65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"04" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/949/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Чарнокіт" (26332, Кіровоградська обл., Гайворонський р-н, смт. Салькове, вул. Павлова, 1) про забезпечення позову вх. ГСОО №2-2594/19 від 03.05.2019 року подану по справі №916/949/19:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Чарнокіт" (26332, Кіровоградська обл., Гайворонський р-н, смт. Салькове, вул. Павлова, 1; тел. НОМЕР_1);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Дорлідер" ( 65025, Одеська обл ., Комінтернівський р-н, 21-й км Старокиївського шляху, номер 30 „А"; тел. НОМЕР_2);
про стягнення 2 694 569,35 грн.
Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Чарнокіт" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №968/19 від 01.04.2019р.) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Дорлідер", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №03/18 від 16.02.2018р. в сумі 2 694 569,35 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №03/18 від 16.02.2018р., в частині своєчасної та повної сплати вартості отриманого товару за період з 01.12.2018 року по 28.12.2018 року, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
Ухвалою суду від 24.04.2019 року за даним позовом судом було відкрито провадження у справі №916/949/19 за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання на 20.05.2019 року.
У судовому засіданні від 20.05.2019 року судом було поставнолено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.06.2019 року.
03.06.2019 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. ГСОО №2-2594/19), в порядку ст.ст. 136-137, 139 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до змісту заяви про забезпечення позову, заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно відповідача в межах суми 2 694 569,35 грн.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно зі ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Положеннями ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно п.п.3, 4, 6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
У відповідності до ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Так, в обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що грошові кошти в сумі 2694569,35 грн., мають виключно належати йому, як продавцю за договором №03/18 від 16.02.2018р. щодо спірного товару, а не іншим особам, в тому числі іншим кредиторам відповідача. Проте з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач дізнався, що відносно ТОВ „БК „Дорлідер" відкрито три виконавчі провадження: 04.04.2018р., 25.09.2018р. та 01.10.2018р.
Таким чином, позивач наполягає на тому, що наразі склалась така ситуація за якої грошові кошти, що мають належати позивачеві, як продавцю та щодо яких позивач має безумовний пріоритет перед іншими кредиторами цього боржника, можуть бути чи вже є арештовані або списані для задоволення вимог таких інших кредиторів в межах вчинення дій у відповідних виконавчих проваджень на підставі положень ст. 10, 48 Закону України „Про виконавче провадження". За таких обставин, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів в межах ціни позову, а також оскільки позивачеві невідомо чи вже арештовані/списані на користь інших кредиторів грошові кошти в сумі достатній для задоволення позовних вимог просить суд накласти арешт на рухоме і нерухоме майно відповідача в межах ціни позову.
При цьому суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.
Водночас, достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З урахуванням викладеного здійснивши аналіз та співставлення заявлених позовних вимог із заходами забезпечення позову, які просить вжити позивач, суд зазначає про невідповідність таких заходів забезпечення позову вимогам ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд виходить з того, що позивачем жодним чином не визначено необхідності одночасного накладення арешту на майно та кошти відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неспівмірність заходів забезпечення позову, які просить вжити позивач із заявленими позовними вимогами.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, суд зазначає, що достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
За таких обставин суд зазначає, що визначені заявником обставини щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, як то наявність виконавчих проваджень не можуть свідчити про зменшення кількості майна у боржника та вчинення ним дій направлених на витрачання коштів не для здійснення розрахунків з заявником та не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, тоді як викладені в заяві про забезпечення позову та докази надані в їх підтвердження не вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення майбутнього позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ „Чарнокіт" про забезпечення позову вх. ГСОО №2-2594/19 від 03.06.2019 року, оскільки остання не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку про неможливість або утруднення виконання рішення суду у майбутньому у разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що заходи забезпечення позову, визначені позивачем є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.
Керуючись ст.ст.136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Чарнокіт" вх. ГСОО №2-2594/19 від 03.06.2019 року про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя Ю.М. Невінгловська