27 травня 2019 року Справа № 926/1557/18
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., при секретарі судового засідання Кифірюк А.І., розглянувши матеріали справи
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, Україна, м. Чернівці
до відповідача ОСОБА_1, США, Ванкувер (USA, Vancouver)
про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва та повернення об'єкта приватизації у державну власність
та за зустрічним позовом ОСОБА_1, США, Ванкувер (USA, Vancouver)
до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, Україна, м. Чернівці
про внесення змін до Договору купівлі-продажу № КП-378-НБ об'єкта незавершеного будівництва.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом - Чорней С.В., довіреність № 10-002-00271 від 22.01.2019 року;
від відповідача за первісним позовом - адвокат Кирилюк Т.А. на підставі ордеру № 35388 від 08.04.2019 р.; ОСОБА_2. на підставі довіреності №92329 від 27.04.2017р.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулося із позовною заявою до громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 з наступними позовними вимогами:
1) розірвати договір № КП-378-НБ від 01.02.2006 р. із змінами від 26.02.2009 р. та від 25.06.2012 р. купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва державної власності адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться в м. Новодністровськ, Сокирянського району, Чернівецької області;
2) зобов'язати громадянина Сполучених Штатів Америки (паспорт №НОМЕР_1, виданий 20.04.2014р. Агенством видачі паспортів, м. Сіетл, США) повернути об'єкт незавершеного будівництва державної власності адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться в м. Новодністровськ, Сокирянського району, Чернівецької області, що включає незавершений будівництвом адміністративно-побутовий корпус, матеріали, вироби, конструкції, завезені на будівельний майданчик і не використані для будівництва, а саме: козирок входу КВ-14-6 (залізобетонні плити) в кількості 5 шт.; залізобетонні блоки ФБС 24.3.6. Т в кількості 6 шт.; фундаментні балки ФБ6-20 в кількості 2 шт., фундаментні балки ФБ6-12 в кількості 4 шт.; а також устаткування, що не передано до монтажу, а саме: машини резинокрутки ОРН-1 в кількості 3 шт. та катушко-намотувальні верстати в кількості 3 шт., а також проектно-кошторисну документацію на обєкт незавершеного будівництва регіональному відділенню ФДМУ по Чернівецькій області за актом приймання-передачі відповідно до Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. № 32.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до спірного договору купівлі-продажу №КП-378-НБ від 01.02.2006р. відповідач придбав державне майно -незавершений будівництвом об'єкт адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться в м. Новодністровськ, Сокирянського району, Чернівецької області, об'єкт був переданий покупцю 27.02.2006р. За умовами вказаного Договору із змінами від 26.02.2009 р. та від 25.06.2012 р. та з урахуванням рішення господарського суду Чернівецької області від 27.03.2017р. по справі №926/1779/15, відповідач зобов'язався завершити будівництво об'єкта та ввести його в експлуатацію в термін до 01.06.2018 р. Однак відповідач дану умову договору не виконав, натомість звернувся до позивача із листом від 31.05.2018р. про внесення змін до договору та продовження строку для здачі в експлуатацію об'єкта приватизації. Оскільки Новодністровська міська рада відмовила ОСОБА_1 у продовженні терміну завершення будівництва до 31.12.2018р., позивачем було прийнято рішення відхилити пропозицію про внесення відповідних змін до договору.
В подальшому представник покупця за довіреністю не з'явився за місцезнаходженням об'єкта приватизації для участі у проведенні перевірки виконання умов договору та не надав документів про виконання зобов'язань, а тому актом перевірки №7 від 13.07.2018р. встановлено невиконання умов договору.
