79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.05.2019 Справа № 914/160/19
м.Львів
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волагро”, м.Львів
до відповідача: Приватного підприємства “Приватна агроторгова фірма “Винниківське”, с.Чишки Пустомитівського району Львівської області
про стягнення боргу. Ціна позову: 304661,26 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Зарицькій О.Р.
Представники сторін:
від позивача: Чорненький В.І.- адвокат;
від відповідача: не з'явився
Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області поступила справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Волагро”, м.Львів до Приватного підприємства “Приватна агроторгова фірма “Винниківське”, с.Чишки Пустомитівського району Львівської області про стягнення 304661,26грн., з яких 255582,25грн. основного боргу, 27094,28грн. пені, 2783,66грн. 3 % річних, 19201,07грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 01.02.2019р. позов залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.
07.02.2019р. до суду поступила заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.02.2019р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче провадження призначено на 14.03.2019р.
Ухвалою суду від 14.03.2019р. підготовче засідання відкладено на 03.04.2019р. з підстав викладених в ній.
Ухвалою суду від 03.04.2019р. підготовче засідання відкладено на 11.04.2019р. з підстав викладених в ній.
10.04.2019р. за вх.№15244/19 в документообігу суду зареєстровано подані позивачем додаткові пояснення до позову з долученими до них доказами.
Представники сторін в підготовче засідання 11.04.2019 з'явилися.
В ході підготовчого засідання представник відповідача подав клопотання (яке в подальшому було зареєстровано в канцелярії суду за вх.№15521/19 від 11.04.2019) про встановлення строків та порядку врегулювання спору за участю судді.
Ухвалою суду від 11.04.2019р. відхилено клопотання відповідача (вх.№15521/19 від 11.04.19) про проведення процедури врегулювання спору за участю судді.
Ухвалою суду від 11.04.2019 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 13.05.2019.
Ухвалою суду від 13.05.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2019.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 27.05.2019р. забезпечив, позовні вимоги підтримав. В ході судового засідання позивачем було заявлено клопотання про те, що докази понесених позивачем судових втрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення у справі, а відтак просив суд вирішити питання про судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено положення ч.8 ст.129 ГПК України та повідомлено час і місце судового засідання щодо вирішення питання про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), а саме 10.06.2019р. о 15:40 год.
В судове засідання 27.05.2019р., як і в засідання 14.03.2019р., 03.04.2019р, 11.04.2019р. та 13.05.2019р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконано, письмового відзиву не подано. Причини неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомлено, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення вх.№8022/19 від 25.02.2019, вї.№15426/19 від 10.04.2019р, вх.№17136/19 від 24.04.2019, надісланими відповідачу на адресу зазначену в позовній заяві та витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ: 81144, Львівська область, Пустомитівський район, село Чишки, бічна Шептицьких, 16.
Відповідачу надіслано ухвали господарського суду Львівської області рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси зазначені у позовній заяві та витягу з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ, відтак судом виконано вимоги процесуального кодексу щодо повідомлення усіх учасників справи щодо часу та місця розгляду справи судом. Крім цього, сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представника відповідача не обов'язковою, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач у позовній заяві, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛАГРО» (надалі по тексту - Продавець, Позивач) та ПП «ПАФ «ВИННИКІВСЬКА» (надалі по тексту - Покупець, Відповідач) було укладено договір поставки № 10/04-2018-277 від 10.04.2018р. (надалі Договір).
Відповідно до п. 1.1. цього Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар Салетросан 26, кількість товару - 35,5 тон.
Відповідно до п. 4.1. та 4.2 Договору базові умови поставки є FСА м. Львів, вул. Пересенківка,19, Інкотермс 2010. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на товар. У випадку відсутності видаткової накладної з будь яких причин датою поставки вважається дата , що зазначена в товарно - транспортній накладній та/або в будь-якому іншому документі, що може підтвердити факт передачі товару.
Відповідно до п. 3.1 цього договору, загальна сума товару по цьому договору становить грошову суму у розміні 355 153,75 грн., в тому числі ПДВ.
Відповідно до п. 3.2.1 покупець зобов'язується сплатити суму у розмірі 99 577,50 грн. До 12.04.2018 року. Суму у розмірі 255 582,25 грн. Не пізніше ніж за 153 дні від дати поставки товару.
