29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" травня 2019 р. Справа № 924/61/19
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В. при секретарі судового засідання Сороки Д.В., розглянувши матеріали справи
за позовом комунального підприємства Нетішинської міської ради „Житлово-комунальне об'єднання" м. Нетішин, Хмельницької області
до фізичної особи - підприємця Драчук Алли Богданівни м. Нетішин, Хмельницької області
про виселення з незаконно займаного приміщення
Представники сторін:
від позивача: Третяк О.А. - начальник
від відповідача: Бурець А.Я. - адвокат
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України.
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить виселити фізичну особу - підприємця Драчук А.Б. із приміщення площею 19.70 кв.м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 15.06.2005 року між сторонами укладено договір оренди №465 про передачу в оренду нежитлового приміщення площею 19.70 кв.м. в будинку АДРЕСА_1. У відповідності до п. 10.6 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Позивач зазначає. що 07.08.2014 року він звернувся до відповідача з листом, яким повідомлено, що термін дії договору закінчується 15.06.2015р., даний договір продовжуватися не буде. Крім того, позивач звертався до відповідача із листами 18.03.2015р., 12.10.2016р. та 23.03.2017р., згідно яких вказано про закінчення строку дії оренди та необхідність повернення орендованого майна. Проте, як вказує позивач, фізична особа - підприємець Драчук А.Б. ухиляється від виконання зобов'язання щодо повернення майна - нежитлового приміщення, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.
Представник відповідача у відзиві на позов від 05.03.2019р. заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що фактично 01.07.2013 року між сторонами у справі укладено новий договір оренди, який базується на типовому договорі оренди, затвердженому рішенням Нетішинської міської ради №26/492 від 30.03.2012 року. Строк дії такого договору становить п'ять років, тобто, до 01.07.2018 року. Водночас, в проміжку часу від 01.07.2018 року по 01.08.2018 року жодна із сторін не заявила про припинення дії договору, як це передбачено п. 10.6. договору, тому вважає, що договір продовжив свою дію на той самий термін та на тих же умовах.
Позивач у відповіді на відзив від 13.03.2019р. заперечує щодо укладення іншого договору оренди 01.07.2013 року, оскільки між сторонами було укладено лише додаткову угоду до договору №465 від 15.06.2005 року, а не новий договір, тому відповідач був повідомлений належним чином та у встановлені строки про припинення дії договору оренди.
Представник відповідача в запереченнях на відповідь на відзив від 08.04.2019р. вказує, що з огляду на ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умов договору оренди №465 від 15.06.2005 року орендодавець повинен був заявити про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, тобто у проміжку часу між 15 червня та 15 липня 2015 року. А якщо має намір використовувати об'єкт оренди для власних потреб, то ще і повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше, ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Звертає увагу суду, що лист від 07.08.2014р. направлений позивачем на адресу, що не є фактичною та юридичною адресою відповідача. Лист від 18.03.2015р. хоча і направлено на юридичну адресу відповідача, однак зроблено це 21.04.2015р., що свідчить про недотримання ч.3 ст. 17 вищевказаного Закону, адже і від 18.03.2015р., і від 21.04.2015р. до 15.06.2015р. строк менший аніж три місяці. Щодо листів від 12.10.2016р., 22.03.2017р. та від 02.08.2017р., то вони жодним чином не можуть вплинути на дію договору оренди від 15.06.2005р., оскільки вони датуються значно пізнішими датами аніж 15.07.2015р.
Від відповідача також надійшли пояснення від 08.04.2019 року та клопотання про долучення до матеріалів справи та прийняття до розгляду доказів, поданих стороною відповідача після завершення підготовчого провадження від 25.04.2019р. У клопотанні відповідач зазначає, що ним отримано долучені до пояснення документи лише 08.04.2019 року після переданнях їх від адвокатського бюро, із яким початково позивач укладав договір на надання правової допомоги.
Судом приймається до уваги, що відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, клопотання відповідача з обґрунтуванням пропущеного строку для подання доказів, судом приймаються пояснення відповідача з доданими доказами, згідно яких відповідач додатково звертає увагу суду на відсутності доказів надіслання ФОП Драчук А.Б. повідомлень про припинення дії договору у строк протягом місяця після закінчення дії договору, а також на надісланні таких повідомлень на неналежну адресу відповідача.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
15.06.2005 року між Житлово - комунальним об'єднанням м. Нетішин (далі - орендодавець) та Драчук Аллою Богданівною (далі - орендар) укладено договір оренди №465 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішин (далі - договір), згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуальне нерухоме майно - нежитлове приміщення в гуртожитку, яке складається з 3 приміщень, площею 19,70 м.кв. (1 кімната, коридор, підсобне приміщення), розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Майно передається в оренду з метою використання під перукарню "Віола" (п. 2 договору).