Оскільки відповідач не виконав умов продажу об'єкта, визначених договором, то договір підлягає розірванню, а об'єкт поверненню до державної власності згідно з вимогами ст.ст. 526, 612, 638 ЦК України, ст.193 ГК України, п.п. 5.3, 12.2 договору купівлі-продажу, ст.ст. 7, 26, 27, 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та Порядком повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання та визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.09.2018р. позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не містила відомості про відповідача, а саме: відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в звязку із розглядом справи; документів, які підтверджують надіслання відповідачу копії позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення до подання позовної заяви в суд.
08 жовтня 2018 року від позивача надійшов лист, яким усунуто недоліки позовної заяви. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.10.2018 року відкрито провадження у справі та зупинено його до 09.04.2019 року на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів.
22.12.2018 року до суду від позивача надійшли докази відправлення відповідачу перекладеної на англійську мову та нотаріально посвідченої ухвали суду від 10.10.2018 року.
09.04.2019 року ухвалою Господарського суду Чернівецької області за клопотанням представника відповідача підготовче судове засідання було відкладено на 15 квітня 2019 року та встановлено відповідачу строк для направлення відзиву на позов, а також доказів надіслання його копії позивачу - до 15.04.2019 року.
15.04.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 було завершено будівництво та здача в експлуатацію спірного об'єкту і безпідставними є твердження позивача у позові, що відповідач не здав об'єкт в експлуатацію та не здійснював усіх залежних від нього дій по виконанню свого обов'язку у відведений для цього договором строк. Посилається на свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежилову будівлю загальною площею 7378,09 кв.м., яка знаходиться у м. Новодністровськ Чернівецької області, квартал 22, буд.1 від 27.01.2010р., сертифікат про відповідність завершеного будівництвом об'єкта проектній документації та готовності до експлуатації від 28.08.2018р., а також витяг з реєстру прав та обтяжень на нерухоме майно, де ОСОБА_1 вказаний власником вказаної нежитлової будівлі. При цьому у відзиві відповідач просить суд звернути увагу на те, що позовна заява датована 12.09.2018р., тобто станом на день подачі позову до суду відповідач виконав усі умови договору, про невиконання яких вказує позивач.
Крім того, 15.04.2019 р. відповідачем подано також зустрічний позов в якому він просить винести рішення, яким внести зміни до Договору купівлі-продажу № КП-378-НБ об'єкта незавершеного будівництва державної власності адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, м. Новодністровськ, укладеного 01.02.2006 р. між громадянином Сподучених Штатів Америки ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 21432643), шляхом викладення пункту 5.3. розділу 5 Договору в наступній редакції: « 5.3. Завершити будівництво об'єта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію в термін до 31.12.2019 р.».
Позовні вимоги за зустрічним позовом ґрунтуються на тому, що у не виконанні умов спірного договору щодо добудови придбаного обєкта відсутня вина відповідача, що є необхідною умовою для настання правових наслідків у вигляді розірвання договору згідно з ст. 614 ЦК України, оскільки відповідач вжив усіх можливих заходів по виконанню умов договору своєчасно, провів на об'єкті усі необхідні роботи, однак акт про готовність об'єкта до експлуатації був виготовлений поза межами строку, передбаченого п.5.3 договору, а з огляду на наведені у зустрічному позові поважні причини затримки та обставини, за яких позивач та Новодністровська міська рада не забезпечили режим максимального сприяння іноземному інвестору, у відповідача є підстави вимагати внесення відповідних змін до договору на підставі ст. 652 ЦК України, ст.188 ГК України та пункту 4 розділу ІІІ Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, що затверджений наказом ФДМУ від 18.10.2018р. №1328.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.04.2019 р. суд постановив прийняти зустрічну позову заяву для спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об'єднати в одне провадження з первісним позовом.
06.05.2019 р. від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1, у якій позивач за первісним позовом заперечує проти доводів представника відповідача, а також відзив на зустрічну позовну заяву, у якому позов не визнає.