Так, у відповідності до умов договору Продавець передав у власність Покупцю, а Покупець отримав товар на загальну суму 371 659,75 гривень, згідно наступних видаткових накладних:
- Видаткова накладна № 241 від 11.04.2018р. на суму 40018,00 грн. з терміном сплати до 11.09.2018р.;
- Видаткова накладна № 242 від 11.04.2018р. на суму 60027,00 грн. з терміном сплати до 11.09.2018р.;
- Видаткова накладна № 252 від 12.04.2018р. на суму 65029,25 грн. з терміном сплати до 12.09.2018р.;
- Видаткова накладна № 254 від 12.04.2018р. на суму 65029,25 грн. з терміном сплати до 12.09.2018р.;
- Видаткова накладна № 259 від 13.04.2018р. на суму 60027,00 грн. з терміном сплати до 13.09.2018р.;
- Видаткова накладна № 260 від 13.04.2018р. на суму 65029,25 грн. з терміном сплати до 13.09.2018р.;
Видаткова накладна № 301 від 20.04.2018р. на суму 16500,00 грн. з терміном сплати до 20.09.2018р.;
Однак, Покупець лише частково оплатив поставлений товар, а саме: 10.04.2018р. Покупцем було сплачено аванс у розмірі 99 577,50 грн. а також 26.04.2018р. - суму у розмірі 4725,00 грн (оплата згідно видаткової накладної №301 від 20.04.2018) та 18.09.2018р. - суму у розмірі 11775,00 грн. (оплата згідно видаткової накладної №301 від 20.04.2018).
У зв'язку з наявною заборгованістю Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогами погасити існуючі заборгованості, однак Відповідач лише частково здійснив оплату за належним чином поставлений товар. Натомість Відповідачем були надані листи з підтвердженням заборгованості та обов'язком їх сплати. (Копії листів додаються).
Також Позивачем було надіслано Акти звірки розрахунків, однак станом на 23.01.2019р. Відповідач жодним чином на них не відреагував, звірку розрахунків з Позивачем не провів.
Враховуючи, що Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар, кошти, які надходили від Відповідача зараховувалися Позивачем наступним чином:
- Сплачений Відповідачем аванс у розмірі 99 577,50 грн. зараховувався у хронологічному порядку по наявній заборгованості;
- Сплачені Відповідачем кошти від 26.04.2018р. та 18.09.2018р на загальну суму 16500,00 грн зараховувався з урахуванням призначення платежу. У зв'язку з чим відсутня заборгованість за останньою видатковою накладною № 301 від 20.04.2018р. на суму 16500,00 грн. з терміном сплати до 20.09.2018р.
Таким чином, станом на 23.01.2018 року договором поставки № 10/04-2018 277 від 10.04.2018р. Покупцем отримано, та не сплачено товару на загальну суму 255 582,25 грн. (двісті п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні, 25 копійок), за наступними накладними: № 242 від 11.04.2018р. на суму 467, 50 грн. з терміном сплати до 11.09.2018р.; № 252 від 12.04.2018р. на суму 65029,25 грн. з терміном сплати до 12.09.2018р.; № 254 від 12.04.2018р. на суму 65029,25 грн. з терміном сплати до 12.09.2018р.; № 259 від 13.04.2018р. на суму 60027,00 грн. з терміном сплати до 13.09.2018р.; № 260 від 13.04.2018р. на суму 65029,25 грн. з терміном сплати до 13.09.2018р.
Крім того, Позивач, заявляє вимоги про стягнення 27094,28 грн. пені, відповідно до п.5.2.3 Договору, 19201,07 грн. інфляційних втрат та 2783,66 грн. 3% річних відповідно до ст.625 ГПК України.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Договір №10/04-2018-277 від 10.04.2018 року на підставі якого заявлено позовні вимоги, за своєю правовою природою є договором поставки.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідач по справі не вжив заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку. Станом на час розгляду справи Відповідач не погасив основний борг та не надав доказів погашення заборгованості, яка заявлена до стягнення.
З огляду на зазначене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено доводи позивача про існування у відповідача заборгованості по оплаті вартості отриманого товару в сумі 255582,25 грн. за договором поставки №10/04-2018-277 від 10.04.2018 року, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 255582,25 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. (ч.1 ст.549 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання ( ч.1 ст.549 ЦК України). Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання ( ч.2 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, відповідно до п. 5.2.3. договору, покупець зобов'язаний у випадку несвоєчасної оплати за товар , сплатити Продавцю пеню в розмірі 0,08 % від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення оплати.
Як зазначено у п.2.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Враховуючи наведене, суд провів перерахунок пені, нарахованої позивачем, із врахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період охоплений розрахунком, та встановив, що розмір пені нарахованої із врахуванням подвійної облікової ставки НБУ буде більшим, ніж розмір пені розрахований із врахуванням 0,08% від суми заборгованості за умовами договору.
Здійснивши перерахунок пені за допомогою програми “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2019”, суд встановив, що:
- за видатковою накладною №242 від 11.04.2018, за період з 12.09.2018р. по 23.01.2019р. від суми боргу 467,50 грн. розмір пені становить 50,12 грн.;
- за видатковою накладною №252 від 12.04.2018, за період з 13.09.2018р. по 23.01.2019р. від суми боргу 65029,25 грн. розмір пені становить 6919,11 грн.;
- за видатковою накладною №254 від 12.04.2018, за період з 13.09.2018р. по 23.01.2019р. від суми боргу 65029,25 грн. розмір пені становить 6919,11 грн.;
- за видатковою накладною №259 від 13.04.2018, за період з 14.09.2018р. по 23.01.2019р. від суми боргу 60027,00 грн. розмір пені становить 6338,85 грн.;
- за видатковою накладною №260 від 13.04.2018, за період з 14.09.2018р. по 23.01.2019р. від суми боргу 65029,25 грн. розмір пені становить 6867,09 грн.;
Всього на суму 27094,28 грн.