У відповідності до п. п. 3.2, 3.3 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Нетішинською міською радою, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку 82,60 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.п. 3.2, 3.3 договору).
Орендна плата сплачується орендарем один раз в місяць не пізніше 12 числа наступного, за звітним місяцем, шляхом перерахування її на розрахунковий рахунок орендодавця. Наднормативна сума орендної плати, що надійшла орендодавцю, підлягає заліку на рахунок наступних платежів або поверненню орендарю в п'ятиденний термін від дня отримання письмової заяви орендаря з таким проханням. За користування об'єктом оренди орендар вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (п.п. 3.4-3.6 договору).
Пунктом 12.1 договору визначено, що договір укладений на 1 рік з дня підписання тексту договору. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (п.12.1), він вважаться продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 12.4 договору).
У договорі сторони також передбачили, що внесення змін та доповнень до цього договору, а також його розірвання можуть здійснюватися лише за взаємною згодою сторін. Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Пропозиції щодо змін та доповнень до договору розглядаються сторонами протягом одного місяця з дати їх подання на розгляд ініціюючою стороною. Реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно інших осіб, не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди. Договір зберігає чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем чи за участю орендаря (п.п. 12.5 - 12.6 договору).
Згідно п. 12.7 договору договір оренди припиняється в разі: а) закінчення строку, на який його було укладено; б) приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); в) банкрутства орендаря; г) загибелі об'єкта оренди; д) дострокового розірвання за погодженням сторін; є) прийняття господарським судом рішення про дострокове розірвання договору на вимогу однією із сторін в разі невиконання іншою стороною своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавством України.
Договір підписано сторонами та скріплено відтиском печатки позивача.
15.06.2005 року між сторонами підписано акт прийому передачі частини нежитлового приміщення ЖКО м. Нетішина по АДРЕСА_1, який оформлено додатком №3 до договору оренди.
Додатком № 4 до договору №465 від 15.06.2005 року сторонами оформлено розрахунок плати за перший місяць оренди комунального нерухомого майна, згідно якого орендна плата за перший місяць становить 82,60грн.
Додатковою угодою від 14.04.2008р. до договору оренди №465 від 15.06.2005р. сторони внесли зміни в договір у зв'язку із зміною назви позивача та його реквізитів.
23.10.2008 року сторони внесли зміни до договору №465 від 15.06.2005р., зокрема до розділу 3, пункту 3.4 - орендна плата сплачується Орендарем один раз в місяць не пізніше 25 числа наступного, за звітним, шляхом перерахування її на розрахунковий рахунок Орендодавця.
В подальшому, 01 липня 2013 року комунальне підприємство Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об'єднання» та ПП Драчук А.Б. уклали додаткову угоду №3 до договору №465 від 15.06.2005 року, у якій позивач та відповідач дійшли згоди викласти договір №465 від 15.06.2005 року в новій редакції. Зокрема, сторони домовились, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення в гуртожитку, площею 19,70 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, на першому поверсі в гуртожитку, що знаходиться на балансі КП НМР «ЖКО».
Окрім того, у додатковій угоді №3 погоджено, що договір укладено строком на 1 рік, що діє з 15.06.2005 року до 15.06.2006 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.
Крім того, матеріали справи містять підписану між сторонами додаткову угоду №4 від 01.07.2013р. щодо визначення вартості об'єкта оренди.
КП НМР "ЖКО" виставлялись ФОП Драчук А.Б. згідно договору №465 від 15.06.2013 року рахунки: №1569 від 07.05.2015 року на сплату орендної плати за травень 2015 року, №2048 від 05.06.2015р. на сплату орендної плати за червень 2015 року; №2500 від 06.07.2015р. на сплату орендної плати за липень 2015 року; а також згідно наказу №01-04/139 від 19.06.3015 року рахунки №2958 від 30.06.2015 року на сплату неустойки за червень 2015 року; №3431 від 31.07.2015 року на сплату неустойки за липень 2015р.; №3896 від 31.08.2015р. на сплату неустойки за серпень 2015 року; №4365 від 30.09.2015р. на сплату неустойки за вересень 2015 року; №1308 від 30.04.2018р. на сплату неустойки за квітень 2018 року; №2097 від 30.05.2018р. на сплату неустойки за травень 2018 року; №2097 від 30.06.2018 року на сплату неустойки за червень 2018 року; №2744 від 30.07.2018 р. на сплату неустойки за липень 2018 року; №4654 від 29.12.2018 року на сплату неустойки за грудень 2018 року; №337 від 31.01.2019 року на сплату неустойки за січень 2019 року; №801 від 28.02.2019 року на сплату неустойки за лютий 2019 року.
Згідно наявних в матеріалах справи квитанцій, вказані рахунки оплачені відповідачем.
Позивач надіслав відповідачу (на адресу АДРЕСА_1) листа №01-09/1611 від 07.08.2014 року із повідомленням про те, що договір №465 від 15.06.2005 року не буде продовжуватись у зв'язку з необхідністю поліпшення житлових умов найбільш вразливих верств населення.