Заперечення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області у поданих заявах по суті спору полягають у наступному: свідоцтво про право власності №27.01.2010 було видано Виконавчим комітетом Новодністровської міської ради як на «нежитлову будівлю «Швейно-трикотажна фабрика», адміністративно-побутовий корпус» помилково, так як рішення №63/2 від 11.02.2009, на підставі якого видано свідоцтво, ідентифікує спірний об'єкт як незавершене будівництво; у офіційній переписці, що велася із представниками ОСОБА_1 жодного разу не повідомлялося про здачу об'єкту в експлуатацію; акт про готовність об'єкта до експлуатації від 10.08.2018 р. та сертифікат серії ЧВ №162182401320 від 28.08.2018 р. не встановлюють та не відображають факт закінчення будівництва спірного об'єкта, оскільки у них вказано, що мала місце реконструкція існуючої нежитлової будівлі, а не перше введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва; у внесенні змін до спірного договору було відмовлено через те, що ОСОБА_1 не подав повного комплекту необхідних документів, оскільки він не містив рішення Новодністровської міської ради про надання згоди на внесення відповідних змін; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 31.05.2018 р. у справі 926/1779/15 є помилковою в частині висновків про необхідність сприяння РВ ФДМУ по Чернівецькій області іноземному інвестору ОСОБА_1 та в частині поширення на спірні правовідносини Договору між Україною та США про заохочення і взаємний захист інвестицій від 04.03.1994р.
У судовому засіданні 06.05.2019 р. оголошено перерву до 15.05.2019 р.
15.05.2019 року від представника відповідача надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, у якій відповідач зазначає, що: відповідачу за зустрічним позовом, що заперечує свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.01.2010 року було відомо про це свідоцтво щу у грудні 2016 року, оскільки воно було предметом дослідження в Господарському суді Чернівецької області по справі №926/1779/15 по справі між тимиж сторонами, при цьому РВ ФДМУ по Чернівецькій області не заперечувало законності свідоцтва та не зверталося до Новодністровської міської ради та Новодністровського БТІ із будь-якими зауваженнями у визначені законом строки; здійснюючи завершення будівництва даного об'єкту здача його в експлуатацію стала можливою лише із використанням терміну «реконструкція» і жодних будівельних норм і правил тут не було порушено, а за законність видачі сертифікату і перевірку наявності усіх належних документів відповідає ДАБІ; обов'язку інформувати про завершення будівництва та строку його виконання не передбачено спірним договором.
В судовому засіданні 15.05.2019 р. оголошувалась перерва до 27.05.2019 р.
27.05.2019р. було закрито підготовче провадження по справі та за відсутності заперечень сторін, суд одразу перейшов до розгляду справи по суті.
Позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував.
Відповідач за первісним позовом проти його задоволення заперечував, зустрічний позов підтримав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд, -
01.02.2006 р. між громадянином США ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області укладено договір купівлі-продажу №КП-378-НБ об'єкта незавершеного будівництва державної власності - адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, м. Новодністровськ.
Після оплати за придбаний об'єкт приватизації, відповідно до п. 3.2 договору був підписаний акт приймання-передачі об'єкта незавершеного будівництва від 27.02.2006 р.
Згідно п.5.3 договору № КП-378-НБ від 01.02.2006 р., з урахуванням рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.03.2017р. по справі №926/1779/15, передбачений обов'язок покупця ОСОБА_1 завершити будівництво об'єкта та ввести його в експлуатацію в термін до 01.06.2018 р.
Відповідно до п.5.6 даного договору, на вимогу Продавця Покупець зобов'язаний протягом добудови до моменту введення об'єкта незавершеного будівництва в експлуатацію та підписання акта підсумкової перевірки виконання умов цього договору надавати продавцю для ознайомлення необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього договору.
Згідно п.12.2 договору № КП-378-НБ, у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду, а об'єкт незавершеного будівництва повернутий у державну власність.
