на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.
За правовою природою договір постачання природного газу №1165/1718-БО-36 від 18.09.2017р. відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Додатковою угодою №1 до договору сторони уточнили п.8.2 Договору (а.с. 23).
За правовою природою Договір та додаткові угоди до нього відповідають вимогам статей 712 ЦК України, 264 ГК України, якими передбачено, що за договором поставки постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов'язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (глава 54 ЦК України), якщо інше не встановлено договором, законом, або характером відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір постачання природного газу №1165/1718-БО-36 від 18.09.2017р. та додаткова угода до Договору не заперечені сторонами, не визнані судом недійсними та не розірвані в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).
Згідно п. 6.1 оплата за газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Позивач здійснив поставку природного газу, а Відповідач прийняв природній газ в об'ємі 46053 м3 на загальну суму 436 980,34 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2018р., від 28.02.2018р., від 31.03.2018р. з підписами сторін та не оспорюється сторонами (а.с. 26-28). Претензій щодо кількості, якості отриманої продукції не заявлено.
Строк оплати природного газу визначений п.6.1 Договору до 27.02.2018р, до 27.03.2018р. та до 26.04.2018р. (а.с. 17); відповідач не оплатив поставлений природний газ.
Факт наявності заборгованості підтверджується Договором, додатковою угодою від 12.01.2018р. №1 до Договору, актами прийому-передачі від 31.01.2018р., від 28.02.2018р., від 31.03.2018р. Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий товар, в розумінні вимог ст.ст. 74, 76 ГПК України, відповідач суду не подав. Відповідач визнав наявність боргу перед позивачем.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
У статті 193 ГК України закріплено положення про те, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 10 Розділу «II. Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими» Правил газопостачання, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2496 Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.
Суд вважає доведеними позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості 436980,34 грн. з відповідача, які підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В п. 8.2 Договору в редакції додаткової угоди №1 закріплено, що згідно до п.8.2 додаткової угоди №1 до Договору у разі невиконання Споживачем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити Постачальнику, пеню у розмірі 15,3% , але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу:
33 224,44 грн. пені;
10 625,71 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 01.03.2018р., з 01.04.2018р., з 01.05.2018р. по 30.09.2018р.;
7 849,77 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період прострочення з 27.02.2018р., з 27.03.2018р., з 26.04.2018р. по 22.10.2018р. включно, які просить стягнути з відповідача.
Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон».
Суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення інфляційних з простроченої суми - 10 625,71 грн. та 3% річних з простроченої суми - 7 849,77 грн. з відповідача, які підлягають до задоволення.
Щодо стягнення пені суд зазначає наступне. Відповідач - комунальне підприємство Жашківське підприємство теплових мереж є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якої є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам. Підприємство не є фактичним та кінцевим споживачем газу. Отриманий за Договором газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями міста.
У зв'язку з поставкою теплової енергії за регульованими тарифами, які не є економічно обґрунтованими, на підприємстві існувала та існує різниця в тарифах (різниця між повною собівартістю виробленої одиниці теплової енергії та встановленого тарифу на теплову енергію), яка щороку повинна відшкодовуватись місцевим бюджетом.
Відшкодування не проводяться вчасно, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію накопичується та зростає за 21018 рік становить 1466,373 тис. грн. Відповідачем надано звіти про фінансові результати підприємства, що засвідчують прямі збитки підприємства за І квартал 2018року -у сумі 205,6 тис. грн.; за 2018 рік - 915,9 тис. грн.
Частина 1 статті 233 ГК України зазначає: у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір санкцій до 10% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 322,44 грн. на користь позивача. В решті вимог належить відмовити за необгрунтованістю.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь Позивача 6881,67 грн. судового збору.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відповідача: комунального підприємства Жашківське підприємство теплових мереж, Черкаська область, м. Жашків, вул. Миру, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21370764, номер рахунку в банку невідомий
на користь позивача: акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720, номер рахунку в банку невідомий.
436 980,34 грн. основного боргу, 10 625,71 грн. інфляційних втрат, 7 849,77 грн. - 3% річних, 3322,44 грн. пені та 6881,67 грн. судового збору.
В решті вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення або через господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 03.06.2019р.
Суддя Г.М. Скиба