Відтак суд приходить до висновку, що стягнення з відповідача підлягає пеня, заявлена позивачем у розмірі 27094,28 грн.
Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою програми “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2019” встановив, що:
- за видатковою накладною №242 від 11.04.2018, за період з 12.09.2018р. по 23.01.2019р. від суми боргу 467,50 грн. розмір 3% річних становить 5,15 грн.;
- за видатковою накладною №252 від 12.04.2018, за період з 13.09.2018р. по 23.01.2019р. від суми боргу 65029,25 грн. розмір 3% річних становить 710,87 грн.;
- за видатковою накладною №254 від 12.04.2018, за період з 13.09.2018р. по 23.01.2019р. від суми боргу 65029,25 грн. розмір 3 % річних становить 710,87 грн.;
- за видатковою накладною №259 від 13.04.2018, за період з 14.09.2018р. по 23.01.2019р. від суми боргу 60027,00 грн. розмір 3 % річних становить 651,25 грн.;
- за видатковою накладною №260 від 13.04.2018, за період з 14.09.2018р. по 23.01.2019р. від суми боргу 65029,25 грн. розмір 3 % річних становить 705,52 грн.;
Всього на суму 2783,66 грн.
Відтак суд приходить до висновку, що стягнення з відповідача підлягають 3% річних, заявлені позивачем у розмірі 2783,66 грн.
З приводу заявлених позивачем інфляційних втрат суд зазначає.
Пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Пунктом 2 Листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» надані відповідні роз'яснення стосовно застосування індексу інфляції, в якому вказується, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).
Суд дослідивши поданий позивачем розрахунок встановлено, що позивачем у період нарахування інфляційних втрат включено січень місяць 2019 року та зазначено ставку індексу інфляції 101,50, хоча станом на день подання позовної заяви до суду (28.01.2019р.) позивачу не була відома ставка індексу інфляції у січні 2019 року, оскільки така було офіційно опублікована у газеті «Урядовий кур'єр» лише 12 лютого 2019 року (і встановлено у розмірі 101,0). Відтак, суд вважає, що позивач безпідставно включає у період нарахування інфляційних втрат січень 2019 року. Із заявами, клопотаннями про збільшення розміру позовних вимог в частині інфляційних втрат до суду не звертався.
Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2019” встановив, що:
- за видатковою накладною №242 від 11.04.2018, за період з 12.09.2018р. по 31.12.2018р. від суми боргу 467,50 грн. розмір інфляційних втрат становить 27,69 грн.;
- за видатковою накладною №252 від 12.04.2018, за період з 13.09.2018р. по 31.12.2018р. від суми боргу 65029,25 грн. розмір інфляційних втрат становить 3852,21 грн.;
- за видатковою накладною №254 від 12.04.2018, за період з 13.09.2018р. по 31.12.2018р. від суми боргу 65029,25 грн. розмір інфляційних втрат становить 3852,21 грн.;
- за видатковою накладною №259 від 13.04.2018, за період з 14.09.2018р. по 31.12.2018р. від суми боргу 60027,00 грн. розмір інфляційних втрат становить 3555,89 грн.;
- за видатковою накладною №260 від 13.04.2018, за період з 14.09.2018р. по 31.12.2018р. від суми боргу 65029,25 грн. розмір інфляційних втрат становить 3852,21 грн..
Всього на суму 15140,21 грн.
Відтак, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає до часткового задоволення, а саме до стягнення належить 15140,21 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти вимоги про стягнення інфляційних втрат відмовити за безпідставністю нарахування.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги з підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача належить: 255582,25 грн. основного боргу, 27094,28 грн. пені, 2783,66 грн. 3% річних, 15140,21 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача у розмірі 4509,01 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 123, 129, 221, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Приватна агроторгова фірма «Винниківське» (81144, Львівська область, Пустомитівський район, с.Чишки бічна Шептицьких, 16, ідентифікаційний код 25239392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волагро» (79026, м.Львів, вул.Персенківка, 19, ідентифікаційний код 38592097) 255582,25 грн. основного боргу, 27094,28 грн. пені, 2783,66 грн. 3% річних, 15140,21 грн. інфляційних втрат, 4509,01 грн. судового збору.
3. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення решти суми нарахованих інфляційних втрат - відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Призначити судове засідання щодо вирішення питання про судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) на 10.06.2019р. на 15:40 год.
Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, 2-ий поверх, зал судових засідань №9.
6. Позивачу, в строк до 04.06.2019р.: подати суду докази на підтвердження судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у зв'язку з розглядом справі №914/160/19.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення виготовлено 04.06.2019р.
Суддя Кітаєва С.Б.