На виконання своїх обов'язків за договором купівлі-продажу від 01.02.2006 р., Покупець в період з дня, коли рішення суду про внесення змін до договору набрало законної сили постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2017р. по 01.06.2018р. (один календарний рік), вчинив наступні дії:
- 14.06.2017р. ОСОБА_1 через представника по довіреності ОСОБА_2. звернувся до із заявою до Новодністровської міської ради про передачу йому в оренду земельної ділянки площею 0,5636 га для обслуговування належної йому будівлі адміністративно-побутового корпусу "Швейно-трикотажної фабрики". Вказував, що без цього не може здати будівлю в експлуатацію. Як вбачається із даної заяви, до неї було додано свідоцтво про право власності на дане нерухоме майно та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- 31.08.2017р. рішенням тридцять сьомої сесії VII скликання Новодністровської міської ради №210, було вирішено передати в оренду громадянину США ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5636 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: мікрорайон «Дністер» міста Новодністровська Чернівецької області кадастровий №НОМЕР_2 терміном на один рік;
- 29.09.2017 за №304 був укладений договір оренди землі та відбулося підписання акту приймання-передачі земельної ділянки, що вбачається із копій даних документів, наданих відповідачем;
- 04.10.2017р. представник ОСОБА_1 звернувся до виконкому Новодністровської міської ради із заявою про надання йому містобудівних умов та обмежень для виготовлення робочого проекту реконструкції нежитлової будівлі і отримав відповідь від 05.10.2017р., яка досліджувалась судом, про те, що для реконструкції таких документів йому згідно чинного законодавства отримувати не потрібно;
- у жовтні 2017 року Покупець замовив робочий проект на реконструкцію та експертизу проекту;
- 31.01.2018р. представником Покупця було подано заяву в інтересах ОСОБА_1 про приєднання будівлі до електроустановки, яка досліджувалась судом;
- 26.02.2018р. було отримано технічні умови на таке приєднання та підписано відповідний договір, що був досліджений у судовому засіданні;
- 07.03.2018р. Покупець звернувся із заявою про проведення робочої експертизи проекту реконструкції будівлі;
- 22.03.2018р. отримав технічні умови на підключення водопостачання та водовідведення, погодив документи на реконструкцію в Управлінні ДСНС України у Чернівецькій області;
- провів внутрішні будівельні та внутрішні оздоблювальні роботи (придбано та встановлено двері, встановлено освітлення та покриття та ін.).
Вищезазначене представником позивача не заперечувалось. Як вбачається із матеріалів справи, усі вищенаведені дії були підтверджені РВ ФДМУ по Чернівецькій області при подачі 31.05.2018 року ОСОБА_1 заяви про внесення змін до п.5.3 договору купівлі-продажу, до якої був також долучений звіт про стан виконання договірних зобов'язань.
У позовній заяві (стор.4 абз.1) позивач за первісним позовом посилається на акт №7 від 13.07.2018р. поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу, відповідно до якого завершення будівництва та введення в експлуатацію приватизованого об'єкта не виконано. Однак, як пояснив у судовому засіданні 27.05.2019р. представник позивача, дана перевірка проводилася без виїзду по місцезнаходженню спірного об'єкту, оскільки 13.07.2018 року представник Покупця ОСОБА_1 ОСОБА_2. не з'явився для проведення перевірки та не підтвердив документально завершення будівельних робіт.
Як вбачається із наданого представнком відповідача та дослідженого судом в ході розгляду справи сертифікату серії ЧВ №162182401320 від 28.08.2018 р. про відповідність завершеного будівництвом об'єкта проектній документації та готовності до експлуатації - 28.08.2018р., який також містить посилання на акт готовності об'єкта до експлуатації від 10.08.2018р., спірний об'єкт був завершений будівництвом та зданий в експлуатацію 28.08.2019р.
Даний сертифікат виданий Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області та зареєстрований в Держархбудінспрекції України, що вбачається із роздруківки з офіційного порталу даної державної установи. Крім того, даний сертифікат ДАБІ значиться як підстава виникнення права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вбачається із наданих сторонами витягів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Покупець виконав свій обов'язок завершити будівництво об'єкта та ввести його в експлуатацію 28.08.2018р.