Окрім того, 21.04.2015 року аналогічне повідомлення надіслане ФОП Драчук А.Б. у листі №01-09/436 від 18.03.2015 року. У листах №01-09/1359 від 12.10.2016 року, №01-09/379 від 23.03.2017 року та №01-09/754 від 02.08.2017 року позивач вимагав у відповідача негайного звільнення орендованого за договором приміщення.
Працівниками позивача складено акти від 01.11.2016р., від 24.03.2017 року, від 31.03.2017 року, від 08.08.2017 року, від 16.08.2017 року про те, що відповідач на з'явилась для передання позивачу орендованого за договором приміщення площею 19,70 в.м., за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того. матеріали справи містять рішення 26 сесії Нетішинської міської ради шостого скликання №26/492 від 30.03.2012 року та типовий договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Нетішина.
Враховуючи, що відповідач не передав позивачу орендоване приміщення, останній звернувся до суду із даним позовом.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи 15.06.2005 року між сторонами укладено договір оренди №465 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Нетішин, згідно п. 1.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування окреме індивідуальне нерухоме майно - нежитлове приміщення в гуртожитку, яке складається з 3 приміщень, площею 19,70 м.кв. (1 кімната, коридор, підсобне приміщення), розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Майно передалося в оренду з метою використання під перукарню "Віола" (п. 2 договору).
У відповідності до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального мійна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону передбачено, що об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
В силу вимог ч. 1 ст. 10 Закону термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою договору оренди.
Згідно зі ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічне положення міститься і в статті 17 Закону, згідно якої термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У відповідності до п. 12.4 договору оренди № 465 від 15.06.2005 року сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін, на тих самих умовах які були передбачені договором.
Аналогічне положення міститься і у п. 10.6 додаткової угоди №3 від 01.07.2013 року (договору оренди №465 від 15.06.2005 року в новій редакції).
Доводи відповідача, що додаткова угода від 01.07.2013 року є новим договором оренди, термін дії якого не може бути меншим п'яти років, судом не можуть прийматись до уваги, оскільки додаткова угода містить чітке посилання сторін на те, що договір №465 від 15.06.2005 року викладається у новій редакції, а не укладається новий договір оренди приміщення.
З огляду на статтю 17 Закону та п. 10.6. договору оренди в новій редакції, умовою припинення договору оренди є заява однієї із сторін, яка оформляється протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.
Норми ст. 17 Закону мають диспозитивний характер, оскільки не вказують на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною. Такої ж правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 12.06.2018 у справі №910/15387/17.
Оскільки термін дії договору оренди встановлено до 15 червня відповідного року, то заперечення щодо пролонгації договору повинні бути висловлені стороною договору у строк від 16 червня до 15 липня відповідного року, як це передбачено ст. 284 ГК України, ст. 764 ГК України, ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", а також п. 10.6. договору оренди в новій редакції.
Позивач, на підтвердження повідомлення відповідача про припинення дії договору оренди, подав в матеріали справи листи від 07.08.2014р., 18.03.2015р., 12.10.2016р., 23.03.2017р. та 02.08.2017 року, які оформлені із пропуском строку повідомлення про припинення дії договору оренди.
Лист від 07.08.2014р. з вимогою звільнити та передати орендоване приміщення був надісланий відповідачу на адресу АДРЕСА_1, тоді як місцезнаходженням суб'єкта господарювання, визначеним за даними ЄДРЮО, ФОП та ГФ, є АДРЕСА_3.
Лист від 18.03.2015р. із повідомленням про необхідність передання орендованого приміщення у зв'язку з тим, що договір №421 від 01.03.2005 року пролонговуватись не буде, хоча і направлений на дійсну адресу відповідача, однак надісланий 21.04.2015року, що свідчить про недотримання позивачем вимоги ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно якої у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу отримання ФОП Драчук А.Б. повідомлень про припинення дії договору оренди, надісланих у період з 16 червня по 15 липня відповідного року.
Підстави припинення договорів оренди визначені в частині другій статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Приписами ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення відповідача про припинення дії договору у встановлені законодавством та договором строки, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог та виселення відповідача із приміщення площею 19.70 кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1.
Таким чином, у позові слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати, згідно ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові комунального підприємства Нетішинської міської ради „Житлово-комунальне об'єднання" м. Нетішин, Хмельницької області до фізичної особи - підприємця Драчук Алли Богданівни м. Нетішин, Хмельницької області про виселення з незаконно займаного приміщення відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 04.06.2019р.
Суддя С.В. Гладій
Відрук. 3 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (30100, м. Нетішин, Хмельницької обл., пр. Незалежності,31),
3 - відповідачу (АДРЕСА_3).
Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.