При цьому суд відхиляє доводи позивача про неправомірність свідоцтва про право власності та сертифікату про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки вони є виданими відповідними компетентними державними органами правовстановлюючими документами, які не були ніким оскаржені та скасовані в судовому порядку.
Згідно ст. 26 ч.ч. 1, 2, 3,10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", під час приватизації об'єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. З моменту переходу права власності на об'єкт приватизації покупець, який придбав об'єкт приватизації, зобов'язаний виконувати всі умови договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. До виключних умов для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, відноситься невиконання умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк. У разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Разом з цим, згідно з ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Пунктом 5.3. договору купівлі-продажу №КП-378-НБ від 01.02.2006р. об'єкта незавершеного будівництва державної власності було визначено, що відповідач зобов'язаний був закінчити будівництво об'єкту та ввести його в експлуатацію в термін до 01.06.2018 р., однак виконання цього обов'язку мало місце лише 28.08.2018р.
Між тим, згідно з вимогами чинного законодавства України виконання п.5.3. Договору є можливим при здійсненні наступних дій: укладення договору оренди земельної ділянки, що знаходиться під об'єктом нерухомості або отримання земельної ділянки у власність; розробка проекту на будівництво та здійснення його технічної експертизи; будівництво об'єкта; завершення внутрішніх опоряджувальних та оздоблюваньних робіт; підключення всіх мереж; введення в об'єкта експлуатацію.
Як вбачається із листа Новодністровської міської ради №1745 від 05.10.2016р. заява представника відповідача про передачу йому земельної ділянки в оренду не була підтримана депутатами по причині направлення РВ ФДМУ по Чернівецькій області листа про розгляд в Господарському суді Чернівецької області справи за позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору, а тому повторно така заява не може бути розглянута до набрання законної сили рішенням суду.
У зв'язку із наведеним, ОСОБА_1 зміг виконувати п.5.3 Договору лише з моменту укладення договору оренди земельної ділянки під спірним нерухомим майном, що мало місце 29.09.2017р. Наданими відповідачем документами підтверджується здійснення ним поступових систематичних дій по виконанню своїх обов'язків за договором.
Крім того, покупець вжив усіх залежних від себе заходів для внесення змін до п.5.3 договору відповідно до Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комнального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 р. №1328.
Вирішуючи позов про розірвання спірного договору суд враховує висновки постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 по справі №926/1779/15, оскільки цей спір мав місце між тими ж сторонами і в рамках тих самих правовідносин.
Верховний суд вказав, що джерелами права, які поширюються на спірні правовідносини є також Договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій від 04.03.1994, що був ратифікований Законом України від 21.10.1994, який встановлює наступне:
а) Інвестиціям повсякчас надаватиметься справедливий та неупереджений режим, вони користуватимуться повним захистом і безпекою і ні в якому випадку їм не буде надано режим гірший, ніж той, що встановлений міжнародним правом.
б) Жодна із Сторін не буде ніяким чином перешкоджати шляхом прийняття невмотивованих або дискримінаційних заходів управлінню, функціонуванню, утриманню, вживанню, користуванню, придбанню доходів, розширенню або розпорядженню інвестиціями. Для цілей вирішення спорів згідно із статтею VI та VII, захід може бути довільним або дискримінаційним, незважаючи на те, що Сторона мала або використала можливість розгляду такого заходу в судах або адміністративних трибуналах Сторони.
Також відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.ВС написав про необхідність сприяння.
Крім того, даним судовим рішенням встановлено наступне:
Мета приватизації державою належного їй майна полягала у тому аби залучити платоспроможного інвестора та надати йому можливість, у даному випадку, добудувати об'єкт приватизації для розвитку підприємництва в Україні, створення нових робочих місць тощо. Після оплати інвестором набутого ним у власність об'єкту інвестицій на державі Україна лежить обов'язок забезпечити режим максимального сприяння інвестору, у даному випадку, у добудові об'єкта незавершеного будівництва.
Верховний Суд наголошує, що на Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Чернівецькій області у силу загального змісту Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій від 04.03.1994 лежить обов'язок, як мінімум, звернутися до Новодністровської міської ради з клопотанням про допомогу іноземному інвестору у оформленні ним відповідної земельної ділянки, довести цьому органу наслідки її бездіяльності як у окремому випадку, так і в розрізі інвестиційного клімату в Україні як такому. Невжиття описаних вище заходів Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області у сукупності з бездіяльністю Новодністровської міської ради Чернівецької області у розумінні зазначеного вище міжнародного договору створила несправедливий та упереджений режим відносно іноземного інвестора шляхом «прийняття невмотивованих або дискримінаційних заходів управлінню, функціонуванню, утриманню, вживанню, користуванню, придбанню доходів, розширенню або розпорядженню інвестиціями».
Саме на державі у особі всіх державних органів лежить обов'язок організувати сприяння іноземному інвестору у всіх його діях, спрямованих на виконання взятих на себе приватизаційних зобов'язань. І виключно у випадку, якщо інвестор за всілякого сприяння держави не виконує своїх приватизаційних зобов'язань, до нього має бути застосована санкція, у вигляді розірвання договору купівлі-продажу та повернення об'єкту приватизації. У іншому випадку виникає конфлікт між цією санкцією та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який оголосив неможливість позбавлення своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права у якості одного з основоположних принципів Конвенції.
Аналізуючи матеріали справи та пояснення сторін, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах знову порушені ті самі аспекти, що описані вище.
Зважаючи на викладені вище обставини, які є об'єктивними та незалежними від громадянина США ОСОБА_1, суд не вбачає його вини у невиконанні умов договору щодо закінчення будівництва у передбачений п.5.3. Договору строк, що виключає застосування до відповідача санкції за порушення зобов'язання у вигляді розірвання договору в силу ст. 614 Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог позивача за первісним позовом.
Суд встановив обгрунтованість вимоги щодо зміни договору та продовження строку для закінчення будівельних робіт і здачі об'єкту в експлуатацію, враховуючи наступне.
Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комнального) майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018 р. №1328, встановлено, що зміни до договорів купівлі-продажу стосовно перенесення строків виконання зобов'язань на пізніший строк порівняно зі строком, встановленим договором купівлі-продажу, вносяться за таких умов: обґрунтованість необхідності внесення таких змін; недопущення зменшення суми встановлених умовами договору зобов'язань.
Порядок підготовки проекту договору про внесення змін до договорів купівлі-продажу визначений Розділом IV зазначеного Порядку, за змістом якого якщо ініціатором внесення змін до договору купівлі-продажу виступає власник, то пропозиції щодо внесення зазначених змін подаються ним у листі, що направляється органу приватизації, з яким укладався договір купівлі-продажу, за його місцезнаходженням.
31.05.2018р. ОСОБА_1 через представника звернувся із відповідною пропозицією до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області.
Однак, аналізуючи причини відмови Фонду у зміні даного правовідношення, суд приходить до висновку що причиною цього стали дії Новодністровської міської ради.
Так, із заявою про отримання погодження на внесення змін до договору відповідач звернувся до Новодністровської міської ради листом від 06.04.2018р., тобто майже за два місяці до закінчення визначеного п.5.3.договору строку. Натомість даний орган місцевого самоврядування відклав розгляд даного питання на 06.06.2018р. - поза межами того строку, протягом якого ОСОБА_1 мав надати цю згоду разом із комплектом документів до РВ ФДМУ по Чернівецькій області. Також, відмова Новодністровської міської ради у погодженні змін мотивована порушенням строків оплати та наявністю заборгованості по орендних правовідносинах між даним органом та ОСОБА_1 як орендарем, хоча ці правовідносини не мають нічого спільного із договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва державної власності № КП-378-НБ від 01.02.2006 р.
Пунктом 2.4 Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 03.05.2012 р. передбачено, що договір про внесення змін може укладатися на виконання відповідного рішення суду.
Крім того, відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням законної сили, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Так, в силу ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з (лавинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
З обставин справи вбачається, що при укладенні договору сторони розраховували на взаємну співпрацю, позивач за зустрічним позовом не розраховував на те, що перед початком виконання будівельних робот він майже 11 років буде оформлювати право землекористування та що йому протидіятимуть місцеві органи самоврядування та сам контрагент, які навпаки повині всіляко сприяти реалізації його прав та обов'язків за договором.
Отже сторони виходили з того, що істотна зміна обставин не настане.
Причини, які стали підставою для відстрочення будівельних робіт ОСОБА_1 не міг усунути, оскільки будь-якого впливу на рішення Новодністровської міської ради та компетентних органів у сфері містобудування не має.
Таким чином, враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що під час дії спірного договору істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися під час його укладення, розірвання договору суперечить суспільним інтересам, потягне заподіяння збитків державі та потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на змінених умовах, отже мають місце умови, які є достатньою підставою для зміни умов договору в розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України.
Додані до зустрічного позову документи засвідчують проведення позивачем повного об'єму робіт та здачу в експлуатацію об'єкту, а з огляду на вартість майна станом на час укладання договору купівлі-продажу від 01.02.2006 р. а також інші обставини, що є свідченням наявності належного обґрунтування необхідності продовження строку завершення будівництва, як станом на час звернення ОСОБА_1 до РВ ФДМУ по Чернівецькій області із відповідною пропозицією, так і станом на час розгляду цієї справи в суді, суд вважає, що даний зустрічний позов підлягає задоволенню.
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набула чинності для України 11.09.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що право позивача за зустрічним позовом підлягає захисту та має бути захищено із застосуванням ефективного механізму, який полягає у зміні правовідносин, що існують між сторонами, шляхом прийняття судом рішення про зміну таких правовідносин, а саме, про укладення договору про внесення змін, який з огляду на достатню обґрунтованість необхідності його укладення ще на час первісного звернення позивача з відповідною пропозицією до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області.
Розірвання договору потягне значне порушення прав інвестора, в той час, як для позивача за первісним позовом така потреба відпала через те, що об'єкт був зданий в експлуатацію і Продавець досяг мети договору.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав та інтересів є зміна правовідношення, отже суд може захистити порушене право шляхом зміни умов договору за рішенням суду, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішення законної сили, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі, зустрічний позов задовольнити.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
В зв'язку із відмовою в задоволені первісного позову судові витрати залишити за позивачем.
Внаслідок задоволення судом позовних вимог позивача за зустрічним позовом судові витрати сплачені ним за розгляд справи слід віднести на відповідача за зустрічним позовом.
З огляду на викладене, керуючись статтями 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволені первісного позову відмовити.
2. Зустрічний позов задовольнити.
3. Внести зміни до Договору купівлі-продажу №КП-378-НБ об'єкта незавершеного будівництва державної власності - адміністративно-побутового корпусу, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Сокирянський район, м. Новодністровськ, квартал 22, будинок 1, укладеного 1.02.2006р. між громадянином США ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 21432643), шляхом викладення пункту 5.3 розділу 5 Договору в наступній редакції: « 5.3. Завершити будівництво об'єкта незавершеного будівництва та ввести його в експлуатацію в термін до 31.12.2019р.».
4. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Л. Кобилиці, 21-А, код ЄДРПОУ 21432643) на користь ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_3, АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 1921,00 грн.
5. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2019 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення (якщо оголошено вступну та резолютивну частини рішення з дня складання повного судового рішення).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.О. Гурин